Ухвала суду № 56639278, 09.03.2016, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №584/1166/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/398/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 59

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

09 березня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Гагіна М. В.,

суддів - Попруги С. В. , Рибалки В. Г. ,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Путивльському районі

на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 28 грудня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Путивльському районі, третя особа: Слобідська сільська рада Буринського району Сумської області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 28 грудня 2015 року позов задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_5 до дня смерті 21 червня 2014 року, постійно проживав та вів спільне господарство разом зі своїми батьками: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за адресою: вул.Михайличенко, 43 в с.Слобода Буринського району Сумської області.

Встановлено факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували на утриманні сина ОСОБА_5, до дня смерті 21 червня 2014 року в смт.Васищеве Харківського району Харківської області.

Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Путивльському районі на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 243 грн. 60 коп. судового збору, а також 487 грн. 20 коп. судового збору в дохід держави.

В апеляційній скарзі ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Путивльському районі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

При цьому доводить, що розмір пенсії позивачів перевищує прожитковий мінімум для непрацездатних осіб. Крім того, окрім загиблого ОСОБА_5 у позивачів є двоє працездатних осіб, які мають свої доходи і також допомагають батькам.

Вказує, що загиблий ОСОБА_6 не проживав однією сімєю з батьками, оскільки з 28 вересня 2005 року проживав та був зареєстрований у військовій частині А4104, що знаходиться у м.Чугуїв.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача ОСОБА_7, який підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_8, а також представника третьої особи ОСОБА_9, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що загиблий син позивачів ОСОБА_5 до дня його смерті постійно проживав зі своїми батьками та утримував їх.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд дійшов цих висновків повно і всебічно зясував обставини справи, вірно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував відповідні їм норми матеріального права.

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон) визначено, що страхові виплати, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку складаються із, зокрема, страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого).

За змістом ст. 33 цього ж Закону у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є, зокрема, жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють.

Згідно із ч. 7 ст. 34 Закону у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

За змістом зазначених норм законодавства право на отримання після смерті потерпілого вищезгаданих виплат виникає за наявності двох обставин: належності до складу сім'ї померлого та факту перебування на його утриманні.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є подружжям та батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13-15).

Згідно витягів із послужного списку, відповідних наказів та записів у військовому квитку ГГ № 250790, ОСОБА_5 з 01 серпня 1992 року проходив військову службу в Збройних Силах України, в травні 2010 року звільнений у запас в звязку із закінченням строку контракту.

З 25 червня 2010 року ОСОБА_5 отримував пенсію за вислугою років, а починаючи з 13 січня 2012 року працював у Спеціальному авіаційному загоні оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України (далі - САЗ ОРСЦЗ ДСНС України) на посаді бортового інженера, про що свідчать відповідні записи у трудовій книжці АЕ № 673076 (а.с.26, 27).

21 червня 2014 року під час здійснення політу гелікоптеру Мі-8Т, який виконував завдання з пошуково-рятувального забезпечення польотів повітряних суден та евакуації постраждалих в рамках проведення антитерористичної операції, в районі аеродрому «Чугуїв» сталась авіаційна подія, унаслідок якої члени екіпажу, в т.ч. ОСОБА_5, які знаходились на борту гелікоптеру, загинули в смт.Васищеве Харківського району Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть І-БП № 223623, довідкою САЗ ОРСЦЗ ДСНС України від 03 червня 2015 року № 175 та актами форми Н-1 і Н-5 від 24 квітня 2015 року (а.с.14, 38, 49).

У 2015 році позивачі звернулися до відповідача за отриманням страхових виплат у звязку із смертю сина, надавши довідки Слобідської сільської ради Буринського району від 28 травня 2015 року про те, що позивачі постійно проживали разом з ОСОБА_5 по вул. Михайличенка, 43 в с. Слобода Буринського району та знаходились на утриманні сина до дня його смерті.

Згідно довідок УПФ України в Буринському районі від 26 серпня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3, отримували пенсію за віком, яка станом на червень 2014 року складала: у ОСОБА_3 1074,20 грн., у ОСОБА_4 1092,27 грн. (а.с.164, 165).

ОСОБА_5, працюючи у Спеціальному авіаційному загоні оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України за останні шість місяців, що передували його загибелі, отримував заробітну плату середньомісячний розмір якої становить 8383 грн. 53 коп. (а.с.163).

Факт перебування позивачів на утриманні свого сина та проживання з ним до дня його загибелі підтверджено довідками Слобідської сільської ради Буринського району від 28 травня 2015 року (а.с.35, 36), актом спеціального розслідування від 24 квітня 2015 року (а.с.45), актом обстеження місця проживання, складеному комісією Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області від 27 листопада 2015 року (а.с.114), а також показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Отже, за встановлених фактичних обставин справи та вимог ч.1 ст.202 СК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виконання ОСОБА_5 свого обовязку з утримання своїх непрацездатних батьків та проживання з ними.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Крім того, посилання в апеляційній скарзі на відсутність реєстрації загиблого ОСОБА_5 за місцем проживання позивачів не ґрунтується на положеннях ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місце проживання в Україні».

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Путивльському районі відхилити.

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 28 грудня 2015 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -