Ухвала суду № 56646135, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року м. Київ К/800/48128/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013

у справі № 826/9242/13-а Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферзь РВХ»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013, позов задоволено: визнані протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 29.05.2013 № 0007572230.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов`язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 21.05.2013 за № 1422/22-30/37356955. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК): завищив податковий кредит на загальну суму 98714,00 грн. у податковому обліку за жовтень 2012 року, як на суму ПДВ, задекларовану за наслідками господарських операцій з поставки від ТОВ «Маркет-Трейд» поліграфічної продукції (листівки, буклети тощо), які не мали реального характеру. У результаті зазначеного позивач занизив грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 98714,00 грн. у податковому обліку за жовтень 2012 року. Висновок про безтоварний характер господарських операцій з поставки позивачу від цього постачальника товару обґрунтовано посиланням на акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Маркет-Трейд» від 04.04.2013 № 1255/22-3/36355552, в якому вказано про відсутність цього товариства за місцезнаходженням, а також встановлено порушення відносно директора ТОВ «Маркет-Трейд» ОСОБА_2 кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.05.2013 № 0007572230 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 98714,00 грн. за основним платежем та 24678,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ «Маркет-Трейд» поліграфічної продукції (листівки, буклети тощо) згідно з договором на виготовлення поліграфічної продукції від 01.09.2012 № 10912 вказаний постачальник виписав позивачу видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (у редакції, чинній станом на жовтень 2012 року).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача суми податкового кредиту, ДПІ посилається на те, що операції з поставки позивачу від ТОВ «Маркет-Трейд» товару не мали реального характеру, а як на підтвердження останнього - на акт перевірки цього товариства від 04.04.2013 № 1255/22-3/36355552, в якому вказано про відсутність цього товариства за місцезнаходженням, зроблені висновки про ознаки фіктивності цього постачальника з підстав порушення відносно директора ТОВ «Маркет-Трейд» ОСОБА_2 кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: копій договору на виготовлення поліграфічної продукції від 01.09.2012 № 10912, рахунків - фактур, видаткових та податкових накладних, виписок по особовому рахунку позивача у банку, доказів подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Маркет-Трейд» поліграфічної продукції - за відсутності інших доказів з боку контролюючого органу, які б обґрунтовано ставили під сумнів поставку позивачу від ТОВ «Маркет-Трейд» товару, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача з податку на додану вартість сум податкового кредиту відповідно. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

При цьому, судами було дано правильну оцінку посиланням ДПІ на обставини щодо порушення кримінального провадження відносно директора ТОВ «Маркет-Трейд» ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, як на такі, що самі по собі не спростовують можливість здійснення цим товариством господарських операцій, оскільки кримінальне провадження стосується обставин заниження грошових зобов'язань із податку на додану вартість за господарськими операціями з іншими юридичними особами - ПП «Воз'єднання» та ТОВ «Медіа Бренд Юніон».

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев