Ухвала суду № 56645790, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Київ К/800/60733/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2013

у справі № 804/14790/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Каскад»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Каскад» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним наказу № 257 від 01.10.2013 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ фірма «Каскад»; визнання протиправними дій відповідача, які полягають у проведенні перевірки ТОВ фірма «Каскад», в результаті яких було складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 418/22-01/23934596 від 22.10.2013 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Колорит» за період з 01.01.2013 по 31.07.2013; визнання неправомірними дій щодо встановлення, визначених актом № 418/22-01/23934596 від 22.10.2013, порушень ТОВ фірма «Каскад» чинного законодавства України; визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342201 від 04.11.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ фірма «Каскад» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Колорит» за період з 01.01.2013 по 31.07.2013, складено акт № 418/22-01/23934596 від 22.10.2013, в якому зафіксовані порушення: пп. 14.1.37 п. 14.1 ст. 14, ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2013 року у розмірі 446 716 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 04.11.2013 відповідачем прийнято повідомлення-рішення № 0000342201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 670 074 грн., в т.ч.: 446 716 грн. основного платежу та 223 358 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу ґрунтуються виключно на тому, що нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ПП «Колорит» підтверджується даними актів зустрічних звірок та акту про неможливість проведення зустрічної звірки по ПП «Колорит».

Матеріалами справи встановлено, що в перевіряємому періоді між ТОВ фірма «Каскад» (замовник) та ПП «Колорит» (виконавець) було укладено договір № 22/03/13-У від 22.03.2013, за умовами якого виконавець зобов'язується виконати роботи з обробки металопрокату замовника на підставі заявок, наданих замовником.

На виконання умов вказаного договору ПП «Колорит» надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 2 680 296,00 грн. в т.ч. ПДВ 446 716,00 грн., що підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 25 від 30.04.2013 та № 26 від 31.05.2013.

Факт здійснення господарських відносин між ТОВ «Каскад» та ПП «Колорит» також підтверджено податковими накладними, актами звірки розрахунків, рахунками-фактури, актами прийому-передачі з 07.05.2013 відповідно договору № №22/03/13-У, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 25 від 30.04.2013 та № 26 від 31.05.2013, актами прийому-передачі металопрокату з 25.03.2013 по 30.04.2013 за умовами договору № 22/03/13-У від 22.03.2013.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції та оскарження судових рішень відповідачем лише в частині задоволення позовних вимог, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем податкового кредиту за червень 2013 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особою, яка була зареєстрована платниками податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ фірма «Каскад», підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Слід також зазначити, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічної звірки контрагента платника податку не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства таким платником.

Враховуючи вказані обставини, межі перегляду, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний