Рішення № 56644543, 17.03.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2016р. Справа№ 914/343/16

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Полуботок», м. Львів

про: стягнення 3860,14 грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився.

Суть спору:

позов заявлено Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полуботок» (м. Львів) про стягнення 3860,14 грн.

Ухвалою суду від 11.02.2016 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 03.03.2016 року. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обовязковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

Сторони участь повноважних представників в судовому засіданні не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, вимог ухвали суду від 11.02.2016 року не виконали, з клопотаннями та заявами не зверталися.

Розгляд справи відкладено на 17.03.2016 року.

03.03.2016 року на електронну пошту суду поступило клопотання (вх. №9079/16) про продовження строку розгляду спору, відкладення розгляду справи та проведення наступних судових засідань в режимі відеоконференції.

09.03.2016 року суд відмовив у задоволенні клопотання (вх. №9079/16) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про участь в наступних судових засіданнях у справі №914/343/16 в режимі відеоконференції.

15.03.2016 року на електронну пошту суду поступило клопотання (вх. №10617/16) про відкладення розгляду справи та проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

17.03.2016 року суд відмовив у задоволенні клопотання (вх. №10617/16) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про участь в наступних судових засіданнях у справі №914/343/16 в режимі відеоконференції.

Позивач участь повноважного представника в судовому засіданні 17.03.2016 року не забезпечив, на адресу суду надіслав лист про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст. 62 ГПК України, котрий 04.03.2016 року зареєстровано відділом обліку та документального забезпечення суду за вх. №9079/16.

Суд відхилив клопотання позивача про відкладення розгляду справи у звязку з тим, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору, неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору

Відповідач участь представника в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами не звертався, вимоги ухвали суду від 11.02.2016 року не виконав.

Відповідно до пункту 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова №18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Ухвали суду направлялись відповідачу за адресою згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_1 06.09.2012 року уклали договір добровільного страхування наземного транспорту №583261-02-18-01 (далі по тексту договір). Відповідно до п.2.3.6. договору, даний договір діє з 10.09.2012 року до 09.09.2013 року (включно). Обєктом страхування за вказаним договором є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом (марка (модель) Hyundai Elantra, номер кузову (шасі) KMHDH41CACU568072, рік випуску 2012, державний реєстраційний номер НОМЕР_1).

Пунктом 2.1.1.1. договору до страхових ризиків віднесено, зокрема, ДТП, за умови, що особа винна в скоєні ДТП встановлена і це не водій застрахованого транспортного засобу, безумовна франшиза за яким складає 0 відсотків.

Як встановлено постановою Сихівського районного суду м. Львова від 01.03.2013р. у справі №464/1640/13-п, ОСОБА_2, будучи посадовою особою та перебуваючи на посаді директора гаражного кооперативу ТзОВ «Полуботок», 06.02.2013 року о 19 год. 20 хв. на території гаражного кооперативу, порушив правила, норми і стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, не вжив заходів щодо належного кріплення кришки люка каналізаційного колодязя, чим порушив ДСТУ 3587-97, та при наїзді на вказаний люк (у закритому стані) автомобіля, під керуванням ОСОБА_1, такий відкрився, в результаті чого автомобіль отримав пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст.9 ЗУ «Про дорожній рух» та вчинив правопорушення, передбачене ч.4 ст. 140 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови Сихівського районного суду м. Львова, ОСОБА_2, який свою вину у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 140 КУпАП, визнав повністю, звільнено від відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Внаслідок ДТП автомобіль Hyundai Elantra отримав механічні пошкодження, що підтверджується постановою Сихівського районного суду м. Львова від 01.03.2013р. у справі №464/1640/13-п та Довідкою ДАІ №9154753. Відповідно до звіту № 802 від 22.03.2013 року, сума завданих збитків становить 4632,17 грн., сума страхового відшкодування 3860,14 грн.

На ремонт автомобіля виставлено рахунок-фактуру №ЛА-08179 від 07.12.2013 року на суму 4632,17 грн. (з ПДВ).

Позивачем, на підставі звіту здійснено розрахунок суми відшкодування та складено страховий акт№1378-02, в результаті чого, на виконання договору, здійснено виплату 3860,14 грн. страхового відшкодування (довідка-підтвердження виплати страхового відшкодування міститься в матеріалах справи).

28.11.2014р. позивачем на адресу відповідача надіслано заяву про виплату (страхового) відшкодування в розмірі 3860,14 грн., яка залишена без відповіді. (докази поштового направлення містяться в матеріалах справи).

Відтак, позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком, виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. ст. 993, 1172 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» перейшло право вимоги в межах фактичних витрат, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України «Про страхування».

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування) (ч. 2 ст. 352 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим. Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до Закону України «Про страхування».

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

Згідно ч. 1 ст. 354 ГК України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

В розумінні ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

У відповідності до положень ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 4.1.1. договору, одним із страхових випадків, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток у повному обсязі.

Частина 1 ст. 1172 ЦК України передбачає відповідальність юридичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В силу ч. 4 ст. 35 ГПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як встановлено судом, ОСОБА_2, будучи посадовою особою та перебуваючи на посаді директора гаражного кооперативу ТзОВ «Полуботок», 06.02.2013 року о 19 год. 20 хв. на території гаражного кооперативу, порушив правила, норми і стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, не вжив заходів щодо належного кріплення кришки люка каналізаційного колодязя, чим порушив ДСТУ 3587-97, та при наїзді на вказаний люк (у закритому стані) автомобіля, під керуванням ОСОБА_1, такий відкрився, в результаті чого автомобіль отримав пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст.9 ЗУ «Про дорожній рух» та вчинив правопорушення, передбачене ч.4 ст. 140 КУпАП, про що зазначено у постанові Сихівського районного суду м. Львова від 01.03.2013р. у справі №464/1640/13-п.

Відповідно до абз.3 п.3 ч.1 ст.988 ЦК України та ч.17 ст.9 ЗУ «Про страхування» страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розмір реальних збитків.

Таким чином, відповідач є суб'єктом, на якого покладено відповідальність за відшкодування заподіяної шкоди, як роботодавця.

Позивачем виплачено страхове відшкодування, суму якого, з врахуванням 0% франшизи, він просить стягнути з відповідача.

Із врахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір підлягає відшкодуванню відповідачем на підставі ст. 49 ГПК України.

Враховуючи зазначене, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полуботок» (79066, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 00214244) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03680, м. Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31; ідентифікаційний код 31650052) 3860,14 грн. страхового відшкодування та 1378,00 грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 22.03.2016 року.

Суддя Король М.Р.