Ухвала суду № 56642386, 22.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13415/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Бєлової Л.В., Пилипенко О.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Пенсійного фонду України, третя особа - Київський міський військовий комісаріат про визнання певних обставин, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2016 року,

У с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Міністерства обожни України та Пенсійного фонду України, за участю третьої особи - Київського міського військового комісаріату, в якому, з урахуванням чисельних доповнень та уточнень, просив визнати, що грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців збільшено Кабінетом Міністрів України згідно пункту 2 статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та пункту 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок №45), і відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294 через накази Міністерства оборони України №377 від 28 липня 2008 року, №814 від 27 листопада 2013 року, №576 від 05 листопада 2010 року і №355 від 25 червня 2011 року; визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України та Пенсійного фонду України щодо виконання пункту 2 Порядку № 45; зобов'язати Міністерство оборони України повідомити Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій звільненим з військової служби військовослужбовцям, в тому числі щодо наказів, які стосуються позивача, з підготовкою Київським міським військовим комісаріатом, на основі отриманих від Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві списків, та направленням до територіального органу Пенсійного фонду України довідок про розмір грошового забезпечення звільнених з військової служби військовослужбовців, в тому числі позивача, а Пенсійний фонд України - у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від Міністерства оборони України повідомити Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві про підстави перерахунку пенсій звільненим з військової служби військовослужбовцям та про необхідність у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації скласти списки відповідних осіб для перерахунку пенсії і відправити їх у місячний строк Київському військовому комісаріату для оформлення відповідних довідок про розмір грошового забезпечення, в тому числі для позивача; зобов'язати підпорядковане Пенсійному фонду України Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві виконати пункт 4 Порядку № 45 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №847 від 28 жовтня 2015 року), в тому числі в частині, що стосується позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачами не допущено порушення Порядку №45, оскільки встановлені наказами Міністерства оборони України про бюджетну політику на відповідний рік, на які посилається позивач як на підставу для перерахунку призначеної йому пенсії, премії мають тимчасовий характер, і її виплата дозволена за наявності певних умов тільки в межах видатків, передбачених на відповідний рік. Щодо аналогічних вимог позивача, які стосуються наказів Міністерства оборони України №377 від 28 липня 2008 року, №814 від 27 листопада 2013 року, суд першої інстанції виходив із того, що ці накази не поширюються на позивача, а тому в даному випадку його права та інтереси не можуть бути порушені оскаржуваною бездіяльністю відповідачів. Залишаючи без задоволення першу вимогу позивача, місцевий суд дійшов висновку, що в цій частині позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Щодо вимоги, звернутої до територіального органу Пенсійного фонду України, суд указав на те, що вона не підлягає задоволенню, позаяк цей орган не є відповідачем по справі.

З такими висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ). У жовтні 1986 року він був звільнений з військової служби в запас з посади начальника технічного відділу військової частини 61809.

У червні 2015 року позивач звертався до Міністерства оборони України та Пенсійного фонду України з приводу виконання цими органами вимог Порядку № 45, у зв'язку із прийняттям Міністерством оборони України наказів №377 від 28 липня 2008 року, №576 від 05 листопада 2010 року та №355 від 25 червня 2011 року.

Департамент фінансів Міністерства оборони України та Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України листами від 26 червня 2015 року №248/3/6/4517/1317 та від 25 червня 2015 року №6498/р-11 відповідно повідомили позивача про відсутність правових підстав для вчинення передбачених Порядком №45 дій, оскільки їх передумовою є рішення Кабінету Міністрів України про підвищення грошового забезпечення військовослужбовців, яке не приймалось. Разом із цим, Міністерство оборони України повідомило, що, згідно пункту 2 Порядку №45, повідомляло Пенсійний фонд України про необхідність підготовки головними управліннями Пенсійного фонду списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, у зв'язку з набуттям чинності наказу Міністерства оборони України від 28 липня 2008 року №377, однак Пенсійний фонд відмовився вчиняти подальші дії.

