Рішення № 5664487, 27.04.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2009 р. Справа № 50/178-08

вх. № 8639/2-50

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Чефранов О.А.,дов. від 01.01.2008 р.,

відповідача - ОСОБА_1,дов. від 01.12.2008 р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Пересічанський маслоекстракційний завод", м. Харків

до ФОП ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 397844,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму штрафних санкцій в розмірі 397844,88 грн. у зв"язку з недопоставкою продукції в порушення умов договору № 30/07 від 30.07.2007 р. (далі - Договір)

В судове засідання 18.12.2008 р. відповідач надав відзив на позовну заяву (вх. № 21759 від 18.12.2008 р.), в якому заперечує проти позовних вимог на тій підставі що сам позивач відмовився виконувати умови договору та має перед відповідачем заборгованість в сумі 6599999,90 грн.

В судовому засідання 18.12.2008 р. за клопотанням сторін строк розгляду справи було продовжено на 2 місяця до 25.03.2009 р.

В судовому засіданні 11.02.2009 р. відповідач надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що загальний об"єм поставленої продукції перевищує об"єм за договором, тому у позивача відсутні підстави нарахування штрафних санкцій. Крім того, він зазначив, що умови п.13.4 Договору є нікчемними відповідно до ст.207 ГК України.

Представник позивача в судовому засіданні 11.02.2009 р. надав клопотання про відкладання розгляду справи у зв"язку з необхідністю представлення суду витребуваних документів.

В судовому засіданні 11.02.2009 р. враховуючи необхідність надання сторонами витребуваних та додаткових документів, суд оголосив перерву до 23.03.2009 р.

В судовому засіданні 23.04.2009 р. сторони надали клопотання про продовження строку розгляду справи, за межами строку передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, для можливості надання сторонами додаткових документів, які необхідні для вирішення спору, яке було задоволено судом.

Заслухавши представників сторін, для необхідності ретельного дослідження наданих сторонами доказів, а також надання витребуваних документів, суд відклав розгляд справи на 21.04.2009 р.

В судове засіданні 21.04.2009 р. сторони з"явилися, однак витребуваних документів не представили, у зв"язку з чим судом було оголошено перерву до 27.04.2009 р.

Заслухавши в судовому засіданні 27.04.2009 р. представників сторін, дослидивши матеріали справи та додані документи, суд встановив наступне.

30.07.2007 р. сторони уклали договір на переробку насіння соняшника на давальницьких умовах № 30/07 (далі - Договір), відповідно умов якого позивач зобов"язався виконати роботи по переробці сировини - насіння соняшника згідно графіку, зазначеному в п..2.2 Договору в кількості 3000,0 т., яку поставляє відповідач, в продукцію - масло сонячне, шрот сонячний.

Додатковою угодою №1 до Договору від 01.08.2007 р. сторони змінили загальну кількість сировини, яку зобов»язався відповідач поставити, а саме - 7900 тон, а також змінили графік поставки сировини, за яким у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2007 р. кількість сировини складає 750 тон щомісяця, а з січня по липень 2008 р. - 700 тон щомісяця.

Згідно п. 7.1 Договору, документальне оформлення поставки сировини здійснюється згідно Додатку №1 до Договору.

Відповідно до п.7.4 Договору, до партії сировини, яка поставляється замовник представляє виконавцю наступні документи: накладну на передачу товароматеріальних цінностей з зазначенням залоговою вартості, товаротранспортну накладну, посвідчення якості, документи карантинного контролю та показників безпеки сировини.

Відповідно до п.7.6 Договору, датою поставки сировини є дата відвантаження, яка зазначається в акті приймання-передачі та які оформлюються на станції (пункті) виконавця.

Як свідчать відомості про прийняття від відповідача сировини, позивач прийняв від відповідача за вересень 2007 р. 1234,911 т сировини в заліковій вазі, за жовтень 2007 р. - 3750,674 т, за листопад 2007 р. - 3975,913 т., за грудень 2007 р. - 531,094 т. за січень 2008 р. - 614,033 т., за лютий 2008 р - 531,982 т., за березень 2008 р. - 48,847 т., а всього - 10687,454 т., що не заперечується сторонами.

Однак, позивач переробив тільки 2926,939 т. сировини, що підтверджується актами здачі-приймання робіт № ОУ-0000053 від 30.09.2007 р. на 947,412 т., № ОУ-0000058 від 31.10.2007 р. на 815,742 т., № ОУ-0000070 від 30.11.2007 р. на 517 т., № ОУ-0000087 від 31.12.2007 р. на 384 т., № ОУ-0000007 від 31.01.2008 р. на 262,785 т., а також актами звірки взаємних розрахунків, підписаними сторонами.

Інші поставлені відповідачем 7760,518 т. сировини за взаємною згодою сторін були придбані позивачем у власність, що підтверджується листами позивача з вимогою вважати поставлену відповідачем сировину його власністю, накладними про поставку товару, направленими відповідачем на оплату рахунками та виписками банку про здійснену позивачем оплату.

Таким чином, відповідач частково виконав умови Договору та недопоставив позивачу для переробки 4973,061 т. сировини.

Сторонами в п.13.4 Договору встановлена відповідальність за порушення замовником (відповідачем) загального об"єму поставки сировини, зазначених у п.2.1. Договору, а також за порушення строків поставки, встановлених в п.2.2 цього Договору у вигляді штрафу в розмірі 80 грн. за кожну недопоставлену або поставлену не в строк тону сировини, яка нарахована позивачем в сумі 397844,88 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Згідно ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначалося вище, позивачем нарахований штраф за неналежне виконання умов Договору в сумі 397844,88 грн., що відповідає вимогам Договору.

Тому, посилання відповідача про нікчемність п.13.4 Договору, яким сторонами встановлена відповідальність відповідача за неналежне виконання умов Договору є необгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, згідно до ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи, що представником позивача не представлено суду доказів понесення збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за спірним договором та приймаючи до уваги, що загальний обсяг отриманої від відповідача сировини не менше ніж закріплений у договорі, суд вважає нараховані позивачем штрафні санкції надмірно великими та не відповідаючими ступеню вини відповідача.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені) яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій в 10 раз і стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача штраф за неналежне виконання зобовязань за Договором в сумі 39784,49 грн., у зв"язку з чим в іншій частині позовних вимог в сумі 358060,39 грн. штрафу суд відмовляє.

Враховуючи, що відповідно до ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору, суд вважає державне мито в сумі 3978,45 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.11,231,233,525,526,530,549,551,610,611,612 ЦК Укркїни, ст.ст.173,174,179 ГК України, ст.ст. 1, 2, 12, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 54, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, АДРЕСА_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Пересічанський маслоекстракційний завод" (код 34392498, м.Харків, вул.Сумська, б.47) - 39784 грн. 49 коп. штрафу, 3978 грн. 45 коп. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаійно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя