Рішення № 56637307, 22.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/2728/13-ц 22.03.2016 22.03.2016 22.03.2016

Провадження №22-ц/784/652/16

Суддя по першій інстанції - Прохоров П.А.

Категорія - 27 Суддя-доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Рішення

Іменем України

22 березня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання - Гордійчук С.С.,

за участю:

- представника позивача - банку - ОСОБА_3,

- представника відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2013 року у справі за

позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

У березні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернулося з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Банк посилався на те, що 27 лютого 2007 року між сторонами укладено кредитний договір (який складається із заяви позичальника, Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів), за умовами якого відповідачка отримала 3000 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 19,20 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачка зобов'язалася щомісячно повертати кредит та сплатити проценти, комісію, пеню та штрафи згідно з Умовами і Правилами надання банківських послуг.

Посилаючись на викладені обставини та неналежне виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору, з урахуванням уточнених позовних вимог, Банк просив стягнути з неї заборгованість, яка утворилася станом на 28 лютого 2013 року в сумі 8 465,60 дол. США, що еквівалентно 67 640,16 грн. (по курсу НБУ від 28 лютого 2013 року 7,99 грн. за 1 дол. США), із яких заборгованість:

-2 840,49 дол. США - за кредитом;

-4 812,39 дол. США - по процентам за користування кредитом;

-350 дол. США - по комісії;

-62,58 дол. США - штраф - (фіксована частина);

-400,14 дол. США - штраф (процентна складова).

Заперечуючи проти позову, представник відповідачки посилався на пропуск позивачем трирічного строку позовної давності, оскільки збільшений строк позовної давності вона не погоджувала і матеріали справи такого не містять.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2013 року позов Банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача 67 640,16 грн. заборгованості за кредитним договором, а також 676,40 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення районного суду, просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову Банку за пропуском позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Задовольняючи позов Банку, суд першої інстанції виходив з того, що сторони при укладенні договору погодили збільшений строк позовної давності, установивши його тривалістю у 5 років щодо стягнення кредиту, процентів, комісії за його користування, можливих штрафних санкцій.

Між тим, з висновком суду першої інстанції про погодження сторонами строку позовної давності до 5 років, колегія не погоджується.

Так, згідно із вимогами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та відсотки.

За змістом ст. ст. 526, 527, 530, 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений сторонами строк, відповідно до вказівок договору та вимог Цивільного Кодексу, одностороння відмова від виконання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, 27 лютого 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» укладено кредитний договір, який складається із Заяви позичальника, Пам'ятки клієнта, разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами. Датою укладення договору є дата підписання позичальником заяви. За умовами договору Банк надав відповідачці кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна Gold» у розмірі 3000 дол. США зі сплатою 1,6 % в місяць із розрахунку 360 днів у році (або 19,20 % річних) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки - 2 роки.

Відповідачка зобов'язана була щомісячно повертати кредитні кошти, сплачувати проценти за користування ними у розмірі 7 % від залишку заборгованості до останнього дня кожного місяця, як це передбачено Тарифами по особовим картковим рахункам, затвердженими наказом голови правління Банку № 1256 від 2 грудня 2003 року (а.с.89-96).

Згідно п. 9.12 Умов, які затверджені наказом від 24 травня 2005 року № С-89, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він пролонгується на такий самий термін (а.с. 8-10, 44-46).

Строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки.

Крім того, відповідно до п. 3, 5.4 Правил користування платіжною карткою, які затверджені наказом № С-120 від 20 липня 2005 року (а.с. 47-51) граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено також щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на платіжній картці (в полі MONТH).

30 березня 2007 року ОСОБА_4 отримала платіжну картку, строк дії якої закінчився 28 лютого 2009 року, нову картку вона не отримувала.

Позичальник неналежно виконувала умови кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 28 лютого 2013 року, згідно із розрахунком Банку, виникла заборгованість в сумі 8 465,60 дол. США, що еквівалентно 67 640,16 грн. (по курсу НБУ від 28 лютого 2013 року 7,99 грн. за 1 дол. США), із яких заборгованість:

-2 840,49 дол. США - за кредитом;

-4 812,39 дол. США - по процентам за користування кредитом;

-350 дол. США - по комісії;

-62,58 дол. США - штраф - (фіксована частина);

-400,14 дол. США - штраф (процентна складова).

Згідно із витягом із особового рахунку позичальника ОСОБА_4 30 травня 2008 року здійснила останній платіж, сплативши на погашення кредиту 3000 дол. США (а.с. 38 -43).

За умовами відновлювальної кредитної лінії та відповідно до ст. 1069 ЦК України, відповідачка в подальшому знімала кошти в рахунок кредитного ліміту й останнє зняття нею коштів здійснено 25 липня 2008 року (а.с. 41).

Отже, за умовами кредитного договору, в кінці серпня 2008 року, зокрема 29 серпня 2008 року, відповідачка мала здійснити черговий платіж на погашення кредиту та відсотків, але не здійснила, тому саме з цього часу слід рахувати початок перебігу трирічного строку позовної давності, проте до суду Банк звернувся лише 13 березня 2013 року, тобто з пропуском позовної давності (29 серпня 2008 року + 3 роки = 29 серпня 2011 року).

Доводи представника Банку про те, що сторони узгодили збільшення позовної давності до 5 років, не підтверджується матеріалами справи, не визнає цього й сама відповідачка.

Із матеріалів справи вбачається, що заява підписана особисто позичальником, не містить умов про збільшення позовної давності.

Надані позивачем декілька редакцій Правил користування платіжною карткою, та Правил надання банківських послуг, як і Умови, також не містять підпису позичальника, зокрема й редакція Правил користування платіжною карткою, затверджених наказом № С-120 від 20 липня 2005 року, де міститься п. 5.12 про збільшення позовної давності до 5 років.

За такого, позивачем не доведено належними та допустимими доказами домовленість сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Тоді як договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою ст. 207 ЦК України правочин вважається, таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінювалися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Про застосування позовної давності представник ОСОБА_4 заявляв в своїх запереченнях на позов в суді першої інстанції (а.с. 27-29).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Саме до цього зводяться правові висновки, викладені у постановах Верхового суду України у справі № 6-154цс/15 від 30 вересня 2015 року, у справі № 6-757цс/15 від 1 липня 2015 року, які є обов'язковими для застосування в силу ст. 360-7 ЦПК України.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення районного суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову Банку за пропуском позовної давності.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 27 лютого 2007 року.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: