Рішення № 56638543, 17.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/332/16

Головуючий у першій інстанції Швець В. М.

Доповідач Гончаренко В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі головуючого Гончаренко В.М.

суддів Комаровської Н.В., Короткова В.Д.,

з участю секретаря Ярохмедова Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 червня 2015 року,-

встановила:

18.12.2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вищезазначеним позовом до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» та ОСОБА_3, посилаючись на те, що 22 травня 2014 року о 18 годині ОСОБА_3, керуючи автомобілем ГАЗ-3310, державний номер НОМЕР_1, рухався в місті Ізмаїл по проспекту Суворова з боку вулиці Бесарабської в напрямку вулиці Ватутіна не дотримався безпечної дистанції і навпроти будинку № 61 по проспекту Суворова допустив зіткнення з автомобілем Ніссан-Мікра, державний номер НОМЕР_2, якій рухався у попутному напрямку під її керуванням.

Внаслідок ДТП пасажири автомобіля Ніссан отримали тілесні пошкодження, а автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою слідчого СВ Ізмаїльського МВ УМВС України в Одеській області від 6 жовтня 2014 року закрите кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.

Відповідно до страхового полісу, 29.03.2014 року укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого відповідальність відповідача застрахована УТСК.

Згідно висновку експерта вартість майнової шкоди складає 48 843, 05грн.

Також вона понесла витрати на лікування у розмірі 775, 18 грн.

Крім цього, їй заподіяно моральну шкоду, пов'язану з душевним хвилюванням з приводу ДТП, порушенням нормальних життєвих зв'язків, фізичного болю від отриманих пошкоджень, позбавлення транспортного засобу, яку просить стягнути з ОСОБА_3 в сумі 15 000 грн. та 5 000 грн. з УТСК.

Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 червня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_2 38 209, 31 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 2 165, 53 грн. судових витрат, а разом 45 374, 84 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 8 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 434 грн. судових витрат, а разом 8 934 грн.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», вважаючи рішення незаконним та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, надав до суду апеляційну скаргу про скасування рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне їх задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 травня 2014 року о 18 годині ОСОБА_3, керуючи автомобілем ГАЗ-3310, державний номер НОМЕР_1, рухаючись в місті Ізмаїл по проспекту Суворова з боку вулиці Бесарабської в напрямку вулиці Ватутіна, не дотримався безпечної дистанції, і, навпроти будинку № 61 по проспекту Суворова допустив зіткнення з автомобілем Ніссан-Мікра, державний номер НОМЕР_2, який рухався у попутному напрямку під керуванням ОСОБА_2

Внаслідок ДТП пасажири автомобіля Ніссан отримали тілесні пошкодження, а автомобілі отримали механічні пошкодження /а.с.31-32/.

Згідно висновку № 65 експертного авто товарознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу автомобіля Ніссан-Мікра, державний номер НОМЕР_2 від 23.07.2014 року, сума майнової шкоди автомобілю позивача складає 48 843, 05 грн./а.с.10-24/.

28.03.2014 року страхувальник ОСОБА_5 уклав договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров»ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу ГАЗ-3310, державний номер НОМЕР_1 з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» /а.с.38/.

Таким чином, ОСОБА_3 правомірно володів забезпеченим транспортним засобом.

Суд першої інстанції, стягуючи з відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» 38 209, 31 грн. на відшкодування майнової шкоди та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, посилався на ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Колегія суддів не погоджується з думкою суду першої інстанції та вважає її помилковою з огляду на наступне.

Відповідно до п. 33.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо- транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Згідно з абзацом 4 п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року, у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

В матеріалах справи відсутні дані про звернення до страхової компанії з письмовим повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду як ОСОБА_3, так і ОСОБА_2, а тільки є заява останньої до ПрАТ «УТСК» від 16.12.2014 року про виплату їй страхового відшкодування /а.с.33/.

Таким чином, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 до ПрАТ «УТСК», оскільки своєчасно повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду до страхової компанії не надходило.

Сума, у стягненні, якої із страхової компанії, відмовлено з відповідача ОСОБА_3 не підлягає стягненню, оскільки такі вимоги до нього не заявлялися.

Оскільки рішення оскаржено тільки в частині стягнення шкоди з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», в частині стягнення шкоди з ОСОБА_3 колегією суддів не переглядається.

Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За правилами ст.60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у достатньому обсязі не перевірив вказаних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, наданим доказам не дав належної правової оцінки в сукупності та їх взаємному зв»язку, належним чином не перевірив протиріччя та суперечності наданих сторонами доказів у справі, та ухвалив помилкове рішення, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування 55 218, 23 грн., а саме 775,18 грн. - страхове відшкодування за шкоду заподіяну життю і здоров'ю, 48 843, 05 грн. - страхове відшкодування за шкоду заподіяну майну, 600 грн. - вартість товарознавчого дослідження, 5 000 грн. - страхове відшкодування моральної шкоди, та в цій частині в задоволенні позову відмовити.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» судовий збір у розмірі 823, 86 грн./а.с.78, 110/.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.п.1, 3, 4 ст. 309, ч.2 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» задовольнити частково.

Заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 червня 2015 року скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування 55 218, 23 грн., а саме 775,18 грн. - страхове відшкодування за шкоду заподіяну життю і здоров'ю, 48 843, 05 грн. - страхове відшкодування за шкоду заподіяну майну, 600 грн. - вартість товарознавчого дослідження, 5 000 грн. - відшкодування моральної шкоди відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» судовий збір у розмірі 823, 86 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М.Гончаренко

Судді Н.В.Комаровська

В.Д.Коротков