Постанова № 56645236, 22.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2016 р. Справа№ 910/23994/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Ропій Л.М.

За участю представників:

Від позивача - Пріцак І.Є. ( довір. №147 від 01.03.16);

Від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2015р.

у справі № 910/23994/15 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" в інтересах ПАТ "Український бізнес банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинг"

про стягнення 178 770, 40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2015р. у справі №910/23994/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Лізинг" на користь Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" 160 788грн.03коп. - основної заборгованості, 5430грн. 55 коп. - заборгованості за нарахованими процентами, 11 062грн. 40 коп. - пені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Лізинг" в дохід Державного бюджету України 3545 грн. 62 коп. судового збору за розгляд позовної заяви. В іншій частині, заявлених позовних вимог - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та належним чином, про що свідчить відсутність будь-яких претензій та зауважень з боку відповідача,однак, боржником належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконані, внаслідок чого у останнього перед позивачем за кредитним договором утворилась заборгованість.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2015р. та прийняти нове рішення.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що заперечує щодо стягнення процентів після 17 серпня 2015р. у розмірі 398,43 грн., оскільки у вимозі від 17 липня 2015 року № 3790 позивачем зазначене його право на дострокове погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків згідно кредитного договору від 29.08.2013 року № 212/Ю, але відсутнє посилання на те, що з моменту спливу зазначеного строку для дострокового повернення кредиту кредитний договір від 29.08.2013 року № 212/Ю вважається зміненим. Таким чином, надіславши таку вимогу, банк встановлює новий строк виконання зобов'язання, а саме 17 серпня 2015 року за кредитним договором, а графік повернення кредиту фактично втрачає чинність. У зв'язку з порушенням умов договору позивач скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту та змінив умови договору, у зв'язку з чим нарахування процентів за користування кредитом припиняється через 30 днів від дати вимоги ( з 17 липня 2015 року).

Скаржник зазначає й про те, що Судова палата у цивільних справах Верховного суду України у справі №6-2003цс15 зазначає, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2016р. розгляд апеляційної скарги призначено на 01.03.2016р.

В судове засідання апеляційного господарського суду 01.03.2016р. не з'явився відповідач, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.03.16р.

22.03.2016р. в судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився представник відповідача.

Враховуючи те, що про час та місце розгляду справи представник відповідача повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, явка сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, про причини неявки в судове засідання відповідач суд не повідомив, враховуючи думку представника позивача судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представника відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача судова колегія встановила.

29 серпня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Український Бізнес Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсткий лізинг" укладено кредитний договір №212/Ю, за умовами якого банк за наявності вільних грошових коштів, надає позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі непоновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 300 872,00грн. на придбання сільськогосподарської техніки на строк з " 29" серпня 2013 року до " 15" серпня 2016 року зі сплатою 21 % річних. Проценти нараховуються за кожен календарний день за методом "факт/360", тобто для розрахунку використовується умовно 360 днів у році.

Пунктом 2.1. кредитного договору передбачено, що кредит, наданий за договором, забезпечується заставою.

Відповідно до п.4.1. кредитного договору, відповідач, під час користування кредитом зобов'язався дотримуватися принципів кредитування: строковості, зворотності, платності, цільового використання, забезпеченості.

Відповідно до п.4.5. кредитного договору, позичальник зобов'язався погашати, наданий банком кредит, згідно з графіком погашення, що був викладений у додатку №1 до кредитного договору, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 4.6. кредитного договору, боржник зобов'язався, що у разі невиконання зобов'язань, відповідно до п. 4.5 кредитного договору сплачувати банку проценти у розмір: 50 % річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Відповідно до п.4.7. кредитного договору, позичальник зобов'язується кошти у погашення заборгованості у першу чергу направляти для сплати процентів та комісій користування кредитом, строк сплати, яких настав, потім простроченої заборгованості кредитом, сума, що залишається, направляється на погашення основної суми кредиту.

Пункт 5.3. кредитного договору передбачає, що банк має право вимагати від позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків, зокрема, у випадку недотримання умов цього договору. Про намір дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення та повернення виданих кредитних коштів, сплати процентів, нарахованих за кредит комісій, неустойок і збитків, банк письмово повідомляє позичальника. Позичальник зобов'язаний протягом 30 днів з моменту отримання письмової вимоги банку достроково повернути кредит, сплатити проценти, комісії, неустойку, передбачені договором.

Пункт 5.4. кредитного договору передбачає, що банк має право у разі несвоєчасного повернення кредиту у строки, вказані у пункті 4.5. цього договору вимагати від позичальника сплатити банку штраф у розмірі 2 % від суми заборгованості за основним боргом на дату пред'явлення вимоги.

Згідно п.5.10 кредитного договору, банк має право при порушенні строків погашення кредиту, нарахованих за ним процентів, комісій (пункти 4.2., 4.3., 4.5.) вимагати у позичальника за кожен день прострочення сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості кредитом.

Пункт 7.1. кредитного договору передбачає, що у разі несвоєчасного повернення кредиту у строки вказані у пунктах 4.5. цього договору, за вимогою банку позичальник сплачує банку штраф у розмірі 2 % від суми заборгованості за основним боргом на дату пред'явлення вимоги.

14 жовтня 2014 року між банком та позичальником укладена додаткова угода 1 до кредитного договору, якою пункт 1.1 викладено у наступній редакції: "Банк, за наявності вільних грошових коштів, надає позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі непоновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 300 872,00грн. на придбання сільськогосподарської техніки на строї " 29" серпня 2013 року до " 15" серпня 2016 року зі сплатою:

- у період з " 29" серпня 2013 року до " 30" вересня 2014 року включно - 21 % річних;

- у період з " 01" жовтня 2014 року до " 15" серпня 2016 року включно - 15 % річних.

Крім того, сторони визначили, що відповідно до пункту 4.6 кредитного договору позичальник зобов'язується, у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5 кредитного договору, сплатити банку проценти у розмірі:

- у період з " 29" серпня 2013 року до " 30" вересня 2014 року включно - 50 % річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення;

- починаючи з " 01" жовтня 2014 року - 15 % річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

04 грудня 2014 року між сторонами укладено додаткова угоду №2, за якою були внесені зміни в кредитний договір та викладено пункт 4.12 у наступній редакції: "Позичальник зобов'язується забезпечити об'єм кредитових надходжень на поточний рахунок №26005032197310 відкритий у ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК", у сумі не менше 0 гривень та 00 копійок впродовж кожного місяця, починаючи з серпня 2013 року".

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та належним чином, про що свідчить відсутність будь-яких претензій та зауважень з боку відповідача, однак, боржником належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконані, внаслідок чого у останнього перед позивачем за кредитним договором утворилась заборгованість, яка за розрахунком позивача, наявним в матеріалах справи складає 178 770,40 грн., з яких: - сума заборгованості за основним боргом - 160 788, 03 грн., у т. ч. прострочена сума - 54 549,76 грн.; - сума заборгованості за нарахованими процентами - 5 828,98 грн. у т.ч. прострочена сума 4 086,98 грн.; - сума заборгованості по сплаті пені - 11 062, 40 грн., у т.ч. прострочена сума - 10 298, 47 грн., за простроченими процентами - 763,93 грн.; - сума заборгованості за штрафами - 1 090,99 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу " 17" липня 2015 року №3790 про погашення протягом 30 днів простроченої заборгованості за кредитним договором, проте, станом на день подачі позову до суду заборгованість за кредитним договором, відповідачем погашена не була.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 1054 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є кредитним договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за основним боргом у розмірі 160 788,03 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до ч.3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відмову в задоволенні позову щодо стягнення 398,43 грн. процентів за користування кредитним коштами судова колегія вважає неправомірною, оскільки як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості за кредитним договором не була сплачена, отже відповідач досі користується кредитними коштами, а доводи суду про те, що з моменту надіслання досудової вимоги банк не має права продовжувати нараховувати відсотки є необґрунтованими, а отже підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 5 828, 98 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з п.5.10 кредитного договору при порушенні строків погашення кредиту, нарахованих за ним процентів, комісій банк має право вимагати за кожен день прострочення сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Позивачем додано до позовної заяви розрахунок пені, який судом перевірено та суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а отже позовні вимоги в частині стягнення суми пені у розмірі 11 062,40 грн. підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 1 090,99 грн., місцевий господарський суд зазначає про те, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

З таким висновком місцевого господарського суду судова колегія не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" застосування такого виду неустойки як штраф до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлені ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачена ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011р. у справі №42/252, від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012р. у справі №20/246-08.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1090, 99 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва 11.12.2015р. підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинг" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2015р. у справі №910/23994/15 скасувати частково, резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

«Позов задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Лізинг" (03150 м. Київ, вул. Предславинська 13, офіс 211, код ЄДРПОУ 38291386) на користь Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" (83001, м.Донецьк, вул. Артема 125; 02660 м. Київ, проспект Ю.Гагаріна 23, код ЄДРПОУ 19388768) 160 788 (сто шістдесят тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 03 коп. - основної заборгованості, 5828 (п'ять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 98 коп. - заборгованості за нарахованими процентами, 11 062 (одинадцять тисяч шістдесят дві) грн. 40 коп. - пені, 1090 (одну тисячу дев'яносто) грн. 99 коп. штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Лізинг" (03150 м. Київ, вул. Предславинська 13, офіс 211, код ЄДРПОУ 38291386) в дохід Державного бюджету України 3545 (три тисячі п'ятсот сорок п'ять) грн. 62 коп. - судового збору за розгляд позовної заяви».

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/23994/15.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.Г. Сітайло

Л.М. Ропій