Уважаючи, що Міністерством оборони України та Пенсійним фоном України не вчиняються дії, передбачені нормами Порядку №45, результатом яких був би перерахунок його пенсії, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Згідно положень пункту 1 Порядку №45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом (далі - особи), або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Пунктами 2, 3 цього Порядку встановлено, що на підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).

Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Отже, Міністерство оборони України та Пенсійний фонд України зобов'язані діяти у відповідності до вищенаведених норм Порядку №45, зокрема, у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що законодавець пов'язує настання підстав для перерахунку пенсії зі збільшенням розміру складових грошового забезпечення, що носять постійний характер.

Наведена позиція суду апеляційної інстанції узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, у постановах від 18.06.2013 року (справа № 21-165а13), від 15.10.2013 року (справа № 21-315а13), які є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, згідно частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Висновки Верховного Суду України, викладені у вказаних судових рішеннях, зводяться до того, що встановлені наказами Міністерства оборони України про бюджетну політику Міністерства на відповідний рік (від 22 липня 2010 року № 380 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2010 рік» зі змінами, внесеними наказом Міністра оборони України від 05 листопада 2010 року № 576, та від 28 січня 2011 року № 50 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2011 рік» зі змінами, внесеними наказом Міністра оборони України від 25 червня 2011 року № 355) премії мають тимчасовий характер, їх виплата дозволена за наявності певних умов тільки в межах видатків, передбачених у кошторисі Міністерства для грошового забезпечення військовослужбовців у відповідному році. А тому встановлення таких премій не є підставою для перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ.

Таким чином, оскільки зазначені накази Міністерства оборони України, на які посилається позивач, не являються підставою для перерахунку пенсії звільнених військовослужбовців, відсутні підстави для висновків про допущення відповідачами бездіяльності щодо виконання вимог пункту 2 Порядку №45 та для задоволення пов'язаних із цими наказами вимог позивача.

Щодо вимог позивача, які пов'язані з дотриманням відповідачами Порядку №45 унаслідок прийняття Міністерством оборони України наказів №377 від 28 липня 2008 року та №814 від 27 листопада 2013 року, колегія суддів зазначає, що цими наказами затверджено схеми розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України.

Позивач не відноситься до військовослужбовців, схеми розмірів посадових окладів яких затверджено вказаними рішеннями Міністерства оборони України. Дана обставина ним не заперечується.

Виходячи із приписів частини другої статті 55 Конституції України, частини першої статті 2 та частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права та інтереси.

Оскільки позивач не являється учасником відносин, які виникли внаслідок прийняття Міністерством оборони України наказів №377 від 28 липня 2008 року та №814 від 27 листопада 2013 року, поведінка суб'єктів владних повноважень - відповідачів у цій справі, яка стосується цих рішень, не має впливу на права та інтереси заявника. Відтак, у цій частині позовних вимог позов також не підлягає задоволенню.

З урахуванням відсутності підстав для зобов'язання відповідачів вчиняти дії, передбачені абзацами 1 і 2 пункту 2 Порядку №45, не підлягають задоволенню також похідні вимоги позивача (в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві скласти відповідний список та подати його органу, який уповноважений видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, й цього органу - підготувати й видати вказану довідку).

До того ж, позивач безпідставно заявляє дані вимоги у справі, відповідачами у якій є Міністерство оборони України та Пенсійний фонд України, адже вчинення вищенаведених дій не відноситься до компетенції цих органів.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що позовна вимога про визнання того, що грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців збільшено Кабінетом Міністрів України через накази Міністерства оборони України, є неналежно обраним способом захисту прав та інтересів позивача, адже по суті являється обставиною, яку належить встановити суду при перевірці оскаржуваної бездіяльності суб'єктів владних повноважень, тобто не відноситься до предмету позову, а є його підставою.

З урахуванням того, що під час розгляду справи наведеної обставини не встановлено, а також виходячи із вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню в цілому.

Доводи апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б привести до помилкового вирішення справи.

Тому, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - залишенню без змін на підставі статей 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя Л.В. Бєлова суддяО.Є. Пилипенко

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Бєлова Л.В.

Пилипенко О.Є.