Рішення № 5664454, 15.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/9315.04.09

За позовомпрокурора Радомишльського району Житомирської області в інтересах держави в особі Великорацької сільської ради Радомишльського району Житомирської області

доАкціонерного комерційного банку «Київ»

про стягнення 26250 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від прокуратури Некрасов О.М., прокурор, посв. №180 від 07.12.2004;

від позивача не зявився;

від відповідача не зявився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Радомишльського району Житомирської області в інтересах держави в особі Великорацької сільської ради Радомишльського району Житомирської області (далі Позивач, або Вкладник) звернувся до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з Акціонерного комерційного банку «Київ»(далі Відповідач, або Банк) 26 250 грн. заборгованості за договором №30108 банківського вкладу (депозиту) (з правом поповнення або зменшення та щомісячною виплатою процентів) від 13.08.2008 (далі Договір).

Ухвалою суду від 09.02.2009 було порушено провадження у справі № 34/93, розгляд справи було призначено на 25.02.2009.

Розгляд справи відкладався.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначив,що згідно Договору на депозитних рахунка Позивача №25469007800523 та №25462007807523 відкритих Банком сільською радою було розміщено бюджетні кошти в сумі 62750 грн. з правом подальшого поповнення або зменшення грошових коштів, під відсоткову ставку 17,1%.

Станом н 22.12.2008 на депозитному рахунку в Житомирській філії АКБ «Київ»розміщено 78250,00 грн. коштів сільського бюджету.

У звязку з недостатністю коштів на виплату заробітної плати та проведення розрахунків за енергоносії бюджетних установ та організацій Вкладник, керуючись п.3.3.5, 3.2.5 Договору звертався до Банку з вимогою повернути кошти з депозитного рахунку до сільського бюджету.

Однак, Банк в порушення умов Договору, статей 1058, 1060 глави 72 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кошти повернув частково в сумі 52000 грн., іншу частину коштів в сумі 26250 грн. станом на даний час Відповідачем Позивачу не повернуто.

Відповідач письмового відзиву, в порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) не подав, в судове засідання призначене на 15.04.2009 не зявився, про дату та час його проведення повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.08.2008 між Банком та Вкладником укладено Договір, відповідно до умов якого Банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок №25469007800523 (далі вкладний (депозитний рахунок), а Вкладник перераховує на цей рахунок грошові кошти загального фонду у безготівковій формі, також Банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок №25462007807523, а Вкладник перераховує на цей рахунок грошові кошти спеціального фонду у безготівковій формі (далі вклад (депозит), у сумі 62750 грн., які обліковуються на будь-якому з рахунків Вкладника і вказані у пункті 1.2 цього Договору. Перерахування грошових коштів по закінченню терміну дії Договору чи за вимогою Вкладника буде здійснюватися на рахунки вказані в пункті 1.2 згідно їх призначення.

Відповідно до п.1.3 Договору вклад (депозит) розміщується на вкладному (депозитному) рахунку на строк з дня надходження суми, вказаної у пункті 1.1 цього Договору, до 12 серпня 2009 року. Дата повернення вкладу (депозиту) 12 серпня 2009 року.

Відповідно до п.3.2.5 Договору Банк зобовязаний повернути всю суму вкладу (депозиту) або його частину на першу вимогу Вкладника, про що Вкладник письмово повідомляє Банк за 1 (один) робочий день до запланованого повернення. При цьому, сума вкладу (депозиту) або його частина повертаються Банком на ті рахунки Вкладника, з яких кошти були перераховані на вкладний (депозитний) рахунок і які зазначені в пункті 1.2 цього Договору.

Пунктом 3.3.5 Договору сторони погодили, Вкладник має право повністю вилучати грошові кошти з вкладного (депозитного) рахунку до настання дати повернення вкладу (депозиту) в разі нестачі власних коштів на виплату заробітної плати та оплату енергоносіїв в бюджетній сфері, про що Банку надається письмове повідомлення за 1 (один) робочий день до такого вилучення.

Згідно з п.1.4 Договору процента ставка на вклад (депозит) становить 17,1% річних.

На виконання умов Договору Позивач перерахував грошові кошти загального фонду в сумі 78 250 грн., в підтвердження чого надав виписки по особовому рахунку за період 01.12.2008 до 31.12.2008.

15.12.2008 Позивач звернувся до Відповідача, в звязку з виниклою необхідністю профінансування видатків по загальному фонду просив з депозитного рахунку Позивача направити грошові кошти в сумі 60000 грн. на рахунок №31429000800523.

22.12.2008 Позивач звернувся до Відповідача з претензією за вих. №686 та просив терміново до 24.12.2008 перерахувати належні Позивачу грошові кошти в сумі 60000 грн. на рахунок №31429000800523 в УДК в Радошльському районі, МФО 811039.

Вказана претензія була отримана Відповідачем 22.12.2008, про що зокрема свідчить відтиск штампу на ній за №916, однак залишена без уваги.

Станом на день звернення Позивача до суду Відповідач, в порушення умов Договору, свої зобовязання виконав не в повному обсязі, вклад в сумі 26 250 грн. не повернув.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 4 статті 343 ГК України юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Пунктом 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у Відповідача в сумі 26 250 грн. вкладу Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем на спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, господарським судом при розгляді спору по суті враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України від 06.02.2009 №53 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Київ»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 09.02.2009 до 09.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 09.02.2009 до 09.08.2009.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав Позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобовязань за Договором.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 85 Закону потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом стягнення з Відповідача за Договором суми депозиту.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Положення про мораторій лише надають можливість банкам відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів клієнтів банку.

Отже, примусове виконання рішення суду на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати Позивача підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. Богдана Хмельницького, 16/22, з вкладних (депозитних) рахунків №25469007800523, №25462007807523) на користь Великорацької сільської ради Радомишльського району житомирської області (Житомирська область, Радомишльський район, 12242, с. Велика Рача, вул. Леніна, 126, №31429000800523 в УДК в Радомишльському районі МФО 811039) 26250 (двадцять шість тисяч двісті пятдесят) грн. основного боргу.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869) на користь Державного бюджету України 262 (двісті шістдесят дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 21.04.2009