Постанова № 56645012, 15.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2016 р. Справа№ 910/16104/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Андрієнка В.В.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Дяченко Р.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Савчук П.К. ( за довіреністю від 16.02.2015)

від відповідача: Колісник О.А. ( за довіреністю №3 від 04.01.2016)

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КЕС-УА Холдинг"

на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2015

у справі № 910/16104/15 (суддя Якименко М.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МР"

до товариства з обмеженою відповідальністю "КЕС-УА ХОЛДИНГ"

про стягнення 89 397,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 89 397,90 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2015 по справі № 910/16104/15 позов задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "КЕС-УА ХОЛДИНГ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МР" 59 976 грн. 35 коп. - суми основного боргу, 11 392 грн. 22 коп. - пені, 17 447 грн. 64 коп. - інфляційних втрат, 581 грн. 69 коп. - 3% річних.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи належним чином доведено порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення утримання 5% від суми виконаних робіт, згідно умов договору субпідряду №55.1.М. від 24.10.2011 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "КЕС-УА Холдинг" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2015 у справі № 910/16104/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову ТОВ "МР" до ТОВ "КЕС-УА ХОЛДИНГ" про стягнення грошових коштів відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що суд першої інстанції при прийняті рішення не звернув уваги на те, що п. 6.5 договору підряду нерозривно пов'язаний з гарантійними строками за вищевказаним договором, оскільки сума утримання за п. 6.5 утримувалась для належного виконання підрядником своїх зобов'язань, передбачених договором та нормами чинного законодавства України, до яких належать і гарантійні обов'язки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2015 було прийнято до провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КЕС-УА ХОЛДИНГ" та призначено справу до розгляду.

07.12.2015 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

06.01.2016 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

У судовому засіданні, 15.03.2016 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги , просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача, у судовому засіданні, заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.10.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "МР" (позивач, підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "КЕС-УА ХОЛДИНГ" (відповідач, генпідрядник) укладено договір субпідряду №55.1.М. (договір) (а.с.11)

За умовами зазначеного договору, генеральний підрядник доручає, а підрядник зобов'язується за завданням генерального підрядника та згідно з будівельними нормами виконати на сій ризик, власними та залученими силами і своїми матеріально-технічними засобами комплекс земляних робіт на об'єкті будівництва "Будівництво цеху розливу мінеральної води і складських приміщень по вул. Геологів, буд. 12, літера "А" в м. Моршин, Станківської сільської ради, Стрийського району, Львівської області, відповідно до умов цього договору, додатків та додаткових угод до нього, а генеральний підрядник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти та оплатити належним чином виконані роботи (п.1.1. договору).

Пунктом 6.6. договору передбачено, що генеральний підрядник у вигляді гарантії виконання підрядником належним чином своїх зобов'язань за даним договором утримує 5 % від суми виконаних робіт згідно актів виконаних робіт протягом всього часу виконання робіт підрядником. Сума утримання повертається підряднику через 365 календарних днів після введення об'єкту в експлуатацію.

Відповідно до п. 11.1 договору підрядник гарантує надійність і якість виконаних робіт по всьому їх обсягу в цілому протягом 1 року з дати підписання Сторонами останнього по часу акту приймання виконаних підрядних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму виконання 1 199 526,95 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт (а.с.30-39) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року (а.с.40).

Відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, об'єкт будівництва згідно договору субпідряду № 55.1.М від 24.10.2011 року (цех розливу мінеральної води і складських приміщень по вул. Геологів, буд. 12, літера "А" в м. Моршин, Станківської сільської ради, Стрийського району, Львівської області) введено в експлуатацію 24.02.2014 року.(а.с.41).

Крім того, 27.02.2015 року позивач направив на адресу відповідача вимогу №7 (а.с.47), яка була отримання останнім 05.03.2015 року (а.с.50), в якій позивач просив у строк не пізніше 7 календарних днів з моменту отримання даної вимоги сплатити позивачу 59 976,35 грн. Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді.

Позивач звернувся з позовними вимогами на підставі того, що відповідач в порушення умов договору не повернув позивачу (підряднику) утримання 5% від суми виконаних робіт в розмірі 59 976,35 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач взяті на себе зобов'язання, передбачені умовами договору, виконав належним чином, а відповідач в порушення п. 6.6. договору не повернув позивачу утримання 5% від суми виконаних робіт, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 59 976,35 грн., у зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов договору субпідряду № 5.5.1 м від 24 жовтня 2011 року задовольнив , також, позовні вимоги про стягнення штрафних санкції (пені) у розмірі 11 392,22 грн., 17 447,64 грн. інфляційних втрат та 581,69 -3 % річних.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 837, 838 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено частинами 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 526 та 527 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач взяті на себе зобов'язання, передбачені умовами договору, виконав належним чином, а відповідач в порушення п. 6.6. договору не повернув позивачу суму утримання 5% від суми виконаних робіт, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 59 976,35 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно доводів апелянта, щодо невідповідності п. 11.1 договору підряд №55.1.1М від 24.10.2011 року в частині встановлення гарантійного строку на виконанні підрядні роботи вимогам ч.1 ст. 884 ЦК України та п. 103 «Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві».

Відповідно до ч. 1 ст.884 ЦК України підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 103 «Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.12.2005 № 668 підрядник гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектній документації, та можливість їх експлуатації протягом гарантійного строку. Гарантійні строки якості закінчених робіт. Експлуатації змонтованих конструкцій встановлюється у договорі підряду з урахуванням вимог до цих робіт і конструкцій, визначених у проектній документації. Гарантійний строк експлуатації об'єкта будівництва становить десять років від дня його прийняття замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором підряду або законом.

Норми чинного законодавства України, що регулюють відносини підряду, містять імперативні приписи стосовно мінімального гарантійного строку експлуатації тривалістю у 10 років саме для об'єктів будівництва , а не окремо до кожного з видів робіт, що входять до комплексу робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом.

Стаття 884 ЦК України, на яку посилається відповідач у апеляційній скарзі регулює відносини сторін у договорі будівельного підряду щодо гарантійного строку експлуатації об'єкта будівництва.

Водночас предметом договору підряду №55.1.М від 24.10.2011 року є комплекс земельних робіт на об'єкті будівництва «Будівництво цеху розливу мінеральної води і складських приміщень по вул. Геологів, буд. 12, літера "А" в м. Моршин, Станківської сільської ради, Стрийського району, Львівської області, що не пов'язані зі створенням об'єкта будівництва, а тому гарантійних строк зазначених робіт відповідно до Постанови КМУ від 01.08.2005р. №668 був встановлений у договорі підряду з урахуванням вимог до цих робіт і конструкцій, визначених у проектній документації, а саме 12 місяців з моменту підписання акту.

Зазначена правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України від 23.09.2015 року по справі №910/21449/14 та у справі №906/1203/14 від 21.04.2015 року.

Крім того, як вбачається з позовних вимог, позивач також просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 11 392,22 грн., за порушення зобов'язання щодо своєчасного повернення суми утримання через 365 календарних днів після введення об'єкта в експлуатацію.

За умовами п. 12.5 договору в разі несвоєчасної оплати прийнятих робіт, Генеральний підрядник повинен виплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожну добу затримки.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилково висновку щодо стягнення пені за прострочення повернення суми утримання, оскільки відповідно до умов договору нарахування пені за несвоєчасне повернення зазначеної суми не передбачено, а пункт 12.5 договору субпідряду № 5.5.1.м від 24 жовтня 2011 року передбачає відповідальність генерального підрядника (відповідача) щодо несвоєчасної оплати виконаних робіт підряднику ( позивачу), в той час як предметом даного спору є повернення гарантійної суми, відповідно до п.6.6 вищезазначеного договору.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 17 447,64 грн. - інфляційних втрат, 581,69 грн. - 3% річних, у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладені обставини, перевіривши розрахунок нарахування інфляційних втрат та 3 відсотків річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 17 447,64 грн. - інфляційних втрат, 581,69 грн. - 3% річних, є обґрунтованими та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року у справі № 910/16104/15, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КЕС-УА Холдинг" на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року у справі № 910/16104/15 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року у справі № 910/16104/15 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "КЕС-УА Холдинг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МР» пені в розмірі 11 392,22 грн. - скасувати, в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року у справі № 910/16104/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/16104/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді В.В. Андрієнко

М.А. Дідиченко