Постанова № 56645176, 15.03.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2016 р. Справа № 922/27/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю №14-135 від 13.05.2014

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 13.08.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вх. №538 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 09.02.16 у справі № 922/27/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", м. Первомайський, Харківська область

про стягнення 383 878,57 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.02.2016 у справі № 922/27/16 (суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 18507,14 грн. пені, 18356,75 грн. 3% річних, 242140,89 грн. інфляційних витрат, 5758,18 грн. судового збору. В частині стягнення пені в сумі 104873,79 грн. відмовлено.

Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2016 у справі № 922/27/16 в частині зменшення розміру пені на 104 873,80 грн. скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В іншій частині скаржник просить рішення залишити без змін.

В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд першої інстанції порушив вимоги ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, оскільки не зясував розмір заподіяних позивачу збитків, а також інтереси та майновий стан позивача.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. При цьому відповідач посилається на важкий фінансовий стан комунального підприємства, обєктивні обставини, які призвели до виникнення боргу, невідшкодовану різницю в тарифах за послуги з теплопостачання, дефіцит бюджетів усіх рівнів. Відповідач вказує на те, що причиною невиконання зобовязання є ненадання субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, відсутність бюджетних коштів державного бюджету України та місцевих бюджетів на фінансування погашення заборгованості за послуги теплопостачання підприємств, установ, організацій, які фінансуються за рахунок цих бюджетів. Також, відповідач зазначає про те, що Первомайське комунальне підприємство "Тепломережі" повністю розрахувалось з позивачем та не має боргу за спожитий природний газ з січня по грудень 2014 року за договором № 1963/14-БО-32.

Крім того, відповідачем додано до матеріалів справи довідку про заборгованість, копію балансу про фінансовий стан.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін , колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 27.12.2013 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) укладено договір купівлі-продажу природного газу №1963/14-БО-32, відповідно до умов якого, продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ у 2014 році виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобовязався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошував, що на виконання умов договору позивач поставив протягом січня - грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 1 526,131 тис. куб. м. на загальну суму 7 307 899,93 грн., що підтверджуються наявними в матеріалах справи підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств актами приймання - передачі природного газу: від 31.01.2014, 28.02.2014, 31.03.2014, 30.04.2014, 31.10.2014, 30.11.2014, 31.12.2014.

Відповідач в свою чергу свої зобовязання за договором поставки природного газу за вищевказаним договором №1963/14-БО-32 від 27.12.2013 виконав неналежним чином, а саме, за поставлений природний газ розрахувався із позивачем не своєчасно та не в повному обсязі, чим порушив умови п. 6.1 вищевказаного договору.

Враховуючи вищенаведені обставини, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 18 356, 75 грн., інфляційні в розмірі 242,140,89 грн. та пеню в розмірі 123380,93 грн.

Вирішуючи даний господарський спір , суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за отриманий від позивача природний газ за договором, в звязку з чим дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у відповідності з умовами п. 7.3 договору.

Разом з цим, приймаючи до уваги викладені відповідачем обставини у клопотанні про зменшення заявленої до стягнення пені та надані докази на підтвердження обставин, які зумовили неналежне виконання зобов'язання відповідачем та його фінансовий стан, з врахуванням майнових інтересів у тому числі позивача, керуючись ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 85%, стягнувши з відповідача пеню в розмірі 18507,14 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 18356,75 грн. та інфляційних втрат у розмірі 242140,89 грн.

Повторно переглядаючи справу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, оскільки судом першої інстанції надано належну правову оцінку матеріалам справи по суті даного господарського спору, а також доводам та документальним доказам на підтвердження обставин, викладених в клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, досліджені надані відповідачем документи в обґрунтування тяжкого фінансового стану підприємства, винятковості обставин, з якими закон повязує можливість зменшення штрафних санкцій, в звязку з чим, з урахуванням також інтересів позивача, суд першої інстанції цілком правомірно застосував норми ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та частково зменшив розмір нарахованої пені.

Звертаючись до господарського суду з апеляційною скаргою, позивач посилається на відсутність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені, оскільки вважає, що важкий фінансовий стан відповідача не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, а також вважає, що судом при винесенні рішення не враховано особливі обставини щодо діяльності позивача, а також той факт, що зменшення судом розміру пені причиняє позивачу додаткові збитки.

З приводу наведених позивачем доводів, колегія суддів зазначає наступне.

За ч. 1 ст. 549. п. З ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Пунктом 7.3. договору сторони передбачили та встановили, що у разі порушення покупцем умов пункту 6.1. договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу, відповідно до якого належною до сплати сумою є 123380,93 грн. пені.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем суми пені господарський суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником, що відповідає позиції, викладеній в інформаційному листі ВГСУ від 07.04.2008 №01-8/211.

Разом з цим, колегія суддів враховує те, що ст. 233 Господарського суду України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не встановлено конкретних критеріїв, за наявності яких суд зменшує заявлені до стягнення суми штрафних санкцій у тому чи іншому обсязі, відтак відповідний висновок має узгоджуватись зі ст. 3 Цивільного кодексу України, якою визначено загальні засади цивільного законодавства.

Пленум Вищого господарського суду України в п.3.17.4 постанови від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Первомайське комунальне підприємство "Тепломережі" не є комерційною організацією, інших джерел прибутку, крім дольового відщеплення за надані послуги з транспортування газу для Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" не існує (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики затверджується: алгоритм (порядок) розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів, та нормативи перерахування коштів із зазначених поточних рахунків на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств та поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам (Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу"; Постанова Кабінету Міністрів України "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ" №247 від 26 березня 2008 року з наступними змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України).

Заборгованість за поставлений позивачем природний газ, який використовувався виключно для подальшої реалізації послуг із теплопостачання населенню та підприємствам, установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, та виникла в зв'язку з тим, що останні несвоєчасно розраховуються за використаний газ.

Причиною неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором є те, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому становищі та несе збитки у звязку з тим, що тарифи, які затверджені постановами НКРЕ не покривають затрат підприємства на виробництво теплової енергії та надання послуг з теплопостачання.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що фінансовий стан відповідача підтверджується балансом підприємства, довідкою про заборгованість за спожиту теплову енергію (а.с. 135-136).

Так, згідно довідки про заборгованість за спожиту теплову енергію, станом на 01.01.2015 заборгованість Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" складає 13337,1 тис.грн., в тому числі населення 11546,00 тис.грн.; госпрозрахункові організації 572,6 тис.грн., в тому числі знаходяться на виконанні у виконавчій службі 142,8 тис.грн.; бюджетні організації 702,3 тис.грн.; заборгованість бюджету з компенсації субсидій та пільг 516,2 тис.грн.

Отже, колегія суддів зазначає про відсутність винних дій з боку відповідача перед позивачем, оскільки несвоєчасна оплата відповідачем за отриманий газ обумовлена в тому числі заборгованістю споживачів, затримкою субвенцій на погашення різниці в тарифах для споживачів, відсутністю бюджетних коштів усіх рівнів. В звязку з чим, посилання позивача на наявність у нього збитків внаслідок несвоєчасного розрахунку відповідача за отриманий природний газ за договором, є необґрунтованими.

Колегія суддів також враховує той факт, що станом на час розгляду справи заборгованість за поставлений природний газ сплачена відповідачем повністю.

Також, господарський суд приймає до уваги той факт, що підприємство відповідача працює із збитками. Значних коштів потребує технічне обслуговування газових мереж, в тому числі виконання робіт по ремонту об'єктів системи газопостачання та газифікації на території міста Первомайський Харківської області, яке здійснює відповідач. Тому стягнення надмірних сум санкцій приведе до погіршення фінансового становища підприємства та неможливості виконувати покладені на нього функції, що не узгоджується з нормами Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 р., метою якого є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищення рівня інвестиційної привабливості.

Отже, доводи відповідача, викладені клопотанні про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, підтверджені поданими документами, які знаходяться в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно враховано інтереси боржника, його скрутне фінансове становище, важливість на ринку виробництва теплової енергії та надання послуг з теплопостачання, а також недоведеність позивачем факту спричинення йому збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобовязання за договором щодо проведення своєчасної оплати отриманого природного газу, в звязку з чим місцевий господарський суд цілком обґрунтовано на підставі п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3. ст. 83 ГПК України вважав за можливе зменшити розмір належної до сплати пені на 85%.

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі позивачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від області від 09.02.16 у справі № 922/27/16 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його зміни або скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.02.16 у справі № 922/27/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 21.03.2016.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.