Ухвала суду № 56641005, 17.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 р.Справа № 818/3730/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Тимофєєвої А.О., відповідача - Дудченка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Державної фіскальної служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2015р. по справі № 818/3730/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор"

до Сумської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фавор" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Фавор"), звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці Держаної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач, Сумська митниця ДФС ), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС від 10.11.2015 року № 805130000/2015/000040/2 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Сумської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № 805130000/2015/00060 від 10.11.2015 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 року по справі №818/3730/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці ДФС від 10.11.2015р. №805130000/2015/000040/2 про коригування митної вартості товарів.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Сумської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів №805130000/2015/00060 від 10.11.2015 р..

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" (м. Суми, вул. Курська, 18, і.к. 30759962) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (і.к. 39420037) суму судового збору в розмірі 2436 грн..

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 року по справі №818/3730/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю«Фавор» відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі та у судовому засіданні, представник відповідача позовні вимоги не визнав та зазначив, що позивачем було подано до Сумської митниці електронну митну декларацію № 805130000/2015/014619. Під час митного контролю із застосуванням системи управління ризиками автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор - 2006" за вказаною декларацією сформовано митні формальності "Контроль правильності визначення митної вартості товарів" та "Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів". Під час опрацювання документів, наданих ТОВ "Фавор", встановлено, що відомості використані декларантом не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально. Товар - "жерсть біла ЕЖК" по контракту від 06.08.2015 року № 344-ВЭД в Сумській митниці оформлено в режимі імпорту за 8 митними деклараціями, в яких митна вартість визначена шляхом її коригування рішеннями Сумської митниці ДФС. Митна вартість 0,99 доларів США/кг є середньорозрахунковою вартістю митних деклараціях не визначалася за ціною договору. Таким чином, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Представник позивача, у запереченні на апеляційну скаргу та у судовому засіданні, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 року по справі №818/3730/15 залишити без змін. Стверджує, що Рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам закону, з підстав, викладених в запереченні.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.08.2015 року між ТОВ "Фавор" (покупець) та ТОВ "Фарос" (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 344-ВЭД (а.с.15-18).

Відповідно до умов договору, продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти й сплатити за жерсть білу в пачках на умовах поставки FCA. Загальна вартість контракту - 30000000 рублів. Ціна товару зазначається в специфікаціях до контракту.

Для митного оформлення придбаної партії товару - прокату плоского з вуглецевої сталі завширшки більше 600 мм: жерсть біла ЕЖК у листах, завтовшки менш як 0,5 мм: 0,220ммх712ммх972мм - 18171 кг, 09.11.2015 року позивачем було подано до Сумської митниці електронну митну декларацію № 805130000/2015/014619 (а.с.47). Загальна вартість товару, згідно поданої декларації, складає 1003870,89 рублів (362026,68 грн.). Згідно п. 43 вартість товару визначена за 1 методом - ціною зовнішньоекономічного контракту. До вказаної декларації позивачем додано міжнародну автомобільну накладну від 05.11.2015 року № 9, рахунок-фактуру (інвойс) від 05.11.2015 року № 9, зовнішньоекономічний контракт від 06.08.2015 року № 344-ВЭД, специфікацію до контракту від 05.11.2015 року № 9, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 05.11.2015 року № 2730.

В ході перевірки митної вартості товару посадовою особою митного поста "Суми-центральний" електронним листом витребувано у позивача оригінали документів, зазначених у графі 44 митної декларації (а.с.31).

В якості документів на підтвердження заявленої митної вартості декларантом було надано: договір від 04.12.2014 року № 130 (а.с.25-28), прайс-лист від 05.11.2015 року (а.с.23), товарну накладну від 18.09.2015 року № 891 (а.с.24).

Під час аналізу поданих документів, Сумською митницею ДФС встановлено, що ТОВ "Фарос" (контрагент позивача) сплатив за жерсть білу ЕЖК 0,220х712х972 за ціною вище ціни придбання вказаної жерсті ТОВ "Фавор", а саме для позивача вартість 1 т жерсті склала 55245,77 рублів, а на території РФ вказана жерсть придбана постачальником ТОВ "Фарос" по ціні 57900 рублів за 1 т.

Таким чином, посилаючись на те, що надані декларантом документи мають розбіжності, Сумською митницею ДФС прийнято рішення від 10.11.2015 року № 805130000/2015/000040/2 (а.с.10) про коригування митної вартості товарів, яким вартість товару визначено за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів по ціні 63,3667 рублів. Також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів від 10.11.2015 року № 805130000/2015/00060 (а.с.11-12).

Не погоджуючись з діями Сумської митниці ДФС щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 10.11.2015 року № 805130000/2015/000040/2 та прийнятою карткою відмови від 10.11.2015 року № 805130000/2015/00060, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обрання відповідачем методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів було застосовано необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

За визначенням статті 49 Митного кодексу України,митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, до Сумської митниці ДФС було подано електронну митну декларацію № 805130000/2015/014619, а митне оформлення товару здійснювалось ТОВ "Фавор" за основним методом (ціною контракту від 06.08.2015 року № 344-ВЭД).

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Приписами частини третьої статті 53 Митного Кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи : 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четвертастатті 53 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В ході судового розгляду встановлено, що такі документи, а саме договір від 04.12.2014 року № 130, прайс-лист від 05.11.2015 року, товарна накладна від 18.09.2015 року № 891 були надані Сумській митниці ДФС, що не заперечується представником відповідача.

Як встановлено статтею 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень ч.10 цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч. 2 ст. 58 МК України).

Зі змісту наведених положень частини 3 ст. 53, частин 2, 4-6 ст. 54, ст. 58 МК України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребувування додаткових документів у декларанта та надає Митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В даному випадку, митному органу були надані документи, що передбачені ст. 53 МК України, в тому числі ті, які були запитані відповідачем як додаткові.

Колегія суддів вважає необхідним вказати, що у спірних рішеннях щодо коригування митної вартості товарів, відповідачем не було зазначено, які саме обмеження для визначення позивачем митної вартості ввезеного товару за першим методом (за ціною договору), передбачені ч.1 ст.58 МК України.

Згідно статті 60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Судовим розглядом встановлено, що відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган послався на необ'єктивність та недостатню документальну підтвердженість заявлених декларантом відомостей.

Однак, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наказом Міністерства Фінансів України 24.05.2012 року №598 затверджено Форму рішення про коригування митної вартості товарів, а також Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

Так, відповідно до Правил заповнення рішення, у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

1)неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

2) невірно проведений розрахунок митної вартості;

3)невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В пункті 10 статті 55 МК України, зазначено, що у разі ненадання митним органом відповіді на додаткові документи, митна вартість товарів, яка була визначена декларантом, є правильною, а митний орган на підставі імперативної норми МК Україниповинен скасувати рішення про коригування.

Так, частинами 7-8 ст. 55 МК України передбачено, що у випадку незгоди декларант може випустити товар у вільний обіг за умови сплати митних платежів та протягом 80 днів надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Частиною 9 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до частини 10 ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Колегія суддів зазначає, що під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувався той факт, що надані декларантом документи для митного оформлення товару не містять розбіжностей, та мають всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (ціну, яка була фактично сплачена декларантом за товар, кількість, ціна за одиницю товару, найменування товару, вагу тощо).

Посилання на господарські відносини між суб'єктами господарювання Російської Федерації та визначення ціни товару між даними суб'єктами господарювання є необґрунтованими, оскільки доказів того, що діяльність нерезидентів впливає на порушення позивачем вимог Митного кодексу України, представником відповідача не надано.

Слід також зазначити, що при винесенні спірного рішення митним органом було обрано другорядний метод визначення митної вартості товарів за ціною щодо подібних товарів.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено неможливість визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); чи за ціною договору щодо ідентичних товарів, враховуючи той факт, що у митного органу наявні всі первинні документи позивача щодо поставленого товару, а також інформація містилася в базі митного органу.

Щодо посилань відповідача на те, що у період з 06.08.2015 року до моменту прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 10.11.2015 року № 805000010/2015/000040/2 в Сумській митниці ДФС було оформлено в режимі імпорт товари «жерсть біла ЕЖК» за 8 митними деклараціями, в яких декларантом самостійно визначено числове значення митної вартості товару за резервним методом, колегія суддів вказує на те, що митний орган при здійсненні митного контролю має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Таким чином, Сумською митницею не надано суду належних доказів того, що застосування основного методу або другорядного методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, що передує обраному в даному випадку відповідачем, є правомірним. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано доказів неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості під час прийняття рішень про коригування митної вартості товарів.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем до митної декларації для підтвердження митної вартості товару та її визначення за ціною договору, надано всі необхідні документи, які передбачені ч. 2,3 ст.53 МК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не було надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки; суб'єктом владних повноважень не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення з порушенням статей глав 8 та 9 Митного кодексу України, наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів", Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та наказу Мінфіну України "Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа" № 63 від 30.05.2012 р., а саме - за відсутністю обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивачем невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення, приймаючи рішення про коригування митної вартості товаріввід 10.11.2015 року № 805130000/2015/000040/2 року та при винесенні картки відмови Сумської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 10.11.2015 року № 805130000/2015/00060, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

При відкритті провадження у справі за клопотанням відповідача сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 наведеної статті (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VІІІ) розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду встановлено на рівні 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено на 2015 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня 2015 року - 1218 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позовна заява була подана до суду 19.11.2015 року і розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання цієї позовної заяви, становив 2436 грн. 00 коп.

Таким чином, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 року, становить 2679 грн. 60 коп..

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у зазначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2015р. по справі № 818/3730/15 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (40020, м. Суми, вул. Воровського, 24, код ЄДРПОУ 39420037) на користь Державного бюджету України (отримувач -УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк : ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2679 (дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн. 60(шістдесят) коп..

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 22.03.2016 р.