Ухвала суду № 56633907, 12.02.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/11615/15-к

н/п 1-кп/640/104/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2016 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Лях М.Ю.,

при секретарі Остріченко М.М.,

за участю прокурора Ізотова В.О.

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про зміну, скасування чи продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 по кримінальному провадженню, внесеному в ЄРДР за № 12015220000000215 від 19.03.2015 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Харкова знаходиться вказаний обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному в ЄРДР за № 12015220000000215 від 19.03.2015 року відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 307 КК України.

Відповідно до ч.1, ч.3 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

В судовому засідання прокурор просив продовжити застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на те, що обставини та ризики, через які до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не відпали, а підстави для зміни запобіжного заходу відсутні. На теперішній час, наявні ризики, що підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказів в підтвердження вчинення ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення. Зазначив, що обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. За таких обставин, вважає за необхідним продовжити застосування раніше обраного запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.

В судовому засідання обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_1 просили суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобовязання чи домашній арешт, оскільки прокурором під час судового розгляду не була належним чином доведена необхідність у продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначили про наявність порушень вимог чинного кримінального процесуального законодавства України під час досудового розслідування. Окрім цього звернули увагу на погіршення стану здоровя обвинуваченого ОСОБА_4, який тривалий час перебуває Харківській установі виконання, де він обмежений у можливості надання повноцінної медичної допомоги. Зауважили про наявність у нього зареєстрованого постійного місця проживання, роботи без офіційного працевлаштування.

Заслухавши думку присутніх учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України для застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою судом не встановлено. Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, виключає можливість ухилення обвинуваченого від суду, перешкоджати розгляду кримінального провадження, а відтак існує реальна необхідність у продовженні строку тримання під вартою.

Сама по собі наявність зареєстрованого місця проживання обвинуваченого та неофіційна робота не можна вважати достатнім правових обґрунтуванням для зміни запобіжного заходу на домашній арешт чи особисте зобовязання, оскільки на момент вчинення інкримінованого обвинуваченому тяжкого кримінального правопорушення вказані обставини вже існували.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення Європейського суду з прав людини "Летельє проти Франції", у звязку з чим суд вважає виправданим тримання обвинуваченого під вартою.

Разом з тим, виходячи з принципів, закріплених в статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, суд, продовжуючи ОСОБА_2 запобіжний захід, обраний в ході досудового розслідування, вважає за необхідне періодично, але не рідше, ніж раз на два місяці переглядати питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до сформованої Европейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону Украини «Про виконання рішень і застосування практики Європейского суду з прав людини», тримання під вартою не передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи в скоєнні злочину, є умовою sine qua non (обовязковою, неодмінною умовою) законності продовження терміну увязнення під варту і відповідає реальним вимогам громадського інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, має більшу вагу, ніж право на повагу свободи особи (§§73, 74 рішення ЕСПЛ від 08.06.2006 року у справі "Корчуганова проти Росії", §§66, 67 рішень ЕСПЛ від 07.04.2005г. у справі "Рохлина проти Росії", §§73, 74 рішення ЕСПЛ від 01.06.2008г. у справі "Мамедова проти Росії", §79 рішень ЕСПЧ від 10.02.2011 року. по справі "Харченка проти України", §§40-42 рішення ЕСПЧ від 02.03.2006 року у справі "Долгова проти Росії")

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим і його захисником на його користь, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.

Аналіз обставин, на які посилається обвинувачений ОСОБА_2 в частині наявності у нього тяжкої хвороби вказує на те, що в цій частині обґрунтування зміни запобіжного заходу тримання під вартою, полягає в площині надання відповідної медичної допомоги обвинуваченому в умовах Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області.

Згідно ст. 11 Закону України «Про попереднє увязнення», особам, взятим під варту забезпечується медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення, які організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.

Відповідно до п.1.1.,1.2,2.8. Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом міністерства юстиції України від 18 березня 2013 року № 460/5 медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в СІЗО організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоровя. Для цього створюється медична частина, яка є її структурним підрозділом. Медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги увязненим і засудженим. Вона включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого увязненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги. Надання увязненим і засудженим медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині СІЗО, здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоровя Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоровя з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоровя України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за № 212/20525.

Таким чином, обов'язок по збереженню здоров'я особи, яка перебуває під вартою в умовах слідчого ізолятора покладається на адміністрацію виправної установи. З цього випливає, що адміністрація Харківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області зобов'язана забезпечити належне здійснення лікувальних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_2 та у разі потреби направити хворого увязненого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги. Таким чином, у кримінальному провадженні не зявились додаткові підстави, які б свідчили про можливість зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 на інший, не повязаний з триманням під вартою.

З урахуванням вищенаведеного, в суду немає підстав вважати, що запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому є необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою. Суд вважає, що наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_2 на більш м'який.

На підставі наведеного, керуючись статтею 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 по кримінальному провадженню, внесеному в ЄРДР за № 12015220000000215 від 19.03.2015 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 307 КК України - у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області до 02 квітня 2016 року.

Копію ухвали направити в Харківську установу виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області для виконання, прокурору, захиснику, обвинуваченому для відома.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Київського районного суду

м. Харкова М.Ю. Лях