Ухвала суду № 56645774, 03.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року м. Київ К/800/38403/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захист ЛТД" до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захист ЛТД" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000383/2 від 13.10.2014 року.

Постановою постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000383/2 від 13 жовтня 2014 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Захист ЛТД» та компанією «ВSafe (FZС) LLС» укладено Контракт №1 від 01.08.2013 року на поставку товару відповідно до Інвойсу або Проформи-інвойсу. Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.08.2013 року сторонами правочину встановлено відстрочку платежу на 60 днів.

Відповідно до Специфікацій № 2 від 01.08.2013 року, позивачу відправлено товар - « 9912V Перчатки/gloves Gloves MS 9912 (PK) Com.Code: 40151990, в кількості 33120, за ціною 1,60 дол. США, на загальну суму у розмірі 52992,00 дол. США; 13042-013 Обувь/shoes AA. Armstrong SS 8055/SBP Comm.Code: 64041100, в кількості 1000, за ціною 9,28 дол. США за пару, на загальну суму у розмірі 9280,00 дол. США. Загальна сума поставки становить 62272,00 дол. США.

Згідно пункту 2.1 Контракту, продавець здійснює поставку товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ Інкотермс 2010 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - ЕХW або за погодженням сторін на інших умовах поставки. Базові умови поставки зазначаються в Інвойсі.

Позивачем подана до контролюючого органу митна декларація від 10.10.2014. Разом з ВМД позивачем наданий пакет необхідних документів відповідно до статті 53 МК України, а саме: декларація митної вартості; документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: зовнішньоекономічний контракт; специфікація №2; Інвойс; Packing List; довідка про собівартість, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; технічна довідка; СМR; довідка про транспортно-експедиційні витрати; екологічна декларація; прайс-лист від продавця; копія митної декларації країни відправлення.

Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми МД-2 за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.

Відповідачем прийнято до митного оформлення митну декларацію №112050000/2014/022609 на товари «Засоби індивідуального захисту: взуття робоче на підошві з подвійного поліуретанів, з верхом з натуральної шкіри, носову частину якого закрито захисним металевим під носкам», (країна виробництва - Китай), «Засоби індивідуального захисту рук: перчатки з повним покриттям з нітрилу» (країна виробництва - Пакистан).

Під час проведення перевірки документів, наданих для митного оформлення митним органом було встановлено, що надані декларантом документи містять розбіжності, зокрема: - згідно п.6 контракту №1 від 01.08.2013 року передбачена передплата, але до митного оформлення платіжне доручення не надано; - в інвойсі №65 від 03.09.2014 року в частині форма оплати вказано: строк оплати 60 діб кредит; - в експортній МД в графах 25, 28 вартість товару вказана на умовах поставки CIF, тоді як за контрактом умови поставки EXW, - в технічній довідці по товару №1 вказано: черевички, матеріал натуральна шкіра, підносок металевий, а в електронному інвойсі МД вказано: чоботи з замші, з захисним полікарбонатним підноском; - в прайсі від 03.10.2014 року не вказано базис поставки, обсяги партій, термін дії ціни; - довідка про собівартість товару надана підприємством Bsafe FZC, яке не являється виробником товару.

Для підтвердження заявленої митної вартості декларанта, ТОВ "Захист ЛТД"" було зобов'язано надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 8) інші документи на бажання декларанта.

Зазначені документи позивачем надані не були, у зв'язку з чим відповідачем було та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 13.10.2014 року №112050000/2014/000383/2 за резервним методом визначення митної вартості товарів.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач 15.10.2014 року подав скаргу на дії посадових осіб Запорізької митниці Міндоходів.

31.10.2014 року, за результатом розгляду скарги, відповідач повідомив, що рішення про коригування митної вартості товарів від 13.10.2014 року №112050000/2014/000371/1 прийнято в межах повноважень.

Правомірність та обґрунтованість зазначеного рішення про коригування митної вартості товару і стала підставою звернення позивача до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення про коригування митної вартості відповідачем прийнято неправомірно.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Положеннями статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, зокрема, якщо подані до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Крім того, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, з оскаржуваних рішень відповідача не вбачається, які саме складові митної вартості є непідтвердженими документально, що порушує право декларанта на підтвердження додатковими документами задекларованої ним митної вартості та унеможливлює усунення таких розбіжностей.

Разом з тим, як встановлено судами, позивачем при здійсненні митного оформлення ввезеного товару були надані всі необхідні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

Встановлені у цій справі фактичні обставини свідчать про те, що відповідач не обґрунтував правомірність винесених рішень про коригування митної вартості товару.

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: