Ухвала суду № 56643181, 21.03.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

21 березня 2016 року 810/315/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доГоловного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління МВС України в Київській області, Відділення поліції в аеропорту "Бориспіль" Бориспільського відділу Головного управління Національної поліції в Київській області, Лінійного відділу в аеропорту "Бориспіль" Головного управління МВС України в Київській областіпроскасування наказу, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, Відділення поліції в аеропорту "Бориспіль" Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Київській області від 06.11.2015 №591 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з Лінійного відділу в аеропорту "Бориспіль" Головного управління МВС України в Київській області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Відділення поліції в аеропорту "Бориспіль" Головного управління Національної поліції в Київській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 07.11.2015 по час фактичного поновлення на роботі, але не більш як за один рік;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2016 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в попередньому судовому засіданні та залучено до участі у справі в якості відповідача - Головне управління МВС України в Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 залучено до участі у справі в якості відповідача - Лінійний відділ в аеропорту "Бориспіль" Головного управління МВС України в Київській області.

У позовній заяві позивач просив суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновити цей строк. В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначив, що визначити чітко день про порушення його прав, свобод та інтересів та визначити відповідно початок перебігу строку на оскарження не вважається можливим, оскільки заява про прийняття на проходження служби в Національній поліції була написана без зазначення конкретної дати. Крім того, наголошував на тому, що Конституцією України гарантується громадянам України правовий захист від незаконного звільнення.

У судовому засіданні представник ГУ МВС України в Київській області та ГУ НП в Київській області заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом.

Позивач та представник позивача заперечували проти даного клопотання відповідача, просили суд відмовити у його задоволенні.

Інші відповідачі у судове засідання не з'явились, натомість подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Після заслуховування показання свідків у судовому засіданні 16.03.2016 судом було встановлено, що для подальшого розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку з зазначеними обставинами протокольною ухвалою від 16.03.2016 суд ухвалив здійснювати подальший розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін та показання свідків, вирішуючи клопотання позивача про поновлення строку звернення з даним позовом до суду, суд дійшов наступного висновку.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини третьої цієї статті Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Вказані положення ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондують із ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України відповідно до якої, працівник у справах про звільнення може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Із вищенаведеного слідує, що законодавець чітко передбачив можливість особи в місячний строк оскаржити дії та рішення суб'єкта владних повноважень щодо свого звільнення, якщо вона вважає, що таке було здійснено незаконно, водночас зазначений строк обраховується з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне оскарження відповідних дій, бездіяльності та рішень органів владних повноважень (або його посадових, службових осіб) у публічно-правових відносинах, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених та наявних доводів.

Як зазначив позивач та визнав представник ГУ МВС України в Київській області та ГУ НП в Київській області у своїх запереченнях, позивач про своє звільнення з органів внутрішніх справ дізнався 09.11.2015, таким чином завершальна дата подання позовної заяви є 10.12.2015.

В той же час, суд не може залишити поза увагою той факт, що показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, що не були спростовані жодними доказами, та поясненнями самого позивача, підтверджується, що позивач писав заяву про бажання проходити службу в Національній поліції та рапорт на звільнення у зв'язку з переведенням до іншого органу, які разом з іншими заявами та рапортами особового складу було передано працівникам сектору кадрового забезпечення Лінійного відділу в аеропорту "Бориспіль" ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Однак, не зважаючи на висловлене позивачем бажання продовжувати службу в лавах Національної поліції, відповідачами безпідставно не було розглянуто питання можливості переведення позивача на службу до Відділення поліції в аеропорту "Бориспіль" Бориспільського відділу Головного управління Національної поліції в Київській області.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість визнання судом причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

Крім того, очевидно, з прецедентного права Європейського Суду про те, що "право на суд", з яких право на доступ є одним з аспектів, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Так у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відтак, суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права та вважає, що строк звернення позивача до суду з даним позовом слід розцінювати таким, що пропущений з поважних причин.

В той же час, клопотання представника ГУ МВС України в Київській області та ГУ НП в Київській області про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим, а відтак у його задоволенні належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 8, 99, 100, 102, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Київській області та Головного управління МВС України в Київській області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління МВС України в Київській області, Відділення поліції в аеропорту "Бориспіль" Бориспільського відділу Головного управління Національної поліції в Київській області, Лінійного відділу в аеропорту "Бориспіль" Головного управління МВС України в Київській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути викладені в апеляційній чи касаційній скарзі на постанову суду.

Суддя Балаклицький А. І.