Рішення № 56638635, 21.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1170/16

Головуючий у першій інстанції Леонов О. С.

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів- Калараш А.А., Заїкін А.П.

За участю секретаря - Томашевської Т.В.

Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одесі апеляційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16.09.2015 року по справі за позовом ОСОБА_5 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_6

- про захист прав споживачів та розірвання договору купівлі-продажу,-

ВСТАНОВИЛА:

17 грудня 2014 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовними вимогами в котрих зазначала, що 01 жовтня 2014 року в магазині «КРАМ» придбала сукню в розмірі 1950 грн. Гроші були сплачені готівкою та за відсутністю касового апарату їй продавець видав візитку та власноручним написом про дату, предмет товару та його вартість, вказавши суму знижки. Розгледівши дома, що плаття є неналежної якості так як відпадають оздоблення та воно не відповідає її розміру, 10.10.2014 року вона звернулась до власника магазину з проханням обміняти товар або повернути кошти.

Посилаючись на те, що її прохання не були виконані просила суд стягнути вартість сукні-1950 грн., моральну шкоду-2000 грн. та понесені витрати на правову допомогу-1000 грн.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, про задоволення позовних вимог посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на ті ж обставини, що і в позовній заяві та на те, що суд не взяв до уваги відсутність касового апарату в магазині, що виключає можливість видачі фіскального чеку та власноручний запис продавця щодо придбання у них товару неналежної якості.

В судове засідання відповідач не з'явилась, про час та місце судового розгляду сповіщена належним чином.

В силу ст.305 ч.2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за її відсутністю.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України від 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-ХІІ). Зазначеним Законом встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п. 22 ст. 1 Закону № 1023-XII споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Відповідно до пунктів 3, 18 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари, або пропонує їх до реалізації.

Тобто Закон № 1023-XII регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Згідно з положенням, передбаченим ст. 60 ЦПК, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу.

Про факт придбання, замовлення товарів (послуг) у звичайний спосіб засобом доказування є розрахунковий документ - квитанція, товарний чи касовий чек, квиток, талон, ін. (пп. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII); письмовий правочин; стосовно товару на який встановлено гарантійний строк - технічний паспорт чи інший документ, що його замінює, з позначкою про дату продажу (п. 11 ст. 8 Закону № 1023-XII).

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 5 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз'яснено, що вимоги можуть заявляти споживачі, які мають на товари квитанцію, товарний чи касовий чек або інший письмовий документ. Втрата зазначених документів, неодержання їх при придбанні товару чи неможливість їх відновлення не позбавляє споживача права доводити факт купівлі-продажу з допомогою свідків.

В судовому засіданні апеляційного суду від 30.11.2015 року свідок ОСОБА_9 підтвердила факт придбання спірного плаття в магазині «КРАМ» та отримання від продавця власноручного запису щодо її вартості з наданням кредитної картки.

В суді апеляційної інстанції 30.11.2015 року відповідачеві було роз'яснення право відповідачки спростувати ці докази, з'ясувати хто з продавців 01.10.2014 року був на зміні та викликати її в судове засідання для надання пояснень в якості свідка. Судова колегія задовольнила зазначена клопотання відповідача. Проте в подальші судові засідання відповідач не з'явилась та не надала відомості хто з продавців працював в день продажу плаття .

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що договір про придбання плаття був укладений сторонами 01.10.2014 року за ціною 1950 грн.

Відповідно до ст. 65 ЦПК речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи.

Неналежна якість продукції передбачає наявність у ній недоліків.

Законодавець у ст. 8 Закону № 1023-ХІІ розмежував товари неналежної якості на такі категорії:

- товари, що мають недоліки,

- товари, що мають істотні недоліки,

- фальсифіковані товари.

Відповідно до визначення термінів у ст. 1 Закону № 1023-ХІІ недолік - це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Якщо через недолік неможливе чи недопустиме використання товару відповідно до його цільового призначення, виник він із вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з таких ознак: взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад 14 календарних днів; робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором - то це істотний недолік товару.

Відповідно до ст. 9 Закону № 1023-ХІІ споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.

Така вимога покупця про обмін або повернення товару підлягає задоволенню протягом 14 днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем і якщо товар не використовувався, збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики та за наявності розрахункового документа. Якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару.

Як вбачається з наданих позивачем фотографій ярлики на платті збереглися, частина оздоблення на платті відпала.( а.с.20).

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про право позивача на розірвання договору купівлі-продажу плаття від 01.10.2014 року оскільки воно є неналежної якості та не може бути використане за призначенням та обмін товару продавець не здійснив.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» при визначенні розміру збитків, заподіяних неповерненням (втратою, пошкодженням) майна, суди мають виходити з його роздрібної ціни у торговельних організаціях даної місцевості (з урахуванням зносу), або з оцінки, зробленої самим споживачем чи погодженої сторонами при укладенні договору. Проте, якщо вартість майна, визначена в такому порядку, на час вирішення спору не відповідає дійсній, або її взагалі не було визначено, сторони не позбавлені можливості доводити в суді дійсну вартість неповернутого, втраченого чи пошкодженого майна.

Виходячи з суми вартості платті в розмірі 1950 грн., котра підтверджена власноручним записом її продавця вона підлягає поверненню позивачеві.

За п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 1023-ХІІ (в редакції до внесення змін Законом України від 19 травня 2011 р. № 3390-VI «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції») було розділено підстави відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Так, у разі заподіяння споживачу шкоди (збитків) дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, він мав право лише на відшкодування майнової шкоди (збитків). А в разі заподіяння шкоди небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, споживач мав право на відшкодування як майнової, так і моральної (немайнової) шкоди у випадках, передбачених законодавством.

Виходячи з того, що продаж плаття неналежної якості не відноситься до шкоди небезпечної для життя і здоров'я людей продукцією, вимоги щодо моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 84 ЦПК витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Згідно з ч. 1 ст. 56 ЦПК правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

З укладеного договору про надання юридичних послуг вбачається, що він підписаний представником МПП «Анжеліка», котра має право надавати послуги у сфері права.( а.с.25)

Проте свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у справі немає,ОСОБА_10 представляла інтереси позивача на підставі доручення.

За таких обставин, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги не підлягають задоволенню.

Одночасно судова колегія з підстав ст.88 ЦПК України стягує з відповідачки на користь позивача понесені судові витрати за подачу апеляційної скарги в сумі535 грн.92 коп. так як вони документально підтверджені.

Керуючись ст.ст.218,309,316,317,319 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16.09.2015 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 про захист прав споживачів та розірвання договору купівлі-продажу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 1950 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 535 грн.92 коп.

В позовних вимогах ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди та понесених витрат на правову допомогу-відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Голодуючий суддя - Л.А.Гірняк

Судді А.П.Заїкін

А.А.Калараш