Ухвала суду № 56646155, 17.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року м. Київ К/800/43525/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Смоковича М.І.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі № 814/1273/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, визнання нечинною та скасування картки відмови, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю „Миколаївський глиноземний завод" звернулося в суд з позовом до Миколаївської митниці ДФС, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №504010000/2015/000002/1 від 17 лютого 2015 року; визнати нечинною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2015/00016 від 17 лютого 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митниця безпідставно відмовила товариству у митному оформленні товару, невмотивовано визначивши іншу митну вартість товарів із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, ніж та, що була задекларована суб'єктом господарювання.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року, позов задоволений. Визнане протиправним і скасоване рішення Миколаївської митниці Державної фіскальної служби №504010000/2015/000002/1 від 17.02.2015 р. про коригування митної вартості товарів. Скасована картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2015/00016 від 17.02.2015 р..

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Миколаївська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 квітня 2013 року між ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" і ВАТ „Єдина торгова компанія" (м. Стерлітамак Республіка Башкортостан Російська Федерація) укладений контракт №RF/RD/79-13/11-M, за умовами якого з урахуванням додатку №24 (специфікації №24) від 21 січня 2015 року, продавцем здійснювалася поставка товару - натрій їдкий (гідроксит натрію) в обсязі 7500 т за ціною 270 доларів США за тонну на загальну суму 2 025 000 доларів США. При цьому вартість тони товару розраховувалася за формулою: FOB MED Low мінус 40 доларів США, де FOB MED Low - середня котировка FOB MED Low, яка публікується агентством ICIS, розрахована на основі ICIS prising Caustic Soda (Europe Mediterranean) weekly report за попередні періоду відвантаження 2 місяці, з 21 числа першого місяця і по 20 число другого місяця. Розрахована за такою формулою ціна вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту.

Позивач 17 лютого 2015 року подав до Митниці електрону митну декларацію №504010000/2015/000411, в якій митна вартість імпортованих товарів визначена за ціною контракту, тобто за основним методом, передбаченим п.1 ч.1 ст. 57 Митного Кодексу України.

На підтвердження митної вартості товару товариством наданий: контракт №RF/RD/79-13/11-М від 1 квітня 2013 року, специфікація №24 від 21 січня 2015 року, інвойс №SK-08 від 3 лютого 2015 року, накладні СМГС, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю (штампи), сертифікат походження товару RUUA 5006001263 від 3 лютого 2015 року, паспорта якості.

Під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, у зв'язку із чим витребував у товариства додаткові документи, а саме: бухгалтерську інформацію щодо оплати складових митної вартості, зокрема страхування товару; договір із третіми особами, пов'язаний із Контрактом; копію митної декларації країни відправлення.

На виконання зазначеної вимоги позивачем митниці надані до митного органу наступні запитувані документи: платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №658 від 10 лютого 2015 року; біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації №24, датовані 26 грудня 2014 року, 09 січня 2015 року, 16 січня 2015 року.

Згідно з інформацією біржових котирувань, ціна на товар за специфікацією №24 склала 270 доларів США, розрахована як різниця між середньою котировкою та 40 доларами США.

Крім того, товариство повідомило митницю про те, що товар - сода каустична, що є предметом контракту, не страхувався; інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з Контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається - не укладалося, в зв'язку з чим зазначені документи не можуть бути надані.

За результатами розгляду поданих позивачем документів, 17 лютого 2015 року митниця прийняла рішення №504010000/2015/000002/1 про коригування митної вартості товарів, яким визначена митна вартість задекларованого позивачем товару (гідроксиду натрію за ціною 424 доларів США за тонну. Митна вартість товару скоригована із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, а саме за резервним методом визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару, який постачався (невідомо ким і кому та на яких умовах) згідно з митною декларацією №508050000/2014/004692 від 13 лютого 2015 року.

В рішенні про коригування заявленої товариством митної вартості товарів зазначено, що „метод за цiною договору (контракту) щодо товарiв, якi iмпортуються (вартiсть операції) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару), декларантом не надані в повному обсязі витребувані митницею документи. У зв'язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується".

Суб'єкту господарювання було відмовлено в митному оформленні та видана картка відмови №504010000/2015/00016 від 17 лютого 2015 року.

У зв'язку із потребою використання товару у виробництві, позивач 17 лютого 2015 року подав до митниці нову митну декларацію №504010000/2015/000419, у якій ціна ввезеного позивачем товару визначена відповідно до прийнятого митницею рішення про визначення митної вартості №504010000/2015/000002/1. Товариством сплачені усі обов'язкові платежі, здійснене митне оформлення товару та товар випущений у вільний обіг.

Суди першої і апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що оскільки відповідач мав можливість визначити митну вартість товарів за основним методом і позивач надав йому всі необхідні для цього документи, відмова у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другорядного методу носять протиправний характер.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2).

Згідно з положеннями ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані, зокрема, контракт №RF/RD/79-13/11-М від 1 квітня 2013 року, специфікацію №24 від 21 січня 2015 року, інвойс №SK-08 від 3 лютого 2015 року, накладні СМГС, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю (штампи), сертифікат походження товару RUUA 5006001263 від 3 лютого 2015 року, паспорти якості.

Крім цього, на виконання вимоги митного органу підприємством були додатково надані платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №658 від 10 лютого 2015 року; біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації №24, датовані 26 грудня 2014 року, 9 січня 2015 року, 16 січня 2015 року., які підтверджують заявлену митну вартість товару.

Тому, враховуючи, що підприємством були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за вказаним контрактом, яким зокрема встановлені обов'язки постачальника щодо доставки товару та включення транспортних витрат у ціну товару, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до вірного висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом (за ціною договору (контракту)) є необґрунтованим та таким, що суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, що передбачено ст. 8 Митного кодексу України, зокрема, законності та додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Крім того, посилання на відсутність документів, що підтверджують страхування вантажу, як на обґрунтування своїх рішень та дій, апеляційний суд вірно не прийняв до уваги, оскільки п.8 ч.2 ст. 52 Митного кодексу України визначено, що декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування лише якщо таке страхування здійснювалося.

Також, доводи митного органу стосовно того, що сода каустична небезпечна речовина та її перевезення зазвичай страхується, є безпідставними, оскільки дії суб'єкта владних повноважень не можуть ґрунтуватись на припущеннях та звичайній практиці, якщо остання не є законодавчо обов'язковою.

Щодо посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, апеляційний суд вірно зазначив, що самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Разом з цим, як встановлено судами, згідно інформації від АТ ЕТК, отриманої на запит позивача, продажна ціна товару (соди), що реалізовувалася АТ ЕТК в Турцію, Грецію, Ізраїль в січні-травні 2015 року складала від 260 доларів США до 290 доларів США за тону.

Також, з судами встановлено, що позивач отримав 40 доларову знижку на товар на підставі комерційних переговорів, проте вказуючи, що позивач не надав обґрунтування заниження ціни товару на 40 доларів, митний орган не наводить вмотивованих доводів неприйняття пояснень позивача щодо отримання знижки від продавця.

Відповідно до ч.3 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Судами встановлено, що приймаючи оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації та не застосовуючи основний метод визначення митної вартості відповідач виходив з того, що подані позивачем документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Частиною 1 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Отже, враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги, що наявність підстав, які унеможливлюють застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) відповідачем не наведено, суди дійшли вірного висновку, що позовні вимоги ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №504010000/2015/000002/1 від 17 лютого 2015 року та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2015/00016 від 17 лютого 2015 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: