Ухвала суду № 56627809, 10.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/764/15 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/783/1440/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Я.

Категорія справи: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і ОСОБА_2,

при секретарі Куцик І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ "Кредобанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ "Кредобанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором №107/ЗЛ від 28.03.2008 року, що становить у розмірі 144274,26 грн.; 37062,48 грн. прострочені відсотки; 19418,74 грн. пені.

Вирішено питання судових витрат.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_3. Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим, та таким, що підлягає до скасування, оскільки судом неправильно застосовні норми матеріального та процесуального права, а також не враховано всі обставини справи. Вважає, що розрахунок суми заборгованості не відповідає умовам кредитного договору №107/ЗЛ від 28.03.2008 року укладеного між Публічним акціонерним товариством /ПАТ/ "Кредобанк" та ОСОБА_3 Звертає увагу, що з метою встановлення суми заборгованості у справі слід було б призначити судову економічну експертизу у незалежній експертній установі. Також, вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до нього з даним позовом. В апеляційній скарзі апелянт просить рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству /ПАТ/ "Кредобанк" в задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з"явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Одночасно від Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ "Кредобанк" поступило клопотання про відкладення розгляду справи з тої підстави, що їх представник зайнятий в іншому судовому засіданні. Колегія суддів беручи до уваги, що участь сторін в судовому засіданні не є обов"язковою, вважає за необхідне відхилити згадане клопотання про відкладення розгляду справи та продовжити розгляд справи за відсутності сторін, оскільки такі належним чином повідомлені і підстав для відкладення розгляду справи колегія суддів не знаходить.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 до задоволення не підлягає із наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

За змістом ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що обрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2008 року між ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №107/ЗЛ.

Відповідно до умов цього договору, банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених договором, а позичальник зобовязався повернути кредит і сплатити проценти. Банк видав позичальнику кредит у сумі 23 500,00 дол. США на строк до 27.03.2023 року.

Відповідно до п.3.1. кредитного договору, за надання кредиту позичальник сплачує банку, в розмірі та в строки, встановлені тарифами, комісії: за видачу кредиту в гривнях по курсу НБУ на день сплати, одноразово 1,4% від суми кредиту.

Згідно п.3.2. кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує банку 14,4 % річних.

Відповідно до п.п.4.1 кредитного договору, повернення суми кредиту здійснюється щомісячно, рівними частинами по 130.00 дол. США, останній платіж по кредиту 230,00 дол. США.

8 липня 2011 року між ПАТ "Кредобанк" та ОСОБА_3 укладено договір про внесення змін та доповненьдо кредитного договору № 107/ЗЛ від 28.03.2008 року. Згідно одноособового кредитного рішення уповноваженої особи щодо реструктуризації заборгованості роздрібного клієнта ЦФ ПАТ "Кредобанк" № 746-02/11 від 30.06.2011 року, пункти 2.1. кредитного договору №107/ЗЛ від 28.03.2008 року викладено в наступній редакції: п.2.1. банк надає позичальнику кредит в сумі 150 254,36 грн. на строк до 27.03.2028 року; п.3.2. за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти у розмірі 16 % річних; п.4.1. повернення суми кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами, починаючи з липня 2011 року по лютий 2028 року по 747.37 гривень (200 траншів), останній платіж по кредиту березень 2028 року - 784,36 грн. шляхом внесення готівки в касу банку або шляхом безготівкового перерахунку не пізніше останнього робочого дня поточного місяця; п.6.1 виконання зобовязань за цим договором забезпечується способами, що обумовлені в цьому договорі та/або договорах забезпечення, зокрема: неустойкою (штрафом, пенею), іпотека земельної ділянки площею 0,100 га, розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, порука фізичної особи ОСОБА_5

Для забезпечення виконання вищезазначеного зобовязання 07.07.2011 року між ПАТ "Кредобанк" та ОСОБА_3 і ОСОБА_5 укладено договір поруки.

03.07.2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 надіслано повідомлення-вимогу № 9326 та про повернення несплаченої суми заборгованості за кредитним договором № 107/ЗЛ від 28.03.2008 року, проте на зазначені повідомлення відповідачі не відреагували.

