Постанова № 56645177, 15.03.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2016 р. Справа № 922/6201/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача не зявився

1-го відповідача - не зявився

2-го відповідача ОСОБА_1, за довіреністю № 15/425 від 19.02.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", м. Івано-Франківськ (вх. №333 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 22.12.15 у справі № 922/6201/15

за позовом ТОВ "Науково-виробнича фірма "Електросервіс", м. Харків

до Приватного підприємства "Ліктор-ОСВ", м. Чугуїв, Харківська область

Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", м. Івано-Франківськ

про стягнення 8 379 784,41 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.12.2015 у справі № 922/6201/15 (суддя Н.А.Новікова) позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та Приватного підприємства "Ліктор-ОСВ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Електросервіс" основний борг в сумі 4554000,00 грн., втрати від інфляції в сумі 3425022,00 грн., три проценти річних в сумі 400762,41 грн., судовий збір в сумі 125696,77 грн.

Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулось з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2015 у справі № 922/6201/15, в якій, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Електросервіс" до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та Приватного підприємства "Ліктор-ОСВ" відмовити.

В обґрунтування викладених вимог заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в звязку з неповідомленням ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про час та місце засідання суду. По суті даного господарського спору 2-й відповідач зазначає про те, що на виконання умов договору про закупівлю товару № 12-423 від 30.08.2012 позивачем за видатковою накладною № 3108-13 від 31.08.2012 та актом прийняття товару № 1 від 31.08.2012 було поставлено товар - 1100 датчиків тиску пєзоелектричних загальною вартістю 4 554 000,00 грн., який був оплачений 2-м відповідачем. Скаржник вказує на те, що жодних інших поставок товару на підставі даного договору позивач не здійснював, посилаючись окрім цього на те, що за умовами укладеного між сторонами договору про закупівлю товару № 12-423 від 30.08.2012 товар повинен бути поставлений до 3 вересня 2012 року.

В судовому засіданні представник ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" надав пояснення в яких не заперечує факт отримання товару за видатковими накладними № 2800-24 від 28.09.2012 та № 3110-6 від 31.10.2012, але зазначив про те, що дана поставка здійснена не на підставі договору про закупівлю товару № 12-423 від 30.08.2012.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 розгляд справи відкладено на 15.03.2016.

Запропоновано позивачу надати відзив на апеляційну скаргу з правовим та документальним обґрунтуванням, а також свої пояснення стосовно строків поставки, визначених п. 5.1 договору, та фактичною поставкою товару за видатковими накладними № 2800-24 від 28.09.2012, № 3110-6 від 31.10.2012, а також надати для огляду в судовому засіданні оригінали видаткових накладних та актів прийняття-передачі товару, докази виконання умов п. 4.1, п. 4.2 договору.

Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу надати свої пояснення по справі, а також надати документальне обґрунтування на підтвердження того, що товар за вказаними видатковими накладними був поставлений з інших підстав, ніж укладений між сторонами договір, докази та пояснення щодо існування між сторонами інших господарських правовідносин.

15.03.2016 ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" надало свої пояснення по справі, в яких зокрема зазначив про те, що договір про закупівлю товару № 12-423 від 30.08.2012 не був правовою підставою для здійснення поставок товару, на які саме позивачем були виписані видаткові накладні № 2809-24 від 28.09.2012 та № 3110-6 від 31.10.2012. Також, відповідач вказує на те, що акт прийняття-передачі товару № 3 представником відповідача не підписувався та наголошує на необхідності дослідження його оригіналу в судовому засіданні з метою встановлення достовірності даного акту. Відповідач зазначає про те, що поставка товару позивачем, що мала місце 28.09.2012 та 31.10.2012 не могли бути здійснені на підставі договору про закупівлю товару № 12-423 від 30.08.2012, оскільки його умови щодо поставки уже були виконані на момент здійснення спірних поставок.

Позивач вимоги ухвали суду щодо надання відзиву на апеляційну скаргу, оригіналів видаткових накладних та актів прийняття-передачі товару, доказів виконання умов п. 4.1, п. 4.2 договору, не виконав, зазначених документів до суду не надав.

В призначене судове засідання позивач не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце судового розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням за № 002919/1 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі ТОВ "НВФ "Електросервіс" 01.03.2016 (а.с. 134).

Приватне підприємство "Ліктор-ОСВ" також своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористалось, про час та місце судового розгляду справи було повідомлено належним чином.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та 1-го відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 30.11.2015 року порушено провадження справі № 922/6201/15 та призначено її до розгляду на 16.12.2015. Ухвалою господарського суду від 16.12.2015 за клопотанням ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" розгляд справи відкладено на 22.12.2015.

Як роз'яснено у пп. 3.9 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (пункт 2 частини другої статті 11110 ГПК України).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України (абз. 1 пп. 3.9.1 пп. 3.9 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

У пп. 3.9.2 пп. 3.9 п. 3 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України роз'яснено, що неявка учасника судового процесу у судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про відкладення розгляду справи від 16.12.2015 була направлена сторонам по справі, згідно зі штампом канцелярії, який міститься на зворотній ухвали - 17.12.2015 року (а.с. 39).

Так, відповідно до п. 1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень нормативний строк пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України становить Д+3, пріоритетної - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкти поштового зв'язку, а 2,3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Отже, з врахуванням зазначених вище норм Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень 2-й відповідач міг отримати ухвалу суду про відкладення розгляду справи, якою визначений час судового засідання 22 грудня 2015 року, не раніше 23 грудня 2015 року.

Отже, 2-й відповідач не міг об'єктивно та вчасно бути повідомленим про час і місце розгляду справи.

Крім того, в п. 3.9.1 зазначеної вище Постанови Вищого господарського суду України зазначено, що доказом повідомлення сторони по справі в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення.

Однак, судом першої інстанції дані обставини не досліджувались.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що на сайті УДПЗ «Укрпошта» міститься інформація, що внутрішнє поштове відправлення з ідентифікатором 6102217074877, яким було надіслано ухвалу господарського місцевого суду від 16.12.2015 про відкладення розгляду справи, було прийнято об'єктом поштового зв'язку (ОПЗ) Харків-22 19 грудня 2015р. в 13 год. 34 хв., та вручене адресату ОПЗ Івано-Франківськ-9 24 грудня 2015р. в 12 год. 11 хв.

Згідно з п. 2.6.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 повідомлення з відміткою про вручення процесуальних документів адресатові долучаються до матеріалів справи.

В матеріалах справи міститься повідомлення за № 044708 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" 24.12.2015.

Отже, на момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні докази надсилання 2-му відповідачу у визначеному законом порядку ухвали суду від 16.12.2015 про призначення розгляду справи на 22.12.2015, зокрема, повідомлення про вручення відповідачу рекомендованого листа або повернутий підприємством зв'язку рекомендований лист з ухвалою суду.

Колегія суддів звертає увагу на наявність в матеріалах справи телефонограми, яка адресована ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", про призначення справи до розгляду на 22.12.2015. Згідно тексту даної телефонограми представник бухгалтерії відмовився від отримання телефонограми.

Проте, вказана телефонограма не містить ані дати її відправлення, ані засобів звязку, за якими вона мала бути доведена до відома ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", що в даному випадку не дає підстав вважати про повідомлення сторони про час і місце розгляду справи (а.с. 40).

До того ж, пунктом 3.9.1.-1 вказаної вище Постанови Вищого господарського суду України передбачено, що належним підтвердженням учасників судового процесу про час та місце розгляду справи може вважатися телефонограма лише у випадках, коли ухвала про порушення провадження у справі не може бути вручена стороні у зв'язку з обмеженим строком розгляду справи, що не мало місце в спірних правовідносинах, оскільки провадження у справі було порушено 30 листопада 2015 року.

Наведене дає підстави вважати, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що полягає в неповідомленні належним чином 2-го відповідача про час та місце розгляду даної справи, оскільки 22.12.2015, починаючи розгляд справи та приймаючи рішення за відсутності представника 2-го відповідача, суд не пересвідчився, чи був повідомлений про час і місце цього розгляду відповідач, представник якого не з'явився у судове засідання.

Таким чином, суд першої інстанції не вжив заходів щодо забезпечення учасникам судового процесу рівних процесуальних прав та не забезпечив, зокрема, 2-му відповідачу можливість реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст. 22 ГПК України, а саме: взяти участь у засіданні, подавати докази, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти доводів інших учасників судового процесу, чим порушив принципи змагальності та рівності учасників судового процесу перед законом і судом, що передбачені ст.ст. 42 та 43 ГПК України, тобто фактично було порушено право сторони на судовий захист.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права в будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого суду. Якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час та місце засідання суду.

На підставі викладеного, рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2015 у справі № 922/6201/15 підлягає скасуванню в звязку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що полягає в неповідомленні належним чином ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про час та місце розгляду даної справи.

Повторно переглядаючи справу, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та докази, які знаходяться матеріалах справи, а також були надані додатково, заслухавши пояснення уповноваженого представника 2-го відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Електросервіс (позивач, продавець) та Державним міським підприємством Івано-Франківськтеплокомуненерго (відповідач, покупець) 30.08.2012 укладено договір про закупівлю товару № 12-423, відповідно до умов якого продавець зобов'язався у 2012 році поставити датчики тиску п'єзоелектричні (код ДК 016-97-33.20.5) у кількості 1100 штук, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти і оплатити такий товар.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року. (п. 10.1. договору).

Умови поставки продукції узгоджені сторонами у розділі 5 договору, зокрема п.5.1. договору встановлено, що строк поставки товару до 03 вересня 2012 року.

Крім того, 31.08.2012 між позивачем та ПП "Ліктор-ОСВ" укладено договір поруки № 310812, відповідно до умов якого останній поручився за виконання ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" свого грошового зобовязання зха договором про закупівлю товару № 12-423 від 30.08.2012.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що на виконання своїх зобов'язань за договором, він передав у власність відповідача за період вересень-жовтень 2012 року товар у кількості 1100 шт. на загальну суму 4554000,00 грн. за видатковими накладними № 2809-24 від 28.09.2012 року на суму 1656000,00 грн., № 3110-6 від 31.10.2012 року на суму 2898000,00 грн.

Проте, як зазначає позивач, ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" в порушення договірних зобовязань отриманий товар не оплатив.

Зазначені обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та Приватного підприємства "Ліктор-ОСВ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Електросервіс" основного боргу в сумі 4554000,00 грн., втрат від інфляції в сумі 3425022,00 грн., три проценти річних в сумі 400762,41 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.08.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Електросервіс та Державним міським підприємством Івано-Франківськтеплокомуненерго укладено договір про закупівлю товару № 12-423, відповідно до умов якого продавець зобов'язався у 2012 році поставити датчики тиску п'єзоелектричні (код ДК 016-97-33.20.5) у кількості 1100 штук, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти і оплатити такий товар.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року. (п. 10.1. договору).

Дослідженням умов договору про закупівлю товару № 12-423 від 30.08.2012 встановлено наступне.

Так, п. п.п. 3.1., 3.3. вказаного договору встановлена його ціна в розмірі 4 554 000 грн., а ціна одиниці товару - 4 140,00 грн.

Згідно п. 4.1 розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та після підписання сторонами акта прийняття-передачі товару. До рахунка додаються акт прийняття-передачі товару та інші документи (податкова та видаткова накладні), п. 14.2.

Відповідно до п. 4.3. договору, оплата проводиться покупцем протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару та підписання акту прийняття-передачі товару.

Згідно п. 5.1. договору, товар повинен бути поставлений до 03 вересня 2012 року.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в загальній сумі 8 379 784,41 грн. в звязку з неналежним виконанням ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго умов договору про закупівлю товару № 12-423 від 30.08.2012 щодо оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 4554000,00 грн. за видатковими накладними № 2809-24 від 28.09.2012 року на суму 1656000,00 грн., № 3110-6 від 31.10.2012 року на суму 2898000,00 грн.

ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго в апеляційній скарзі заперечує спірну поставку, посилаючись на те, що жодних зобов'язальних правовідносин між 2-м відповідачем та позивачем, про які він вказує в позовній заяві не виникало, в той час, як на виконання умов договору про закупівлю товару № 12-423 від 30.08.2012 позивач передав 2-му відповідачу, ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго, 1100 датчиків тиску п'єзоелетричних загальною вартістю 4 554 000,00 грн. за видатковою накладною № 3108-13 від 31.08.2012 та актом прийняття-передачі товару № 1 від 31.08.2012р. до договору про закупівлю товару № 12-423 від 30.08.2012.

До вказаної апеляційної скарги 2-й відповідач надає додаткові докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, а саме: копії видаткової накладної № 3108-13 від 31.08.2012 та акту прийняття-передачі товару № 1 від 31.08.2012.

Згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В даному випадку, колегія суддів встановила, що неможливість подання суду першої інстанції вищезазначених доказів була зумовлена неявкою 2-го відповідача в судове засідання через неналежне його повідомлення судом про час і місце судового засідання. В звязку з чим, колегія суддів приймає до уваги надані 2-м відповідачем документи в якості доказів на підтвердження викладеної ним позиції.

Дослідивши надані 2-м відповідачем докази, колегія суддів встановила, що позивач на підставі видаткової накладної № 3108-13 від 31.08.2012 передав відповідачу товар датчики тиску пєзоелектричний у кількості 1100 шт. на загальну суму 4554000,00 грн., що прямо передбачено п. 3.1 договору. Дана накладна містить підставу здійснення поставки договір № 12-423 від 30.08.2012 (а.с. 102).

Також, на підтвердження факту поставки товару 2-м відповідачем надано акт прийняття-передачі товару № 1 від 31.08.2012 до договору про закупівлю товару № 12-423, який свідчить про передачу датчиків тиску п*єзоелектричних у кількості 1100 шт. на суму 4554000,00 грн. (а.с. 101).

Вказана накладна та акт відповідають умовам договору, зокрема п. 5.1, яким визначені строки поставки (до 03.09.2012), оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, містять підписи уповноважених представників сторін. При цьому, факт поставки товару на суму 4554000,00 грн. за видатковою накладною № 3108-13 від 31.08.2012 та акту прийняття-передачі товару № 1 від 31.08.2012 позивачем жодним чином не спростовується.

Таким чином, колегія суддів констатує виконання сторонами умов договору про закупівлю товару № 12-423 від 30.08.2012 на підставі видаткової накладної № 3108-13 від 31.08.2012, якою 2-му відповідачу був поставлений товар датчики тиску пєзоелектричний у кількості 1100 шт. на загальну суму 4554000,00 грн.

П. 2 ст. 670 ЦК України визначено, якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

Разом з цим, можливість прийняти більшу кількість товару є правом продавця, а не його обовязком.

До того умовами договору передбачено лише можливість зменшення обсягів закупівлі (п. 3.1).

Також, згідно п. 6.3.2 договору позивач, як продавець, зобовязаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором, тобто до 03.09.2012.

Позивачем не надано до суду доказів узгодження з 2-м відповідачем поставки за видатковими накладними № 2809-24 від 28.09.2012 року на суму 1656000,00 грн., № 3110-6 від 31.10.2012 року на суму 2898000,00 грн.

Частиною 1 статті 671 ЦК України передбачено, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Проте, позивач всупереч умовам договору та за відсутністю погодження з 2-м відповідачем обсягу незапланованого товару, здійснив додаткову поставку товару за видатковими накладними № 2809-24 від 28.09.2012 року на суму 1656000,00 грн., № 3110-6 від 31.10.2012 року на суму 2898000,00 грн.

2-й відповідач товар за вказаними видатковими накладними отримав, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем.

Проте, в даному випадку відсутні підстави вважати, що дана поставка була здійснена саме на виконання умов укладеного між сторонами договору, оскільки договір про закупівлю товару № 12-423 від 30.08.2012 був виконаний сторонами в установлені строки. Поставку іншого товару, окрім того, що був поставлений позивачем 31.08.2012, договір не передбачає.

Згідно п. 11.3 договору зміни і доповнення до даного договору або дострокове його розірвання будуть дійсні при умові, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками сторін.

Слід зазначити, що будь-які зміни та доповнення до договору щодо можливості поставки товару в більшому обсязі, ніж передбачено умовами договору, сторонами не вносились, додаткові угоди з цього приводу в матеріалах справи відсутні і таких доказів позивачем до суду не надано.

Таким чином, саме позивач порушив умови договору та вказані норми Цивільного кодексу України, здійснивши повторну поставку датчиків тиску пєзоелектричний у кількості та строки інші від запланованих договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 672 ЦК України, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитись від його прийняття та оплати, а згідно ч. 5 ст. 672 цього Кодексу, якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобовязаний оплатити його.

П. 4.1. договору сторони передбачили, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та після підписання сторонами акта прийняття-передачі товару. До рахунка додаються акт прийняття-передачі товару та інші документи(податкова та видаткова накладні), п. 14.2. Відповідно до п. 4.3. договору, оплата проводиться покупцем протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару та підписання акту прийняття-передачі товару.

Відповідно до ч.І ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку умовами договору чітко передбачено інший строк оплати товару, який пов'язаний з підписанням акту прийняття-передачі товару.

На підтвердження факту поставки товару за договором про закупівлю товару № 12-423 позивачем надано копії видаткових накладних № 2809-24 від 28.09.2012 року та № 3110-6 від 31.10.2012 року, а також копію акту прийняття-передачі товару № 3 від 31.10.2012 року (а.с. 14-17).

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23. ( п. 5.27 Національного стандарту України ("Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003") Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003 року № 55).

Однак, надані позивачем до матеріалів копія документів не відповідають вищезазначеним вимогам, оскільки не засвідчені в порядку , передбаченому пунктом 5.27 Національного стандарту України ("Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003") Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003 року № 55 та статті 36 Господарського процесуального кодексу України.

Слід також звернути увагу на те, що 2-й відповідач заперечує підписання вказаного акту прийняття-передачі товару № 3.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 запропоновано позивачу надати відзив на апеляційну скаргу з правовим та документальним обґрунтуванням, а також свої пояснення стосовно строків поставки, визначених п. 5.1 договору, та фактичною поставкою товару за видатковими накладними № 2800-24 від 28.09.2012, № 3110-6 від 31.10.2012, а також надати для огляду в судовому засіданні оригінали видаткових накладних та актів прийняття-передачі товару, докази виконання умов п. 4.1, п. 4.2 договору.

Дана ухвала була отримана уповноваженою особою представника позивача 01.03.2016, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 134).

Проте, позивач вимоги ухвали не виконав, оригінали витребуваних документів не надав, чим унеможливив дослідження цих документів з метою встановлення їх достовірності.

Щодо акту прийняття-передачі 2-му відповідачу товару, який був переданий 2-му на підставі видаткової накладної № 2809-24, позивач при розгляді справи в суді першої інстанції зазначив про втрату цього акту.

Таким чином, підсумовуючи викладене, враховуючи підстави та предмет заявленого позову, колегія суддів зазначає про недоведеність та безпідставність позовних вимог, оскільки у 2-го відповідача відсутнє перед позивачем зобовязання з оплати отриманого товару за видатковими накладними № 2809-24 від 28.09.2012 року на суму 1656000,00 грн., № 3110-6 від 31.10.2012 року на суму 2898000,00 грн. саме на умовах договору про закупівлю товару № 12-423 від 30.08.2012.

За таких обставин, рішення господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 32-36, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п.п. 1,4 ст. 104, ст.ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", м. Івано-Франківськ задовольнити.

Рішення господарського суду господарського суду Харківської області від 22.12.2015 у справі № 922/6201/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Електросервіс" (61058, АДРЕСА_1, код 35585752) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (76007, м. Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, 59-А; код 03346058) 138 266,45 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 21 березня 2016 року.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.