Постанова № 56641358, 15.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року Справа № 813/4/16

16 год. 53 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Приймак С.І.,

представник позивача ОСОБА_1,

від відповідача 1 не прибув,

від відповідача 2 не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовича, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 1, ФГВФО), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Волков Олександр Юрійович (далі - відповідач 2). Уповноважений ФГВФО), в якому, з врахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог від 08.02.2016 року за вх. № 2573 /а.с.29-30/, просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не включення позивача в Загальний реєстр вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів відповідача 1 за договором № 152020039234 від 19.03.2015 року;

- зобов'язати відповідача 1 та відповідача 2 включити в Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок коштів відповідача 1 згідно з Договором № 152020039234 від 19.03.2015 року позивача;

- зобов'язати відповідача 1 затвердити загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок коштів відповідача 1 згідно з Договором № 152020039234 від 19.03.2015 року, який повинен містити відомості про фізичну особу - ОСОБА_2

Позовні вимоги мотивовані тим, що Уповноваженим всупереч вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не включено позивача до списку вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду. Відповідно, Фондом не включено позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з врахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог, підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях /а.с.41-42/, просив позов задовольнити.

Відповідач 1 явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення справи чи іншого змісту не подавав. Проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні від 05.02.2016 року за вх. № 2434 /а.с.25-27/. Звернув увагу суду, що виконавча дирекція Фонду затверджує загальний реєстр виключно на підставі переліку вкладників, складеного та наданого Уповноваженою особою, а позивача у цьому переліку не було. Також, Фонд вважає, що позивач не є вкладником неплатоспроможного банку у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а відповідно, не має права на відшкодування вкладу в межах гарантованої суми. Дії та рішення Уповноваженого з виявлення нікчемного правочину вважає законними та обґрунтованими. Просив у задоволенні позову відмовити.

Уповноважений ФГВФО в судове засідання не з'явився, явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце такого повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Суд заслухав пояснення представника позивача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Між позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь» укладеного договір банківського рахунку № 9664-59 від 19.03.2015 року /а.с.10-11/.

Між ПАТ «Банк «Київська Русь» та позивачем, як вкладником, укладено договір № 152020039234 від 19.03.2015 року банківського вкладу у національній валюті /а.с.9/.

Згідно з квитанцією № 14454482 від 19.03.2015 року згідно з вказаним договором банківського вкладу залучено депозит готівковими коштами в сумі 190000,00 грн. /а.с.12/.

Постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) №190 від 19.03.2015 року ПАТ «Банк «Київська Русь» віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі цієї постанови Правління НБУ виконавчою дирекцією Фонду 19.03.2015 року прийнято рішення №61 про запровадження з 20.03.2015 року тимчасової адміністрації та призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича /а.с.49/.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №138 від 17.07.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. строком на 1 рік з 17.07.2015 року по 16.07.2016 року включно /а.с.50/.

Оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» опубліковано в газеті «Голос України» від 23.07.2015 року №131.

03.09.2015 року позивач звернувся з заявою до Директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним у банку ПАТ «Банк «Київська Русь» /а.с.13/.

09.10.2015 року позивач одержав відповідь від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до якої повідомив, що в переліку вкладників що був переданий Фонду гарантування Уповноваженою особою відсутня інформація щодо вкладів ОСОБА_2 /а.с.14/

Позивач вважаючи, що його права, свободи та інтереси порушено 04.01.2016 року звернувся із вказаним позовом до суду.

Варто зазначити, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Київська Русь» після подання вказаного позову, а саме 28.01.2016 року за № 522/16 направлено ОСОБА_2 повідомлення про нікчемність правочину, відповідно до якого, за результатами проведеної перевірки виявлені правочини, що підпадають під ознаки нікчемності у відповідності до вимог до вимог ст.ст 36, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 ЦК України та висловлено вимогу невідкладно повернути набуті без достатньої правової підстави грошові кошти у загальній сумі, сплативши такі за вказаними у повідомленні реквізитами /а.с.43-44/.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Правовідносини, пов'язані із відшкодуванням коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-VI від 23.02.2012 року (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №4452-VI).

Відповідно до ст. 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Вкладом, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VI, є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладником, відповідно до п. 4 цієї статті, є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону №4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Частиною 1 ст. 35 Закону №4452-VI передбачено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону №4452-VI управління поточною діяльністю Фонду здійснює виконавча дирекція Фонду.

Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначені в статті 12 Закону №4452-VI. Зокрема, відповідно до пунктів 2, 4 частини 3 цієї статті виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Уповноваженою особою Фонду згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VI є працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Під виведенням неплатоспроможного банку з ринку, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VI, розуміються заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених ст. 39 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

В силу вимог ч. 2 ст. 26 Закону №4452-VI вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Таким чином, законодавством у галузі гарантування вкладів фізичних осіб регламентовано чіткий порядок, відповідно до якого вкладнику відшкодовується гарантована суми коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру. Водночас, У розумінні положень Цивільного кодексу України та Закону №4452-VI позивач вважається вкладником за договором банківського вкладу.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону №4452-VI визначено кошти, які не відшкодовуються за рахунок Фонду, а саме кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; розміщені на вклад власником істотної участі банку; розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; за вкладами у філіях іноземних банків; за вкладами у банківських металах.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами встановлений ст. 27 Закону №4452.

Так, відповідно до цієї статті Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 28 Закону №4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти.

Частиною 1 ст. 44 Закону №4452-VI встановлено, що Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону №4452-VI з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.

Відповідно до ст. 49 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно з п. 4 р. ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 09.08.2012 року №14 (далі - Положення №14) перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

З аналізу викладених норм законодавства слід зробити висновок, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Враховуючи, що позивач є вкладником ПАТ «Банк «Київська Русь» у розумінні положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вона повинна бути включена до переліку вкладників. Не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів, порушує її право на визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при прийняті рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

З огляду на викладене та беручи до уваги наявні у справі докази, суд вважає, що оскільки позивач, є вкладником коштів в ПАТ «Банк «Київська Русь», то відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» має бути включеним Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» до переліку вкладників «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію цього банку.

Суд встановлено що всупереч вказаному ОСОБА_2 не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, в ПАТ "Банк "Київська Русь" за рахунок Фонду, однак, законодавчих підстав для не включення позивача до переліку вкладників Уповноваженою особою не наведено, тому така бездіяльність Уповноваженої особи суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В контексті повідомлення про нікчемність правочину суд зазначає, що відповідачем 2 не надано доказів, які б свідчили та доводили обставини того, що кошти на рахунок позивача фактично не надходили, не надано доказів про факт визнання відповідного договору про надання позики позивачу ТОВ «Корпорація КРТ» нікчемним, такий договір позики не визнаний недійсним в судовому порядку, а тому згідно з вимогами ЦК України діє презумпція правомірності правочину. Крім того не надано доказів, що відбувався перерозподіл коштів шляхом позики від ТОВ «Корпорація КРТ» позивачу, на що покликається відповідач у вказаному повідомленні.

Не може також вважатись обґрунтованим твердження Уповноваженого ФГВФО у згаданому повідомленні про нікчемність згаданого правочину як такого, що має на меті отримання коштів від Фонду, оскільки таке ґрунтується на припущеннях і не підтверджене допустимими доказами.

Враховуючи визнання судом протиправною бездіяльності відповідача 2, суд захищаючи та відновлюючи порушене право позивача вправі зобов'язати його вчинити певні дії у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Отже, на переконання суду, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Уповноваженого ФГВФО щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та зобов'язання включити позивача до вказаного переліку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час необґрунтованими є вимоги про визнання бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення позивача до Загального реєстру вкладників, оскільки Фонд не володів і не повинен був володіти жодною додатковою інформацією про позивача окрім тієї, що міститься в Переліку вкладників.

Суд звертає увагу на той факт, що передбачених ч. 4 ст. 26 Закону №4452-VI підстав, за наявності яких Фонд може не проводити відшкодування позивачу коштів за вкладами, у ході розгляду справи не встановлено.

Суд також погоджується з покликаннями позивача про те, що для повного захисту його прав і свобод слід також зобов'язати Фонд включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки зобов'язання Уповноваженої особи включити інформацію про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, є безумовною підставою для вчинення відповідних дій Фондом. Адже, згідно з Законом №4452-VI повноваження Фонду у цій частині не мають дискреційного характеру, тобто не передбачена можливість Фонду у цьому випадку обирати одну з кількох юридично значущих дій (ч. 5 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Аналогічної правової позиції в частині включення Фондом особи до загального реєстру вкладників дотримується Вищий адміністративний суд України, зокрема, в ухвалах від 21.11.2013 року у справі №К/800/33412/13, від 21.11.2013 року у справі №К/800/33416/13, від 22.05.2014 року у справі №К/800/16622/14, №К/800/15485/14, від 09.06.2015 року у справі №К/800/16057/15.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розумінні ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обставини справи свідчать, що відповідні критерії суб'єктом владних повноважень не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За правилами ч. 1 та ч. 2 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З врахуванням повноважень суду при вирішенні справи, у співставленні з позовними вимогами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії Уповноваженого, зобов'язання вчинити дії Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Однак, не підтверджена доказами у справі вимога про визнання протиправною бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а отже в цій частині позовних вимог слід відмовити, та задовольнити позов частково.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення ОСОБА_2 за договором НОМЕР_2 від 19.03.2015 року, до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» включити ОСОБА_2, за договором НОМЕР_2 від 19.03.2015 року до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2, за договором НОМЕР_2 від 19.03.2015 року, до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та затвердити його.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; Ідн.НОМЕР_1) з Фонду вкладів гарантування вкладів фізичних осіб (м. Київ, б-р Тараса Шевченка,33б; ЄДРПОУ 21708016) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 грн.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 21.03.2016 року.

Суддя Кравців О.Р.