Рішення № 56644817, 17.03.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 р.Справа № 917/163/16

За позовом Науково-дослідного інституту пам"яткоохоронних досліджень, 04086, м.Київ, вул. Петропавлівська, 15

до Громадської організації "Лохвицьке земляцтво", 37200, Полтавська область, м. Лохвиця, вул. Бурмистенка, 4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Лохвицька міська рада Полтавської області, вул. Перемоги, 19, м. Лохвиця, Полтавська область, 37200

про стягнення 88 673,00 грн. заборгованості

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного рішення (ст.85 ГПК України).

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 88673,00 грн. заборгованості за договором на виконання науково-дослідних робіт № 77 від 03.11.2014 р. з яких: 29537,85 грн. основного боргу, 15921,29 грн. пеня, 42327,73 грн. інфляційних збитків, 886,13 грн. 3 % річних.

Позивач направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі його представника та повідомив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Від відповідача повернулася ухвала суду, яка направлялася за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: вул. Бурмистенка, 4, м. Лохвиця, Полтавська область, 37200 з відміткою поштової установи: "За закінченням терміну зберігання".

Таким чином, відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідач вважається належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки.

Третя особа 03.03.2016 р. надіслала на адресу суду письмове пояснення № 02-24/129 від 29.02.2016 р. (вх. 2580 від 01.03.2016 ) в якому, просить проводити розгляд даної справи за відсутності її представника.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчився, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

03 листопада 2014 року між Лохвицькою міською радою Полтавської області (далі - третя особа, замовник), Науково - дослідним інститутом пам'яткоохоронних досліджень (далі - позивач, виконавець) та Громадською організацією «Лохвицьке земляцтво» (далі - відповідач, платник), було укладено Договір № 77 на виконання науково - дослідних робіт (далі - Договір), згідно якого Замовник доручає, Платник сплачує, а ОСОБА_1 приймає на себе зобов'язання виконати якісно та своєчасно науково - дослідні роботи з розробки історико- архітектурного опорного плану м. Лохвиця Полтавської області з визначенням меж і режимів використання зон охоронюваних пам'яток та історичних ареалів.

Відповідно до п. 1.2. Договору, Замовник зобов'язується прийняти, а платник оплатити роботи, зазначені в п. 1.1. Договору.

Згідно п.п. 3.1-3.3 Договору, вартість робіт по цьому Договору складає: 99436,96 грн в т.ч. ПДВ 20%: 16572,83 грн, відповідно до Протоколу про договірну ціну (Додаток №1), згідно кошторису (Додаток №2), які є невід'ємною частиною цього Договору. Платник сплачує виконавцеві у п'ятиденний термін після підписання Договору 50000,00 грн. на умовах попередньої оплати. Оплата робіт наступного етапу здійснюється платником у п'ятиденний термін після завершення робіт та підписання Сторонами акту виконаних робіт попереднього етапу.

Відповідно до п.п. - 4.3-4.4 Договору, після повної оплати виконаних робіт, передбачених цим договором, виконавець передає Замовнику історико-архітектурний опорний план м. Лохвиця Полтавської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів.

Замовник протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання 2-х підписаних уповноваженою особою ОСОБА_1 та скріплених печаткою ОСОБА_1 здачі-приймання науково-дослідних робіт, зобов'язаний ознайомитися із наданою документацією, за відсутності мотивованих заперечень, підписати ОСОБА_1 здачі-приймання науково-дослідних робіт та повернути виконавцю його екземпляр акту. У випадку неотримання ОСОБА_1 протягом строку, що вказаний в цьому пункті вмотивованих заперечень замовника від підписання ОСОБА_1 здачі-приймання науково-дослідних робіт, роботи вважаються виконаними ОСОБА_1 належним чином та в повному обсязі.

Умовами договору передбачено, що платник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконані роботи згідно умов Договору (п. 5.5.1 Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по Договору сторони несуть майнову відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що платник за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Як зазначає позивач, відповідно до календарного плану виконання науково - дослідних робіт з розробки історико-архітектурного опорного плану м. Лохвиця Полтавської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів, було визначено терміни виконання робіт їх види та фінансування. Протоколом погодження договірної ціни від 05.11.2014 р. досягнуто згоди про розмір ціни на науково-дослідні роботи з розробки історико-архітектурного опорного плану м. Лохвиця Полтавської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів, яка згідно з кошторисом складає: 82864,13 грн., ПДВ 20%: 16572,83 грн, разом 99436,96 грн.

Позивач виконав покладені на нього договором зобовязання, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками ОСОБА_1 здачі- приймання виконаних робіт на загальну суму 99436,96 грн.

Як зазначає позивач, в порушення умов договору відповідачем не було сплачено коштів за третій етап виконаних робіт, а саме 29 537, 85 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 6.2 Договору та ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 15921,29 грн пені за період з 05.01.2015 р. по 31.01.2016 р., 886,13 грн. 3% річних за період з 05.01.2015 р. по 05.01.2016 р. та 42327,73 грн. інфляційних втрат за період з січня 2015 р. по грудень 2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2015 року та 05.12.2015 р. позивачем на адресу відповідача було відправлено претензії з вимогою сплати заборгованості, але відповідач не відреагував на них. Вказані претензії повернулися на адресу позивача у зв'язку із закінченням строку зберігання на поштовому відділенні.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає свої права порушеними та звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача 88673,00 грн заборгованості.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Як визначено статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (стаття 837 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або за згодою замовника - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що згідно п. 3.3 Договору оплата робіт наступного етапу здійснюється платником у п'ятиденний термін після завершення робіт та підписання Сторонами акту виконаних робіт попереднього етапу. Акт №2 здачі приймання виконаних робіт був підписаний сторонами та скріплений їх печатками 15.12.2014 р. Таким чином, відповідач до 22.12.2014 р. повинен був оплатити третій етап виконання робіт на суму 29537,85 грн.

За даних обставин, на підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 29537,85 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню. Дані обставини відповідачем не спростовані.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено методику розрахунку 3% річних та інфляційних втрат з використанням калькулятора ІАЦ "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 886,13 грн. - 3% річних за період з 05.01.2015 р. по 05.01.2016р. та 12789,89 грн. інфляційних втрат за січень - грудень 2015. В частині стягнення 29537,84 грн. інфляційних втрат позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з неправильним та необґрунтованим розрахунком здійсненим позивачем.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено методику розрахунку пені з використанням калькулятора АІЦ "Ліга" та встановлено, що позивач при здійснені розрахунку не врахував положення ч. 6 ст. 232 ГК України та нарахував пеню за період більше ніж 6 місяців, а саме з 05.01.2015 р. по 05.01.2016 р. Судом здійснено власний перерахунок пені за результатами якого суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 8440,54 грн. пені за період з 05.01.2015 р. по 23.07.2015 р. В частині стягнення 7480,75 грн пені суд відмовляє в задоволенні з вищезазначених підстав.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог; відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних заперечень проти позову не надав. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, зясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог(ст.49 ГПК України).

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 22, 32, 33,43,49, 75 ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації "Лохвицьке земляцтво", 37200, Полтавська область, м. Лохвиця, вул. Бурмистенка, 4, код ЄДРПОУ 35665848) на користь Науково-дослідного інституту пам"яткоохоронних досліджень (04086, м.Київ, вул. Петропавлівська, 15 код ЄДРПОУ 16477553) - 29537,85 грн. основної заборгованості, 8440,54 грн. пені, 12789,89 грн. інфляційних втрат, 886,13 грн 3% річних та 802,73 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовну - відмовити.

Повне рішення складено 22.03.2016 р.

Суддя Н.Г. Гетя