Постанова № 56642300, 22.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3609/15-а

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого: - Яковлєва О.В.,

суддів: - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_5 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національного банку України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирову В.В. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме: визнання протиправним та скасування рішення про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США від 17 лютого 2015 року № 022-21061-170215, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_5; зобов'язання подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок ОСОБА_5, якій необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Дельта Банк", згідно договору банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США від 17 лютого 2015 року № 022-21061-170215; зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США ОСОБА_5, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року, позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії щодо застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США № 022-21061-170215 від 17 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_5; визнано протиправною бездіяльність щодо не включення ОСОБА_5 у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США № 022-21061-170215 від 17 лютого 2015 року; зобов'язано уповноважену особу надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладника ОСОБА_5, якій необхідно здійснити відшкодування коштів згідно договору банківського вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадировим В.В. подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як уповноваженою особою на виконання вимог ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснено перевірку банківських операцій та правочинів на предмет виявлення ознак їх нікчемності, внаслідок чого обґрунтовано застосовано наслідки нікчемності договору банківського вкладу до позивача.

Нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) позивача підтверджується наданими доказами дроблення банківського рахунку третьої особи, від якої зараховано кошти на рахунок позивача, що в свою чергу, не передбачено укладеним договором банківського вкладу.

Більш того, спірні операції з перерахування грошових коштів на депозитний рахунок позивача здійснені в період дії постанови НБУ № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», якою заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 лютого 2015 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_5 укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США № 022-21061-170215, предметом якого є розміщення вкладу, в сумі 2700 доларів США, на строк до 19 березня 2015 року із виплатою відповідних відсотків.

З матеріалів справи вбачається, що на рахунок позивача перераховано кошти безготівковим розрахунком з рахунку НОМЕР_2, що належить третій особі, а саме ОСОБА_6, в сумі 2700 доларів США, що підтверджується відповідним платіжним дорученням та виписками по особовим рахункам.

Постановою правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 прийнято рішення про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року № 50 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк", запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, починаючи з 03 березня 2015 року.

За наслідком засідання комісії перевірки правочинів ПАТ "Дельта Банк", оформленого протоколом від 15 вересня 2015 року та відповідно до наказу від 16 вересня 2015 року № 813, застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу, за якими здійснено перерахування коштів на вклади як третім особам, так і власникам депозитних рахунків з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В свою чергу, позивачем оскаржено рішення уповноваженої особи про визнання нікчемним правочину, а саме договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта Банк".

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, визнання протиправними дії уповноваженої особи щодо застосування наслідків нікчемності до договору банківського вкладу позивача, визнання протиправною бездіяльність уповноваженої особи щодо не включення позивача у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів згідно вкладу за рахунок фонду, зобов'язання уповноважену особу надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно позивача, якому необхідно здійснити відшкодування коштів згідно вкладу за рахунок фонду, з якими частково погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Частинами 1, 2, 3 ст. 27 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», визначено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно ч. 6 ст. 27 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Пунктами 3, 4, 5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації Уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з виданням Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадировим В.В. наказу № 813 від 16 вересня 2015 року, яким, зокрема, застосовано наслідки нікчемності до договору банківського вкладу позивача, що визначені в п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З вищевикладених норм вбачається, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Так, згідно з ч. 2 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

В даному випадку, листом уповноваженої особи № 8821/2450 від 23 вересня 2015 року, повідомлено позивача про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США № 022-21061-170215 від 17 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_5, згідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, у випадку, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку

Колегія суддів вважає, що уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним, а кореспондується обов'язком встановити обставини, з якими законодавство пов'язує нікчемність правочину.

Так, загальне поняття нікчемності правочинів наведено у статті 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина 3 цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 ЦК України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З матеріалів справи вбачається, що факт знаходження на рахунку позивача грошових коштів відповідачами не заперечується.

Колегія суддів вважає, що вказані підстави, якими уповноважена особа обґрунтовує нікчемність укладеного позивачем договору не відносяться до переліку підстав, за якими договір вкладу позивача можна вважати нікчемним.

Так, уповноваженою особою не надано належних доказів на підтвердження того, що договір банківського вкладу укладений позивачем виключно з метою отримання коштів саме від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, крім того, уповноваженою особою не надано доказів, які б свідчили, що укладений позивачем правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на нікчемність укладеного договору банківського владу (депозиту) у зв'язку з тим, що він укладений в період дії постанови НБУ № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», якою заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб фондом.

Так, отримання гарантованої суми відшкодування кошів за вкладом є гарантією, яка прямо передбачена ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто є такою, що встановлена законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

В даному випадку, позивач, як фізична особа, не міг знати про існування вказаної постанови НБУ та жодним чином не міг перевірити під час укладання договору банківського вкладу вказану інформацію, яка є банківською таємницею, а тому позбавлення його гарантованого державою права на відшкодування коштів за його вкладом є протиправним, в свою чергу, з вказаних підстав, наслідки передбачені ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не підлягають застосуванню до банківського вкладу позивача.

Тому, враховуючи вищенаведене, наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. № 813 від 16 вересня 2015 року, яким, зокрема, застосовано наслідки нікчемності до договору банківського вкладу позивача, є протиправним та підлягає скасуванню у спірній частині.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про вихід за межі позовних вимог та визнання протиправними дій уповноваженої особи щодо застосування наслідків нікчемності до договору банківського вкладу позивача та визнання протиправною бездіяльність уповноваженої особи відносно не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів згідно вкладів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, так як фактичною підставою для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів по банківським вкладам за рахунок фонду став наказ уповноваженої особи, яким застосовано наслідки нікчемності правочину до договору банківського вкладу (депозиту) позивача.

При цьому, колегія суддів вважає наявними підстави для зобов'язання уповноваженої особи надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладника ОСОБА_5, якій необхідно здійснити відшкодування коштів згідно вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Між тим, на думку колегії суддів задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування коштів, внести до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів згідно вкладів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виплатити позивачу відшкодування коштів за договором банківського вкладу, є неналежним способом захисту порушених прав позивача, оскільки здійснення виплати позивачеві гарантованої суми відшкодування вкладу за рахунок коштів фонду, передбачає наявність вчинення відповідачами певної послідовності дій, зокрема, включення уповноваженою особою позивача до переліку вкладників із визначенням розрахункової суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок фонду, передача уповноваженою особою фонду сформованого переліку вкладників до фонду, складання фондом на підставі отриманого переліку вкладників загального реєстру, затвердження виконавчою дирекцією фонду загального реєстру тощо, тоді як заявлена вимога, що направлена на отримання коштів, є передчасною.

В даному випадку, колегія суддів вважає, що задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу уповноваженої особи, яким застосовано наслідки нікчемності до договору банківського вкладу позивача та зобов'язання уповноваженої особи надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами, є належним і достатнім способом захисту його прав у межах спірних правовідносин.

В частині розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір, у загальній сумі 1461,60 грн. (по 487,20 грн. за 3 позовні вимоги немайнового характеру).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно, ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так, уповноважена особа фонду - працівник фонду, який від імені фонду та в межах повноважень, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та/або делегованих фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, згідно п. 17 ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В даному випадку, задоволено дві позовні вимоги, а тому стягненню з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягає сума судового збору, у розмірі 974,4 грн. (487,2 грн. х 2).

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року - скасувати та прийняти у справі нову постанову, якою позов ОСОБА_5 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національного банку України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича № 813 від 16 вересня 2015 року, в частині застосування наслідків нікчемності правочину до договору банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США № 022-21061-170215 від 17 лютого 2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладника ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), якій необхідно здійснити відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США № 022-21061-170215 від 17 лютого 2015 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), сплачений судовий збір за подання адміністративного позову, у сумі 974,4 грн.

Сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло