Ухвала суду № 56637306, 22.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/13167/14-ц 22.03.2016 22.03.2016 22.03.2016

Провадження №22-ц/784/692/16

Справа № 490/13167/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Батченко О.В.

Провадження № 22ц-784/692/16 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Ухвала

Іменем України

22 березня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Лівшенком О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2016 року, постановлену у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2016 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, у звязку з повторною неявкою позивача в судове засідання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначену ухвалу суду скасувати, посилаючись на її незаконність, а справу повернути до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Статтею 169 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі.

За змістом вимог ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка без поважних причин.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд не врахував, що позивач звернувся до суду з позовом у жовтні 2014 року. За цей період розгляд справи відкладався девять разів, з яких позивач або його представник з'являлись у судові засідання та надавали свої пояснення щодо заявлених позовних вимог. В судове засідання 29 січня 2016 року позивач не зявився, у звязку із чим розгляд справи було відкладено на 17 лютого 2016 року.

В це судове засідання позивач теж не зявився, але від нього надійшла заява до суду від 17 лютого 2016 року про відкладення розгляду справи з метою врегулювання спору між сторонами мирним шляхом.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», якщо сторони виявили намір укласти мирову угоду, то при необхідності їм може бути надана можливість оформити умови мирової угоди, для чого суд оголошує перерву в судовому засіданні. У разі якщо умови мирової угоди не суперечать закону, не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб (не сторін), суд визнає мирову угоду та закриває провадження у справі.

Разом з тим заява представника позивача від 17 лютого 2016 року розглянута не була, питання поважності причин його неявки в судове засідання та можливість врегулювання спору між сторонами мирним шляхом в судовому засіданні 17 лютого 2016 року не вирішувалось.

Таким чином, суд першої інстанції за наявності заяви представника позивача про перенесення судового засідання через неможливість його присутності з поважних причин, необґрунтовано застосував положення п. 3 ч. 1 ст.207 ЦПК України та залишив позов без розгляду.

Крім того, відповідно до вимог ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не більше як на п'ятнадцять днів.

Однак, всупереч вищевказаним вимогам ухвалу про продовження розгляду справи у зв'язку з неможливістю її розгляду по суті суд не постановив.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

За таких обставин, ухвала судді підлягає скасуванню з направленням справи в суд першої інстанції для розгляду по суті.

Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2016 року скасувати, а справу направити до того ж суду для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді :