Ухвала суду № 56646159, 17.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року м. Київ К/800/47446/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Смоковича М.І.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” в особі Добропільського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року у справі № 805/2548/15-а за позовом комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” в особі Добропільського виробничого управління комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання нечинною та скасування вимоги, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу” в особі Добропільського виробничого управління комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” звернулося в суд з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, в якому просило визнати протиправними дії щодо надання вимоги про сплату боргу №Ю-784-25 від 02.06.2015р., визнати нечинною та скасувати вимогу №Ю-784-25 від 02.06.2015р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на позивача, у тому числі Добропільське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” надалі (Добропільське ВУВКГ КП „Компанія „Вода Донбасу”), розповсюджується дія пункту 9-4 розділу VIII „Прикінцеві та перехідні положення” Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” в частині звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску. Також, зазначає, що внаслідок проведення активної фази АТО починаючи з 01.06.2014р. Добропільському ВУВКГ КП „Компанія „Вода Донбасу” були заподіяні значні збитки та у позивача утворилася заборгованість по виплаті працівникам заробітної плати, затримка по сплаті податків, загальнообов’язкових державних виплат, та по сплаті за спожиту електроенергію.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу” в особі Добропільського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що КП „Компанія „Вода Донбасу” зареєстроване у якості юридичної особи.

Добропільське ВУВКГ КП „Компанія „Вода Донбасу” є відокремленим підрозділом позивача, місцезнаходження.

Добропільське ВУВКГ КП „Компанія „Вода Донбасу” звернулося до відповідача з заявою №3288 від 05.11.2014р., якою, на підставі пункту 9-3 розділу VIII „Прикінцеві та перехідні положення” Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р повідомлено, що Добропільське ВУВКГ КП „Компанія „Вода Донбасу” надає цю заяву про звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених ч.2 ст.6. Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, а саме від нарахування, утримання, сплати єдиного внеску та подання звітності.

Листом від 07.11.2014р. №12050/05-07-17-1-13-10 відповідач повідомив позивача про відсутність можливості для звільнення від сплати єдиного внеску у зв'язку з тим, що внесені відповідні зміни до Наказу Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013р. №453, строк подачі заяви на звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених ч.2 ст.6 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” ще не настав, а також у зв'язку з тим, що наданий перелік населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція не є остаточним.

Добропільська ОДПІ 2 червня 2015 року сформувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-784-25 щодо сплати Добропільським ВУВКГ КП „Компанія „Вода Донбасу” боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 225 001,15 грн. Зазначена вимога була сформована станом на 31.05.2015 року.

Суди першої і апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходили з того, що в даному випадку п.9-3 Розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” застосовувати як підставу звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування застосовувати не можливо.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 та п.12 ч.2 ст.6 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Таким чином, позивач самостійно виконав вимоги п.1 ч.2 ст.6 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, а саме нарахував та обчислив єдиний внесок за відповідні періоди після 14 квітня 2014 року.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013р. № 765, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014р. за № 217/24994, встановлено, що нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.

Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

Суми зобов'язань з єдиного внеску відображені в картці Добропільського ВУВКГ КП „Компанія „Вода Донбасу” на підставі поданих самим платником звітів.

Відповідно до ч.1 п.6.3 Інструкції „Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 N 455 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 19 вересня 2013 р. за N 1622/24154, передбачено, що органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, у тому числі у випадку якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Згідно ч.4 п.6.3 вказаної Інструкції, вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Таким чином, відповідач сформував спірну вимогу на виконання вказаних приписів Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та Інструкції „Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Позивачем не надані жодні належні докази щодо невідповідності суми недоїмки станом на 31.05.2015 року недоїмці за спірної вимогою.

Таким чином суди попередніх інстанцій правильно зробили висновок про узгодженість суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Також правильним є висновок суду першої інстанції про безпідставність посилання на норму Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” в частині звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску, виходячи з наступного.

Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 року „Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.

Судами встановлено, що структурний підрозділ позивача зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м.Слов'янськ Донецької області.

Статтею 2 Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розділ VIII „Прикінцеві та перехідні положення” Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” доповнений пунктом 93 такого змісту: платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року „Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 „Прикінцеві та перехідні положення” Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 „Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно абз. 1 ст. 1 Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року „Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року „Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30.10.2014 року № 1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, м. Слов'янськ Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. N1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. N 1053 „Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року у справі №826/18327/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, визнано не чинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р „Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р”.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015р. №К/800/19383/15 відкрите касаційне провадження у вказаній справі та зупинене виконання постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги у Вищому адміністративному суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015р. №К/800/19383/15 касаційна скарга задоволена частково, постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року у справі №826/18327/14, та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року скасована, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином колегія суддів робить висновок, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р „Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р” на даний час діє.

При таких обставинах п.9-3 Розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” застосовувати як підставу звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування застосовувати не можливо.

Крім того, відповідно п.101.4 ст.101 Податкового кодексу України органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.

Із наведених приписів вбачається, що у вказаних платників єдиного внеску недоїмка виникає у загальному порядку, але у подальшому така недоїмка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Звільнення платників єдиного внеску від виконання передбачених Законом України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” не звільняє орган доходів і зборів від обов'язку надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Подальше виконання спірної вимоги не є предметом розгляду цієї справи, оскільки в межах цієї справи розглядається правомірність прийняття (формування) спірної вимоги відповідачем на підставі даних картки платника - позивача, які були сформовані згідно звітності самого позивача.

У спірній вимозі відсутні суми боргу за пенею та штрафами.

Суди попередніх інстанцій також вірно зазначили про безпідставність посилання позивача на п.9-3 розділу VIII „Прикінцеві та перехідні положення” Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р „Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” як на підставу скасування спірної вимоги, оскільки, незалежно від розповсюдження на Добропільське ВУВКГ КП „Компанія „Вода Донбасу” вказаних приписів. Ці приписи не звільняють органи доходів і зборів від виконання обов'язку щодо формування вимог про сплату недоїмки на підставі наданої платниками звітності.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” в особі Добропільського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: