Ухвала суду № 56645290, 16.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6114/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс» (далі - позивач, або ТОВ «Рузана-Плюс») до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач, або ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області) про скасування повністю податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області форми «Р» № 0004821502 від 24.06.2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року заявлений позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог в повному обсязі, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Частиною 1 статті 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.05.2015 року посадовою особою відповідача було проведено камеральну електронну перевірку податкової звітності ТОВ «Рузана-Плюс» з податку на додану вартість за березень 2015 року, результати якої оформлено актом № 592/15-02/33799175 (а.с.15- 25 т.1).

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004821502 від 24.06.2015 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Рузана-Плюс» з податку на додану вартість у загальному розмірі 10763466,25 грн., з яких: за основним платежем - 8610773 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2152693,25 грн. (а.с.12, 14 т.1).

Зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та акту перевірки, на підставі якого це рішення і було прийнято, вбачається, що підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування відповідного розміру штрафних (фінансових) санкцій з даного виду податку стали висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 200-1.1 ст. 200-1 розділу V, п. 33 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, п. 9-1 постанови Кабінету Міністрів України № 569 від 16.10.2014 року, пп. 8 п. 5 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 13 від 23.01.2015 року.

Встановлені з боку позивача порушення вказаних вимог Податкового кодексу України відповідач обґрунтовує відображенням позивачем збільшення суми податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за березень 2015 року не в періоді, в якому було здійснено таке збільшення.

На думку відповідача, з огляду на подання позивачем декларації з ПДВ за березень 2015 року з додатком 2 саме у квітні, тому збільшення розміру суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, здійснюється в квітні 2015 року.

Вирішуючи спірне питання та скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, суд першої інстанції відхилив зазначені доводи відповідача, дійшовши висновку, що позивачем при декларуванні оспорюваної суми від'ємного значення було дотримано вимоги пп. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 200-1.1 ст. 200-1, п. 3.3 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, п. 9-1 постанови Кабінету Міністрів України № 569 від 16.10.2014 року та пп. 8 п. 5 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 13 від 23.01.2015 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено загальний порядок визначення та використання від'ємного значення з податку на додану вартість, який полягає в автоматичному направлені такого від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ, які підлягають сплаті за результатами поточного декларування з ПДВ.

Законом України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01.01.2015 року, введено в дію електронне адміністрування податку на додану вартість.

Так, відповідно до п. 200-1.1 ст. 200-1 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, система електронного адміністрування ПДВ не вносить кардинальних змін до загальних принципів справляння ПДВ, затверджених Податковим кодексом України.

Норми цього Кодексу, які визначають коло платників ПДВ, об'єкт оподаткування, принципи формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, залишаються незмінними.

Згідно з пунктом 33 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 201.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року:

а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення. Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку;

б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 січня 2014 року.

Таким чином, платник податків, збільшуючи розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України, зобов'язаний одночасно збільшити розмір суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення.

За таких обставин, враховуючи, що згідно поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року з додатком 2 до вказаної декларації, ТОВ «Рузана-Плюс» було прийнято рішення про збільшення суми податку, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН на непогашені залишки суми податку на додану вартість у розмірі 9163239 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що саме на таку суму податкового кредиту платник має право збільшити податковий кредит у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення, тобто в березні 2015 року.

Доводи апелянта про те, що з огляду на подання позивачем декларації з ПДВ за березень 2015 року з додатком 2 саме у квітні, тому збільшення розміру суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, останній повинен був здійснити в квітні 2015 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказані доводи суперечать змісту підпункту «а» пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України про одночасність збільшення розміру суми податкового кредиту в податковій декларації за звітний (податковий) період, у якому було здійснено збільшення розміру суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Більш того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, самостійно виявивши у поданій за лютий 2015 року податковій декларації з податку на додану вартість помилку, у задекларованих показниках рядків 18, 20, 20.1, позивачем до ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області було подано 15.05.2015 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно з яким було збільшено розмір суми податку, визначеної п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН у сумі 9163239 грн.

Вказане уточнення позивачем здійснено було до проведення камеральної перевірки.

Тобто, згідно наданої податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Рузана-Плюс» за лютий 2015 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку, з додатком 2 до вказаної декларації, платником податків було прийнято рішення про збільшення суми податку, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН на непогашені залишки суми податку на додану вартість у розмірі 9163239 грн. у лютому 2015 року, тому відповідне збільшення суми податку, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН, на вказану суму і було здійснено позивачем у березні 2015 року, що повністю відповідає позиції відповідача. Саме таке декларування відповідач і вважає правомірним.

Колегія суддів наголошує, що у будь-якому разі, враховуючи, що у спірних правовідносинах відповідач підтверджує наявність у позивача від'ємного значення з податку на додану вартість, встановленні, на думку відповідача, порушення з боку позивача в частинні електронного адміністрування цього ПДВ не могло призвести до виникнення у позивача податкового боргу та донарахування позивачу податкового зобов'язання з цього податку.

З огляду на викладене, оскільки доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Також, враховуючи, що апелянтом не сплачено судовий збір, сплату якого відстрочено до ухвалення рішення у справі, з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 177 597, 19 грн. згідно пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (110% ставки судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою - 1,5% ціни позову).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39551135) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, ПІБ апелянта чи назва установи, організації, що виступає апелянтом, Одеський апеляційний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду 34380461) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року в розмірі 177 597 (сто сімдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто сім) гривень 19 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець