Постанова № 56644925, 16.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2016 р. Справа№ 911/1344/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко О.В.

Куксова В.В.

за участю представників:

від прокуратури: Нестеренко Є.І. -посв. № 028904

від відповідача-1: Водолазький В.В. - представник

від відповідача-2: Невструєв Л.Б. - представник;

Пархомчук Р.І. - представник

від відповідача-3: Стукач В.С. - представник;

Рудич С.М. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2016 року у справі № 911/1344/15 (суддя Ярема В.А.)

за позовом прокурора Вишгородського району в інтересах держави

до 1) Нижчедубечанської сільської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛМИ»

3) Фонду комунального майна Вишгородського району

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, зобов'язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Вишгородського району звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Нижчедубечанської сільської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛМИ», Фонду комунального майна Вишгородського району про:

- визнання незаконним та скасування рішення Нижчедубечанської сільської ради № 81-15-XXIV від 14.07.2004 року про включення приміщення дошкільного навчального закладу «Золотий Півник», розташованого за адресою: вул. Леніна 48а, с. Нижча Дубечня, Вишгородський район, Київська область до переліку об'єктів приватизації шляхом викупу орендарем на 2004 рік;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу шляхом викупу орендарем будівлі колишнього дитячого садочка № 05-31 від 03.11.2004 року, укладений між Фондом комунального майна Вишгородського району та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛМИ»;

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛМИ» повернути до комунальної власності територіальної громади села Нижча Дубечня в особі Нижчедубечанської сільської ради нерухоме майно - будівлю колишнього дитячого садка загальною площею 1164, 5 кв., розташовану за адресою: вул. Леніна 48а, с. Нижча Дубечня, Вишгородський район, Київська область.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.05.2015 у справі №911/1344/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015, у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 рішення господарського суду Київської області від 28.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі №911/1344/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.01.2016 у справі № 911/1344/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2016 у справі № 911/1344/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме ч. 2 ст. 18, п.п. 5. 6. Ст. 63 Закону України «Про освіту», ч. 5 ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту», ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.02.2016.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.02.2016 у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І. А. у відпустці, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Тищенко О.В., Куксов В.В.

17.02.2016 від представника прокуратури, на виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016, надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегією суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Тищенко О.В., Куксов В.В.

У судовому засіданні 17.02.2016 оголошено перерву до 16.03.2016.

Представники сторін у судове засідання 16.03.2016 з'явились та надали пояснення по суті спору.

Представник прокуратури у судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Представник Нижчедубечанської сільської ради у судовому засіданні визнав позовні вимоги в повному обсязі та підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛМИ» та Фонду комунального майна Вишгородського району у судовому засіданні заперечували щодо доводів апеляційної скарги, посилаючись на необґрунтованість доводів прокуратури.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням виконавчого комітету Вишгородської районної Ради народних депутатів №310 від 29.12.1990 «Про затвердження актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію об'єктів соціального призначення, закінчених будівництвом» вирішено, зокрема, затвердити акт державної приймальної комісії від 30.11.1990 про прийняття в експлуатацію дитячого садку на 140 місць загальною площею 1 262 кв. м. в селі Нижча Дубечня, кошторисною вартістю 482,08 тис. крб., збудованого ПМК-43 тресту «Броварисільбуд», збудований дитячий садок передати на баланс радгоспу «Деснянський».

Як слідує з наявних в матеріалах справи доказів, у результаті приватизації майна радгоспу «Деснянський» було створено Колективне сільськогосподарське підприємство «Деснянське», про що свідчить наявний в матеріалах справи статут КСП «Деснянське».

Водночас, відповідно до статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Деснянський», затвердженого установчими зборами згідно протоколу від 24.03.2000 №01, кооператив є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства «Деснянське».

Рішенням загальних зборів Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Деснянський» від 12.05.2003 вказаного приміщення дитячого садку виключено зі статутного фонду Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Деснянський»; на безоплатній основі передано до комунальної власності Нижчедубечанської сільської ради.

Рішенням Нижчедубечанської сільської ради №36-08-ХХІУ від 14.07.2003 «Про передачу пустуючих будівель колишнього дитячого садка у комунальну власність територіальної громади», прийнято у власність територіальної громади села Нижча Дубечня пустуючу будівлю колишнього дитячого садка села Нижча Дубечня, розташованого за адресою с. Нижча Дубечня, вул. Леніна 48, та поставлено означену будівлю на баланс сільської ради.

Пустуючу будівлю, який розташовано за адресою с. Нижча Дубечня, вул. Леніна 48, передано у власність Нижчедубечанської сільської ради, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта будівлі/дитячий садок/ від 01.08.2003, створеного відповідно до наказу № 44 від 25.07.2003 у складі: голови комісії - голови СВК «Деснянський» ОСОБА_9, членів комісії - виконроба ОСОБА_10, в.о. головного інженера ОСОБА_11, заступника голови СВК по господарству ОСОБА_12

В подальшому, 01.02.2004 року між виконавчим комітетом Нижчедубечанської сільської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛМИ» (орендар) укладено договір №1 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень).

Рішенням Нижчедубечанської сільської ради №81-15-XXIV від 14.07.2004 «Про перелік об'єктів приватизації комунальної власності територіальної громади на 2004 рік» включено в перелік об'єктів приватизації шляхом викупу орендарем на 2004 рік пустуючу будівлю колишнього дитячого садка, який розташований за адресою: с. Нижча Дубечня, вул. Леніна, 48а, а також делеговано Фонду комунального майна Вишгородського району право провести приватизацію пустуючої будівлі колишнього дитячого садочка в селі Нижча Дубечня по вул. Леніна, 48а.

Водночас, рішенням виконавчого комітету Нижчедубечанської сільської ради №80 від 14.10.2004 «Про оформлення права власності» визнано право власності на пустуючу будівлю колишнього дитячого садочка в селі Нижча Дубечня по вул. Леніна, 48а, за територіальною громадою села Нижча Дубечня в особі Нижчедубечанської сільської ради.

На підставі вищезазначеного рішення № 80 від 14.10.2004 року, 03.11.2004 Вишгородським БТІ було видано свідоцтво серії САА №159654 про право власності на нерухоме майно, а саме: дитячий садок загальною площею 1164,5 кв. м. за адресою Київська обл., Вишогородський р-н, с. Нижча Дубечня, вул. Леніна, 48А, власником якого є територіальна громада села Нижча Дубечня в особі Нижчедубечанської сільської ради.

03.11.2004 між Фондом комунального майна Вишгородського району (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛМИ» (покупець) було укладено договір №05-31 купівлі-продажу шляхом викупу орендарем будівлі колишнього дитячого садочка - інвентарного об'єкта Нижчедубечанської сільської ради, що знаходиться за адресою: 07361, Київська область, Вишогородський район, с. Нижча Дубечня, вул. Леніна, 48А. Означений договір посвідчений 03.11.2004 приватним нотаріусом Вишгородського нотаріального округу Голуб Л.А. за №6706 та зареєстрований розпорядженням Вишгородської районної ради №47 від 03.11.2004.

З наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно слідує, що на підставі договору купівлі-продажу ТОВ «ОЛМИ» 11.12.2004 зареєстровано право власності на будівлю колишнього дитячого садочка.

До того ж, 14.12.2004 Вишгородським БТІ відповідачу 2 видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме будівлю колишнього дитячого садочка за адресою Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нижча Дубечня, вул. Леніна, 48-А.

Позов мотивовано тим, що відповідачами не було дотримано порядку передачі комунального майна дитячого навчального закладу у приватну власність, чим порушено норми Закону України «Про освіту», Закону України «Про дошкільну освіту» та Закону України «Про приватизацію державного майна», що було встановлено в результаті проведення перевірки порушення закону щодо розпорядження комунальною власністю та майнових інтересів громади села.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про дошкільну освіту» (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 за № 81-15-XXIV) дошкільний навчальний заклад визнається юридичною особою з дня реєстрації його статуту.

Дошкільний навчальний заклад незалежно від підпорядкування, типу і форми власності на основі Положення про дошкільні навчальні заклади розробляє статут, який затверджується засновником (власником), погоджується з відповідним органом управління освітою та реєструється місцевим органом виконавчої влади у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» відчуження майна, що є комунальною власністю, регулюється положеннями цього Закону.

Частиною 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

У відповідності до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про освіту» (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 за № 81-15-XXIV) навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Пунктом 6 ст. 63 Закону України «Про освіту» (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 за № 81-15-XXIV) передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту» (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 за № 81-15-XXIV) вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів використовуються виключно для роботи з дітьми.

Майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою.

Засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі).

Реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами, допускається лише за згодою територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Враховуючи предмет спору, колегія суддів приходить до висновку, що до предмету доказування у даній справі відноситься встановлення факту, чи було спірне приміщення на момент прийняття рішення щодо передачі у приватну власність та момент його продажу дошкільним навчальним закладом.

Положеннями ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 13.10.2015 по справі № 911/1344/15, скасовуючи рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015, зазначив, що судами не досліджено та не надано оцінку листу Нижчедубечанської сільської ради від 28.07.2014 № 02-21/295 щодо функціонування дитячого садку; та неналежну оцінку листу управління статистики у Вишгородському районі від 26.05.2015 № 90 щодо надання звітів до органів статистики за формою № 85к постійно діючого дошкільного вказаного виховного закладу «Золотий Півник», незалежно від відомчої підпорядкованості.

Відповідно до Закону УРСР «Про народну освіту» від 28.06.1974 р., в редакції чинній на момент введення спірного приміщення, з метою створення найсприятливіших умов для виховання дітей дошкільного віку і подання необхідної допомоги сім'ї створюються дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки загального і спеціального призначення та інші дитячі дошкільні заклади.

Частинами 1, 4 ст. 18 Закону УРСР «Про народну освіту» від 28.06.1974 р., в редакції чинній на момент введення спірного приміщення, дитячі дошкільні заклади організуються виконавчими комітетами районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також з їх дозволу державними підприємствами, установами та організаціями, колгоспами, іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями.

Дитячі дошкільні заклади здійснюють свою діяльність у відповідності з статутом (положенням), що затверджується у встановленому законом порядку.

В матеріалах справи наявний оригінал відповіді Управління статистики у Вишгородському районі від 26.05.2015 № 90, яку було надіслано Прокурору Вишгородського району Київської області (т. 1 а.с. 236) в якому зазначено, що дитячий садочок в с. Нижча Дубечня знаходився не на самостійному балансі і являв собою структурний підрозділ СВК «Деснянський».

Як постійний дошкільний виховний заклад, незалежно від відомчої підпорядкованості, залучений був до статистичного спостереження за формою №85к «Звіт постійного дошкільного закладу освіти».

Останній звіт державного статистичного спостереження про діяльність закладу за формою № 85к надано за 1996 рік.

Разом з цим, в матеріалах справи наявний оригінал відповіді Вишгородської районної державної адміністрації від 02.12.2015 №720/2746, яку було надіслано до Господарського суду Київської області в якій зазначено, що дитячий садочок «Золотий півник» був структурним підрозділом СВК «Деснянський і перебував на його балансі. Дитячий садок «Золотий півник» не був зареєстрований як окремий дошкільний навчальний заклад, а тому його атестація не проводилась.

Дослідивши зміст зазначених листів, колегія суддів приходить до висновку, що вони є належними та допустимими доказами функціонування у спірному приміщенні дошкільного навчального закладу, який надавав звітність, щодо своєї діяльності.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія листа Нижчедубечанської сільської ради вих. № 02-21/295 від 28.07.2014, в якому зазначено, що дитячий садочок було збудовано у 1990 році та здійснювалось функціонування протягом п'яти років, однак, з 1995 року дитячий садочок не функціонував, у зв'язку з складною соціально-економічною ситуацією та відсутністю можливості утримувати дитячий садок, що не спростовано сторонами.

Враховуючи, що належними та допустимими доказами підтверджується, що будівля дитячого садка «Золотий півник», яка розташована за адресою: вул. Леніна, 48а, с. Нижча Дубечня, Вишгородський район, Київська область була збудована як дошкільний навчальний заклад та безпосередньо виконувала функції дошкільного навчального закладу, колегія суддів вважає, що спірна будівля на момент прийняття в експлуатацію та на момент продажу була дошкільним навчальним закладом.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача-2 та відповідача-3 на ст. 13 Закону України «Про дошкільну освіту» та Положення про дошкільний виховний заклад України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №688 від 01.09.1993, що оскільки не було зареєстровано статуту дошкільного навчального закладу то й сам навчальний заклад не було створено, оскільки зазначені закон та положення набрали чинності вже після введення в експлуатацію дитячого садка «Золотий півник».

У свою чергу, невиконання Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Деснянський» та Нижчедубечанською сільською радою вимог щодо реєстрації статуту після набрання законної сили Законом України «Про дошкільну освіту» не скасовує факту існування дошкільного навчального закладу.

Таким чином, факт створення та існування дошкільного навчального закладу за адресою: вул. Леніна, 48а, с. Нижча Дубечня, Вишгородський район, Київська область, є доведеним належними та допустимими доказами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме забезпечення здобуття неповнолітніми повної загальної середньої освіти; створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів; сприяння діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких організацій.

Так, ст. 19 Закону України «Про охорону дитинства» (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 року за №81-15-XXIV) унормовано, що держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України.

Поряд з тим, відповідно до п. п. 1, 2, 5, 7 Положення про дошкільний виховний заклад України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №688 від 01.09.1993, дошкільний виховний заклад є закладом освіти і суспільного виховання дітей віком від двох місяців до семи років, який здійснює завдання щодо задоволення потреб у догляді, оздоровленні, вихованні та навчанні дітей дошкільного віку.

До дошкільних виховних закладів належать: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки з короткочасним, денним, цілодобовим та цілорічним перебуванням дітей.

Дошкільні виховні заклади можуть діяти у комплексі з іншими закладами освіти (школа-дитсадок тощо).

Статут дошкільного виховного закладу регламентує діяльність дошкільного виховного закладу. Він розробляється на основі цього Положення з урахуванням особливостей дошкільного виховного закладу до чинного законодавства.

У статуті містяться відомості про правовий статус дошкільного виховного закладу, його засновника, належність , порядок комплектування, режим роботи, специфіку навчально-виховного процесу, права, обов'язки і відповідальність учасників навчально-виховного процесу, мову або мови навчання, порядок призначення та звільнення його працівників, порядок управління ним, організацію фінансово-господарської та підприємницької діяльності, порядок внесення змін і доповнень до статуту дошкільного виховного закладу та інші.

Статут дошкільного виховного закладу затверджується засновником і радою дошкільного виховного закладу і реєструється місцевими органами державної виконавчої влади або органами місцевого і регіонального самоврядування. Дошкільний виховний заклад визнається юридичною особою з дня реєстрації його статуту.

Створення, ліквідація чи реорганізація дошкільного виховного закладу здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Поряд з тим, частинами 5, 6 ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту» (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 року за №81-15-XXIV) встановлено, вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів використовуються виключно для роботи з дітьми. Засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі).

Реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами, допускається лише за згодою територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму.

Згідно п. 52 Положення про дошкільний виховний заклад України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №688 від 01.09.1993, матеріально-технічна база дошкільного навчального закладу включає будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, інвентар, обладнання, транспортні засоби, службове житло, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено у балансі дошкільного навчального закладу або централізованої бухгалтерії, яка обслуговує цей заклад.

Колегія суддів приймає до уваги пояснення сторін, відповідно до яких стан будівлі, яка не використовувалась близько 9 років на момент продажу, був аварійний, про що свідчать матеріали справи, однак зазначені обставини не звільняють сторін від обов'язку дотримуватись норм чинного законодавства, які передбачають особливий порядок передачі приміщень дошкільних навчальних закладів у користування чи/та власність установам та організаціям.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі знали, що спірна будівля була збудована як дошкільний навчальний заклад.

У оскаржуваному рішенні Нижчедубичанської сільської ради № 81-15-ХХІУ від 14.07.2004 зазначено: «Включити в перелік об'єктів приватизації шляхом викупу орендарем на 2004 рік пустуючи будівлю колишнього дитячого садка…».

У оскаржуваному Договорі № 05-31 від 03.11.2014 укладеному між Фондом комунального майна Вишгородського району та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛМИ» вказано, що: «Продавець зобов'язується передати у власність покупцеві будівлю колишнього дитячого садочка…», «…складається з А-дитячого садочка, Б-сараю, Г-навісу…».

Тобто, сторони були обізнані про те що предметом спірних правочинів є будівля дошкільного навчального закладу.

Крім того, в матеріалах відсутні докази отримання у відповідності до положень ч.ч. 5, 6 ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту» (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 року за №81-15-XXIV) згоди територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або результати місцевого референдуму, які б надавали згоду місцевій раді на відчуження майна дошкільного навчального закладу.

Приписами ст. 1, ч. 4 ст. 3, ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 року за №81-15-XXIV), унормовано, що приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Загальнодержавне значення мають: об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, зокрема: об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Відповідно до п. 6 ст. 63 Закону України «Про освіту» (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 року за №81-15-XXIV), об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи, що рішення Нижчедубичанської сільської ради № 81-15-ХХІУ від 14.07.2004 «Про перелік об'єктів приватизації комунальної власності територіальної громади на 2004 рік» прийнято з порушенням наведених норм положень Закону України «Про освіту», Закону України «Про дошкільну освіту» та Закону України «Про приватизацію державного майна», колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення Нижчедубичанської сільської ради № 81-15-ХХІУ від 14.07.2004 «Про перелік об'єктів приватизації комунальної власності територіальної громади на 2004 рік» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013р. роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009р., відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Положеннями ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Враховуючи, що Договір купівлі-продажу шляхом викупу орендарем будівлі колишнього дитячого садка № 05-31 від 03.11.2014 укладеного між Фондом комунального майна Вишгородського району та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛМИ», укладеного на підставі рішення Нижчедубичанської сільської ради № 81-15-ХХІУ від 14.07.2004 «Про перелік об'єктів приватизації комунальної власності територіальної громади на 2004 рік», укладено з порушенням норм чинного законодавства, позовні вимоги про визнання недійсним вказаного Договору підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, зважаючи, що вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛМИ» повернути до комунальної власності територіальної громади с. нижча Дубечня в особі Нижчедубичанської сільської ради нерухомого майна - будівлі площею 1164,5 кв.м. є похідною від вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена вимога також підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами статей 256, 257, 267 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У свою чергу, заперечуючи проти застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної прокурор посилається на те, що факт порушення відповідачами норм законодавства було ним встановлено після проведення перевірки на підставі звернення територіальної громади від 18.02.2015.

Положеннями п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Враховуючи, що позивачем у справі виступає сам прокурор, який дізнався про порушення відповідачами норм законодавства зі звернення представника територіальної громади села Нижча Дубечня від 18.02.2015 (т. 1 а.с. 22-23), колегія суддів дійшла висновку, що станом на дату подачі позову (28.03.2015 відповідно до відбитка штемпеля поштової організації на конверті в якому надійшла позовна заява), строк позовної давності не пропущено, а відповідно підстави застосовувати до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2016 року у справі № 911/1344/15 підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, апеляційна скарга Заступника прокурора Київської області підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скарги Заступника прокурора Київської області задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2016 по справі № 911/1344/15 скасувати.

3. Прийняти нове рішення яким позов задовольнити в повному обсязі.

4. Визнати незаконним та скасувати рішення Нижчедубечанської сільської ради № 81-15-XXIV від 14.07.2004 року про включення приміщення дошкільного навчального закладу «Золотий Півник», розташованого за адресою: вул. Леніна 48а, с. Нижча Дубечня, Вишгородський район, Київська область до переліку об'єктів приватизації шляхом викупу орендарем на 2004 рік

5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу шляхом викупу орендарем будівлі колишнього дитячого садочка № 05-31 від 03.11.2004 року, укладений між Фондом комунального майна Вишгородського району та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛМИ».

6. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛМИ» повернути до комунальної власності територіальної громади села Нижча Дубечня в особі Нижчедубечанської сільської ради нерухоме майно - будівлю колишнього дитячого садка загальною площею 1164, 5 кв., розташовану за адресою: вул. Леніна, 48а, с. Нижча Дубечня, Вишгородський район, Київська область.

7. Стягнути з Нижедубечанської сільської ради (07361, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нижча Дубечня, вул.. Леніна, 50, код ЄДРПОУ 04359614) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Л. Українки, 27/02, код ЄДРПОУ 02909996) 2578,17 (дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім грн. 17 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛМИ» (07361, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нижча Дубечня, вул. Леніна, 48а, код ЄДРПОУ 32837963) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Л. Українки, 27/02, код ЄДРПОУ 02909996) 2578,17 (дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім грн. 17 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Стягнути з Фонду комунального майна Вишгородського району (07300, Київська обл., м. Вишгород, пр.-т Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 20583073) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Л. Українки, 27/02, код ЄДРПОУ 02909996) 2578,16 (дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім грн. 16 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

10. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

11. Матеріали справи № 911/1344/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді О.В. Тищенко

В.В. Куксов