Ухвала суду № 56640068, 23.03.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 647/14/16-к

Провадження: № 11-кп/791/293/16 Головуючий в 1 інстанції: Волошин Р.Р.

Категорія: ст.191 ч.4 КК України Доповідач: Калініна О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1суддів: ОСОБА_2 ОСОБА_3при секретарі: ОСОБА_4 за участі прокурора: обвинуваченого: адвоката: ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Бериславського районного суду Херсонської області від 10 лютого 2016 року про повернення обвинувального акту,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою обвинувальний акт у кримінальному провадженні , внесеному до ЄРДР за №12014230090001380 за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України повернуто прокурору.

В обґрунтування свого висновку суд першої інстанції посилається на те, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, оскільки під час досудового розслідування мало місце порушення права обвинуваченого на захист. В реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначені підстави для складання обвинувального акту не слідчим, а прокурором. Крім того підставою для повернення обвинувального акту суд визнав відсутність відомостей про потерпілого в обвинувальному акті.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу скасувати і направити обвинувальний акт із додатками в той же суд на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання.

Вимоги апеляційної скарги прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений має юридичну освіту, отримав памятку про права та обовязки, і як підозрюваний не заявляв про допуск до участі у провадженні його захисника. Крім того зазначає, що право прокурора складати обвинувальний акт чинним кримінальним процесуальним законом не обмежується. Також вказує, що відомості про потерпілого у обвинувальному акті відсутні, оскільки жодна особа заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення не подала, жодною особою не надано письмової згоди на залучення до провадження в якості потерпілого.

Вважає, що суд при постановленні оскаржуваної ухвали допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і безпідставно повернув обвинувальний акт прокурору.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які просили залишити без задоволення апеляційні вимоги прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку .

У відповідності до положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, зі стадії підготовчого судового засідання, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Згідно положень ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.

Вбачається, що однією із підставою для повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_6 суд зазначає порушення права на захист ОСОБА_6 як підозрюваного в ході досудового розслідування .

При цьому суд на стадії підготовчого судового засідання вдався до дослідження матеріалів кримінального провадження та оцінки правильності проведення досудового розслідування , що не передбачене нормами кримінального процесуального закону.

Посилання суду на відсутність в реєстрі матеріалів відомостей про роз»яснення його права на захист, відсутність відомостей про захисника в обвинувальному акті та розписки захисника про отримання обвинувального акту як підставу повернення обвинувального акту прокурору, не ґрунтується на положеннях ст. 314 КПК України, оскільки кримінальний процесуальний закон не визначає незабезпечення права на захист як невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України і відповідно як підставу для повернення обвинувального акту прокурору.

Не можна погодитися із висновком суду щодо необхідності зазначення в обвинувальному акті підстав для складання його прокурором, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях ст. 291 КПК України.

Доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині заслуговують на увагу.

Разом із тим є обгрунтованими посилання суду на необхідність зазначення особи, якій завдано матеріальної шкоди кримінальним правопорушенням, що інкримінується ОСОБА_6 з огляду на те, що він обвинувачується у вчиненні злочину із матеріальним складом.

Так, із обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у заволодінні чужим майном , а саме вузлів і агрегатів арештованого автомобіля Форд Мондео р/н НОМЕР_1, рішення про конфіскацію якого на час скоєння кримінального правопорушення ще не було виконано. При цьому з обвинувального акту не видно кому належав цей автомобіль на час проведення виконавчих дій, не зазначено якій саме особі чи державі в особі якого державного органу завдано шкоду діями ОСОБА_6, тобто із чиєї власності вибуло майно у заволодінні яким обвинувачується ОСОБА_6 і у який спосіб, оскільки за текстом обвинувального акту вбачається що ОСОБА_6 мав на меті та вчиняв дії по привласненню, розкраданню, заволодінню чужим майном.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 291, ч. 1 ст. 337 КПК України, в обвинувальному акті мають бути чітко і конкретно сформульовані фактичні обставини кримінального провадження, правова кваліфікація кримінального правопорушення, в якому особа обвинувачується та формулювання обвинувачення.

Проте цих вимог прокурор при складанні обвинувального акту у повній мірі не дотримався, предявив ОСОБА_6 не конкретне обвинувачення що є порушенням передбаченого ст. 42 КПК України права обвинуваченого знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують та здійснювати своє право на захист.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що жодна особа не подавала заяву про визнання її потерпілим та не подала письмову згоду на залучення її до провадження як потерпілої , висновки суду в цій частині не спростовують, оскільки не вбачається, що орган досудового слідства належним чином встановив особу, якій завдано матеріальну шкоду чи орган, який за законом виступає від імені держави, якщо така шкода завдана державі і розяснив цій особі або органу право подати відповідну заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

З огляду на викладене апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду підлягає зміні із виключенням висновків суду про повернення обвинувального акту через порушення права ОСОБА_6 на захист на стадії досудового розслідування та складання обвинувального акту прокурором без зазначення в ньому відповідних мотивів .

Керуючись ст.ст. 407, 409 , 412, 419КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Бериславського районного суду Херсонсьокї області від 10 лютого 2016 року про повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_6 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вказаної ухвали посилання суду на порушення права на захист ОСОБА_6 на стадії досудового розслідування та складання обвинувального акту прокурором без зазначення в ньому відповідних мотивів як на підставу для повернення обвинувального акту прокурору.

В іншій частині зазначену ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ( підпис) ОСОБА_2 ( підпис) ОСОБА_3 ( підпис)

копія вірна, ухвала набирає законної сили 23.03.2016 року

суддя О.В. Калініна