Згідно розрахунку суми позову, заборгованість по кредитному договору №107/ЗЛ від 28.03.2008 року, станом на 02.04.2015 року становить 200 755,48 грн., з яких: 144 274, 26 грн. неповернута сума кредиту; 137062,48 грн. прострочені відсотки; 19 418,74 грн. пеня, нарахована за період з 03.04.2014 року по 02.04.2015 року.

У звязку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 4.9 договору право на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши 03 липня 2013 року вимогу, у тому числі поручителю, про дострокове повернення всієї суми кредиту та повязаних із ним платежів протягом тридцяти днів з моменту отримання письмової вимоги банку.

Моментом настання обовязку позичальника ОСОБА_3 щодо достроково виконання основного зобовязання по достроковому поверненню суми кредиту та процентів за ним є 03.08.2013 року .

Постановляючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, та стягуючи з ОСОБА_3 в користь ПАТ "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором №107/ЗЛ від 28.03.2008 року, суд виходив з тих підстав, що боржником допущено порушення графіку погашення платежів, в зв"язку з чим у останнього утворилася заборгованість перед позичальником - банком, що дало йому підстави вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та повязаних із ним платежів. Окрім цього, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ "Кредобанк" до ОСОБА_5, суд виходив з тих обставин, що банком пропущено шестимісячний строк на пред"явлення вимоги до поручителя ОСОБА_5 після виникнення обов"язку боржника зобов"язання достроково повернути кредит.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) (ч. 2 ст. 214 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, істотними умовами кредитного договору відповідно до вимог ст.ст. 638, 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з вимогами ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов"язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до вимог ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Як встановлено судом, боржник ОСОБА_3 (а відтак і поручитель) взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до лютого 2028 року, сплачуючи її рівними частинами (щомісячними платежами) починаючи з липня 2011 року по лютий 2028 року по 747,35 дол. США.

У звязку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 4.9 договору право на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши 03 липня 2013 року вимогу, у тому числі поручителю, про дострокове повернення всієї суми кредиту та повязаних із ним платежів протягом тридцяти днів з моменту отримання письмової вимоги банку.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку мають місце порушення ОСОБА_3 прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з останнього в користь Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором №107/ЗЛ від 28.03.2008 року в розмірі 200755,48 грн., з яких: 144 274,26 грн. - заборгованість за кредитом; 37062,48 грн. прострочені відсотки; 19418,74 грн. пеня нарахована за період з 03.04.2014 року по 02.04.2015 року.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов'язання. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручитель може буди одна особа або кілька осіб.

Згідно змісту ч.1 ст. 554 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення боржник зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов"язання не пред"явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов"язання не встановлений або встановлений моментом пред"явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред"явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Оскільки моментом настання обовязку позичальника ОСОБА_3 щодо достроково виконання основного зобовязання по достроковому поверненню суми кредиту та процентів за ним є 03.08.2013 року, а позивач не предявив вимогу до поручителя у межах шести місяців з 03.08.2013 року, та звернувся з такою лише 02.04.2015 року, тобто зі спливом встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зобовязання за договором поруки припинилися.

Що ж до твердження апелянта, що ним заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні даного позову, слід зазначити, що з таким клопотанням жоден з відповідачів до суду не звертався. Окрім цього слід зазначити, що жоден з відповідачів не брав особистої участі у розгляді справи ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, так само як і не отримував поштової кореспонденції яка їм надсилалася судами, так як така поверталася адресату суду з відміткою "за терміном зберігання", з врахуванням того, що така кореспонденція скеровувалася на адреси зазначені в умовах кредитного договору, договору поруки та апеляційної скарги.

Також слід зазначити, що покликання апелянта на п.6 ст. 323 ГК України є безпідставною, оскільки до даних правовідносин застосовуються норми ЦК України, де п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), що судом першої інстанції було враховано при постановленні рішення та стягненні з ОСОБА_6 в користь Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ "Кредобанк" 19418,74 грн. пені нарахованої за період з 03.04.2014 року по 02.04.2015 року.

Відповідно дост. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, щорозглядаючи спіррайонний суд повно і всебічнодослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у задоволенні такої апеляційної скарги апелянту слід відмовити, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2015 року - залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набранням ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Я.Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

ОСОБА_2