Ухвала суду № 56631682, 14.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2472/16 Справа № 204/5932/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2015року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення та виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2014 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення та виселення.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2015року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення та виселення задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про іпотечний кредит № DNG0GK00002212 від 08.06.2007 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк» та ОСОБА_2, в розмірі 849 764 грн. 83 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 361 596 грн. 69 коп., заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 249 110 грн. 18 коп., з заборгованості з комісії у розмірі 48 163 грн. 27 коп., пеня у сумі 135 407 грн. 92 коп., штраф (фіксована частина) у розмірі 250 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 55 236 грн. 77 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 08.06.2007 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк» та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 08.06.2007 року, реєстровий № 133, - квартиру АДРЕСА_1 способом реалізації шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNG0GK00002212 від 08.06.2007 року) Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» судові витрати по справі у розмірі 3 654грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» просить змінити рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2015року скасувавши його в частині незадоволених вимог про стягнення заборгованості, неустойки та виселення та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.06.2007року між ЗАТ КБ ПриватБанк (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №DNG0GK00002212, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок на строк з 08 червня 2007року по 08 червня 2027року включно у вигляді непоновленої лінії у розмірі 36 600доларів США на наступні цілі: 30 500доларів США на придбання нерухомості, а також в розмірі 6 100доларів США на страхові платежі. Зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 08.06.2007 року між КБ ПриватБанк та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки квартири № DNG0GK00002212, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстр № 1159.

Предметом іпотеки за вказаним договором є квартира загальною площею 33,10 кв.м., житловою площею 17.10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 08.06.2007року посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстр №1157. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 192 531грн. 25коп.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

При цьому, згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У статті 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплати неустойки.

Згідно частини першої ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У звязку із тим, що зобов'язання за вищевказаним кредитним договором належним чином ОСОБА_2 не виконувала, станом на 07.07.2014року утворилась заборгованість у розмірі 98282,13доларів США, що за курсом НБУ станом на 07.07.2014року складає 1160222грн. 25коп., та складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту 30684,08доларів США, що за курсом НБУ складає 361596грн.69коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом 21138,79доларів США, що за курсом НБУ складає 249110грн. 18коп.; заборгованість по комісії за користування кредитом 4087доларів США, що за курсом НБУ 48163грн. 27коп.; пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором 37834, 88 доларів США, що за курсом НБУ 445865грн. 33коп.; а також штрафи відповідно до договору: штраф (фіксована частина) 21,21долари США, що за курсом НБУ 250грн. 00коп.; штраф (процентна ставка) 4687,24доларів США, що за курсом НБУ 55236грн. 77коп.

З розрахунку заборгованості вбачається, що за несвоєчасне виконання зобовязань за договором за період починаючи з 08.06.2007року нарахована пеня у розмірі 37 834, 88 доларів США.

Суд першої інстанції,частково задовольняючи позовні вимоги,прийшов до правильного висновку про застосування строку позовної давності до нарахованої пені, оскільки відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Отже позивач звернувся до суду з позовною заявою 15.08.2014року, тому розрахунок пені суд першої інстанції розраховував за період з 13.08.2013 року в сумі 11 490,34 доларів США, що з урахуванням курсу НБУ складає 135 407грн. 92коп.

Таким чином, заборгованість, яка утворилася в порушення зобовязань за кредитним договором становить 849 764грн. 83коп., та складається: з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 361 596грн. 69коп., заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 249 110грн. 18коп., з заборгованості з комісії у розмірі 48 163грн. 27коп., пені у розмірі 135 407грн. 92коп., штраф (фіксована частина) у розмірі 250грн., штраф (процентна складова) у розмірі 55 236грн. 77коп.

Згідно зі змістом ч.1 та ч.3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За нормами ст.ст.38,39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема: спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону, за якою ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Листом від 31.05.2014року за № 30.1.0.0/2-573 ПриватБанк надіслав ОСОБА_2 письмове повідомлення про повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій в тридцятиденний строк з дня отримання даної вимоги. Дана вимога була надіслана ОСОБА_2 04 червня 2014року, що підтверджується реєстром №2467.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Закону України «Про іпотеку».

У звязку з порушенням відповідачем умов від кредитного договору №DNG0GK00002212 від 08.06. 2007року щодо виконання зобовязання належним чином та відповідно до вимог ст.589 ЦК України позивач набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, квартира, загальною площею 33,10 кв.м., житловою площею 17.10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 08.06.2007року посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстр №1157. Дана квартира використовується відповідачем як місце її постійного проживання та реєстрації. Загальна площа квартири не перевищує 140 кв.м. та у відповідача не знаходиться інше нерухоме майно.

Однак, встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє проводити примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника) на стадії виконання рішення суду.

Отже, мораторій не звільняє від виконання зобов'язання, а є відстроченням виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку,що рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст.217 ЦПК України не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014року № 1304-VІІ.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог про виселення , суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що на даний час відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення таких житлових приміщень їх мешканцями.

Приведені в апеляційній скарзі доводи ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 212 ЦПК Українивиключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

ОСОБА_4