Постанова № 56644901, 15.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2016 р. Справа№ 910/30672/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Корсакової Г.В.

Власова Ю.Л.

За участі представників сторін:

Від позивача: Шило С.М.

Від відповідача: Бенько І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-Благоустрій" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 по справі №910/30672/15 (суддя: Грехова О.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-БЛАГОУСТРІЙ»

про стягнення 373 236, 91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 в справі № 910/30672/15 частково задоволено позовні вимоги ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" до ТОВ «УКР-БЛАГОУСТРІЙ», а саме: присуджено до стягнення 371 247 (триста сімдесят одну тисячу двісті сорок сім) грн. 22 коп. основного боргу, 1861 (одну тисячу вісімсот шістдесят одну) грн. 32 коп. 3% річних та 5596 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 63 коп. судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором про переведення боргу № 15-06/2015 від 15.06.2015, не здійснив оплату заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-Асфальтбуд", яку на себе прийняв відповідач за умовами наведеного договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 371 247,22 грн. Крім того, судом першої інстанції з посиланням на припис ст. 625 Цивільного кодексу України присуджено до стягнення 1 861,32 грн. згідно здійсненого судом перерахунку.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 в справі № 910/30672/15, ТОВ «УКР-БЛАГОУСТРІЙ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій апелянт просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 в справі № 910/30672/15 - скасувати та прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суперечить нормам матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також судом було зроблено невірні висновки щодо правовідносин сторін спору, у зв'язку з чим необґрунтовано задоволено позовні вимоги.

Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт наголошує на тому, що позивачем до матеріалів позовної заяви було додано копію договору про переведення боргу № 15-06/2015 від 15.06.2015, яка посвідчена представником позивача, і примірник якого наявний у відповідача, і згідно якого у графі наведеного договору щодо реквізиту сторони «Первісний боржник ТОВ «УКР-АСФАЛЬТБУД» відсутня печатка останнього, у зв'язку з чим апелянт вважає вказаний договір неукладеним. Крім того, апелянт вказував на те, що місцевим господарським судом безпідставно не було взято до уваги факт недоведеності оригінальності договору про переведення боргу № 15-06/2015 від 15.06.2015.

Також, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції необгрунтовано відмовлено у задоволенні його клопотань про призначення у справі судової експертизи щодо з'ясування питання способу нанесення печатки на оригінальному договорі про переведення боргу № 15-06/2015 від 15.06.2015 та відповідності дати документа даті нанесення печатки, оскільки апелянт наголошує на тому, що від наявності чи відсутності печатки первісного боржника залежить факт укладеності або неукладеності договору про переведення боргу № 15-06/2015 від 15.06.2015, у зв'язку з чим у заявленій апеляційній скарзі просив призначити відповідну судову експертизу на стадії апеляційного провадження.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-БЛАГОУСТРІЙ» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 по справі №910/30672/15 розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 17.02.2016 по справі № 910/30672/15 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-БЛАГОУСТРІЙ» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 по справі №910/30672/15 було прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження та призначено до розгляду справу на 15.03.2016.

11.03.2016 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «УКР-БЛАГОУСТРІЙ» надійшло письмове клопотання про залучення до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-Асфальтбуд".

14.03.2016 від ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 15.03.2016 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 в справі № 910/30672/15 - скасувати та прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 15.03.2016 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на його відповідність нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 07.11.2012 між Публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-Асфальтбуд" (замовник) було укладено Договір про виготовлення та поставку товару №7/10/12/197 (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити замовнику замовлений товар (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар, відповідно до прайс-листа виконавця, далі - товар), по узгодженню сторін виконати його доставку, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

За умовами п. 5.2. договору товар вважається поставленим замовнику з моменту його отримання в пункті призначення, згідно замовлення, представником одержувача, який вказується замовником на підставі товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п.п. 6.6., 6.8. договору передача товару здійснюється за видатковою накладною та товарно-транспортною накладною, в яких вказується найменування, кількість, узгоджена ціна та загальна вартість товару, що поставляється, а накладні з відміткою уповноваженої особи замовника про прийняття товару визнаються сторонами в якості змін до замовлення, у випадку, якщо сторони не змогли внести зміни іншим способом.

Пунктами 7.4., 7.5. договору сторони погодили, що оплата здійснюється замовником на підставі цього договору та рахунків-фактур, виставлених виконавцем на вартість партії товару. Замовник зобов'язаний здійснити попередню оплату на розрахунковий рахунок виконавця за кожну партію товару, що постачається з моменту виставлення рахунку фактури виконавцем згідно з заявкою замовника.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 10.1. договору).

На виконання умов Договору про виготовлення та поставку товару №7/10/12/197 від 07.11.2012 у період з 01.07.2014 по 30.09.2014 виконавець виготовляв та поставляв товар, а замовник приймав та здійснював часткову його оплату, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами, накладними, зведеними накладними на фактичний відпуск товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками по рахунку ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської", а також актами звірки взаєморозрахунків.

В подальшому, 15.06.2015 між Публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-Асфальтбуд" (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-БЛАГОУСТРІЙ" було укладено Договір про переведення боргу №15-06/2015 (надалі - договір про переведення боргу), яким регулюються відносини пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із Договору про виготовлення та поставку товару №7/10/12/197 від 07.11.2012 (надалі іменується "основний договір"), укладеного між первісним боржником та кредитором.

Згідно з п. 2 договору про переведення боргу, первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 371 247,22 грн., в т.ч. ПДВ 61874,54 грн., що виник на підставі основного договору, а новий боржник зобов'язується погасити вищезазначену суму боргу з дня підписання цього договору в термін до 30 вересня 2015 року. За згодою сторін розрахунки проводяться у безготівковій формі шляхом перерахування суми боргу на розрахунковий рахунок кредитора. Кредитор набуває право вимагати від нового боржника належного виконання вказаного обов'язку. Новий боржник самостійно несе всі інші, крім визначених цим договором зобов'язаннями перед кредитором за основним зобов'язанням, в тому числі по сплаті фінансових санкцій.

Як зазначено в п. 4 договору про переведення боргу, новий боржник, підписуючи цей договір, підтверджує, що йому передана вся необхідна інформація (повний пакет документів), пов'язаний із основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і розбіжностей за основним договором між первісним боржником та кредитором.

Цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9 договору про переведення боргу).

В свою чергу, апелянт вказував на те, що позивачем до матеріалів позовної заяви було додано копію договору про переведення боргу № 15-06/2015 від 15.06.2015, яка посвідчена представником позивача, і примірник якого наявний у відповідача, і згідно якого у графі наведеного договору щодо реквізиту сторони «Первісний боржник ТОВ «УКР-АСФАЛЬТБУД» відсутня печатка останнього, у зв'язку з чим апелянт вважає вказаний договір неукладеним. Крім того, апелянт вказував на те, що місцевим господарським судом безпідставно не було взято до уваги факт недоведеності оригінальності договору про переведення боргу № 15-06/2015 від 15.06.2015.

Проте, з наведеним твердженням апелянта суд апеляційної інстанції не погоджується, вважає його безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.02.2016 позивачем для долучення до матеріалів справи подано договір про переведення боргу № 15-06/2015 від 15.06.2015 (а.с. 240-242), який в розділі «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін» містить наступні відомості:

- в графі «Первісний боржник ТОВ «УКР-Асфальтбуд» міститься підпис директора ОСОБА_5 посвідчений печаткою ТОВ «УКР-Асфальтбуд»;

- в графі «Кредитор ПАТ «Завод ЗБК ім.. С.Ковальської» міститься підпис Голови правління ОСОБА_7, посвідчений печаткою ПАТ «Завод ЗБК ім.. С.Ковальської»;

- в графі «Новий боржник ТОВ «УКР-БЛАГОУСТРІЙ» міститься підпис представника за довіреністю ОСОБА_8, посвідчений печаткою ТОВ «УКР-БЛАГОУСТРІЙ».

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції встановлено, що поданий позивачем оригінал примірника тристороннього договору про переведення боргу № 15-06/2015 від 15.06.2015 містить підписи представників трьох сторін договору, і підписи яких посвідчені печатками підприємств у відповідності до приписів частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим вказаний примірник договору є належним і допустимим доказом в розумінні вимог ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, який свідчить про факт укладеності договору про переведення боргу № 15-06/2015 від 15.06.2015.

Доводи апелянта про те, що в поданій позивачем до матеріалів позову копії договору про переведення боргу № 15-06/2015 від 15.06.2015 відсутня печатка первісного боржника - судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки відповідна обставина перевірена як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції шляхом дослідження наявного в матеріалах справи оригіналу вказаного договору, який, як встановлено вище, містить печатки первісного та нового боржників, а також кредитора.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого зобов'язання за Договором про виготовлення та поставку товару №7/10/12/197 від 07.11.2012 та Договором про переведення боргу №15-06/2015 від 15.06.2015.

За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 521 ЦК України передбачено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, в частині першій якої визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявними в матеріалах справи накладними, зведеними накладними на фактичний відпуск товарно-матеріальних цінностей, рахунками-фактурами та актами звірки взаєморозрахунків, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, підтверджується факт поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю "УКР-Асфальтбуд" за Договором про виготовлення та поставку товару №7/10/12/197 від 07.11.2012, а також існування простроченої заборгованості у останнього на момент укладення Договору про переведення боргу №15-06/2015 від 15.06.2015 в сумі 371 247,22 грн. (п. 2 договору про переведення боргу № 15-06/2015 від 15.06.2015).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки свідчить також відсутність з боку ТОВ "УКР-Асфальтбуд" претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

В той час, як Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-БЛАГОУСТРІЙ", в порушення взятих на себе зобов'язань за договором про переведення боргу № 15-06/2015 від 15.06.2015, оплату заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-Асфальтбуд" у строк, обумовлений договором (до 30.09.2015) - не здійснило, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 371 247,22 грн.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що матеріалами справи належним чином підтверджується заборгованість первісного боржника за договором поставки та факт переведення обов'язку по її сплаті на відповідача, згідно з договором №15-06/2015 від 15.06.2015, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 371 247,22 грн.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1989,69 грн. за період з 01.10.2015 (оскільки згідно п. 2 договору про переведення боргу № 15-06/2015 від 15.06.2015 відповідач зобов'язався погасити заборгованість у строку до 230.09.2015) по 30.11.2015 (гранична дата нарахування, визначена позивачем самостійно).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд апеляційної інстанції зазначає, що Публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" були допущені арифметичні помилки, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, в сумі 1861,32 грн. (371247,22 грн. х 3/100/365х61 (з 01.10.2015 (оскільки згідно п. 2 договору про переведення боргу № 15-06/2015 від 15.06.2015 відповідач зобов'язався погасити заборгованість у строку до 230.09.2015) по 30.11.2015 (гранична дата нарахування, визначена позивачем самостійно) = 1861,32 грн.).

Відповідач під час розгляду справи не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодекус України, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, а саме: щодо стягнення з відповідача на користь позивача 371 247,22 грн. основного боргу та 1861,32 грн. 3% річних, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в судовому засіданні 16.03.2016 було розглянуто клопотання апелянта про залучення до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-Асфальтбуд".

Клопотання мотивовано тим, що участь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-Асфальтбуд" необхідна для об'єктивного, повного та всебічного дослідження обставин справи та винесення правомірного рішення. Нормативно в обгрунтування заявленого клопотання апелянт посилався на припис ч. 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 27 Господарського процесуального кодексу України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Суд апеляційної інстанції заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на те, що рішення зі спору між сторонами щодо стягнення заборгованості за договором жодним чином не вплине на права або обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-Асфальтбуд" щодо сторін спору, оскільки, як зазначалось вище, поданий позивачем оригінал примірника тристороннього договору про переведення боргу № 15-06/2015 від 15.06.2015 містить підписи представників трьох сторін договору, і підписи яких посвідчені печатками підприємств у відповідності до приписів частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим вказаний примірник договору є належним і допустимим доказом в розумінні вимог ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, який свідчить про факт укладеності договору про переведення боргу № 15-06/2015 від 15.06.2015. Таким чином, наявні матеріали справи свідчать про виникнення і наявність саме між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин, які є предметом спору.

Крім того, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в судовому засіданні 16.03.2016 було розглянуто клопотання апелянта (викладене в прохальній частині апеляційної скарги) про призначення в праві судової технічної експертизи, а саме експертизу друкарських форм, на вирішення якої апелянт просив поставити питання щодо способу та часової відповідності нанесення відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-Асфальтбуд" на договорі про переведення боргу № 15-06/2015 від 15.06.2015, а також приналежності печатки наведеному товариству.

Суд апеляційної інстанції заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 23 березня 2012 року N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає і про те, що відповідно до п.64 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, що затверджена Постановою №1893 від 27.11.1998р. Кабінету Міністрів України, обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи (факсиміле) з повним найменуванням організацій. Особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Облік печаток і штампів ведеться у журналі за формою 11 (додаток 11), бланків - у журналі за формою 12 (додаток 12) окремо за видами бланків. Видача бланків відповідальним за їх використання особам здійснюється під розписку у відповідних журналах.

Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. Бланки дозволяється зберігати у шафах, що надійно замикаються та опечатуються (п.68 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, яку затверджено Постановою №1893 від 27.11.1998р. Кабінету Міністрів України).

Згідно з п.69 Інструкції у разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи Міністерства внутрішніх справ України та вжити заходів для їх розшуку.

Отже, змістовний аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про відповідальність саме власника печатки чи штампу нести за нього повну відповідальність та у разі втрати вчиняти всі дії з метою її розшуку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що до предмета доказування у даній справі входить саме наявність у відповідача заборгованості перед позивачем, а не питання щодо способу та часової відповідності нанесення відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-Асфальтбуд" на договорі про переведення боргу № 15-06/2015 від 15.06.2015. Таким чином, потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування при вирішенні саме даного спору - у суду відсутня, а отже відсутні і підстави для призначення у справі судової експертизи, у зв'язку з чим заявлене клопотання апелянта - відхиляється.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 по справі №910/30672/15 - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-Благоустрій" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 по справі №910/30672/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 по справі №910/30672/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/30672/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Г.В. Корсакова

Ю.Л. Власов