Рішення № 56626923, 22.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 336/3471/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Щаслива О.В.

Справа № 22-ц/778/276//16 суддя-доповідач: Кухар С.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, суддіОсоцького І.І.суддів:Панкеєва О.В. Кухаря С.В.секретарБурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року Позивач звернувся до суду з позовом, розмір ціни якого збільшив під час судового розгляду, до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення заборгованості за договором депозитного вкладу, який уклав з відповідачем 8 січня 2014 року.

Позивач посилався на те, що після спливу строку дії зазначеного договору, а саме: 9 лютого 2015 року, звернувся до фінансової установи з завою про повернення суми вкладу та процентів по вкладу, але не отримав будь-якої відповіді. Аналогічні звернення позивач направляв банку 16, 22 лютого, 27 квітня 2015 року, проте співробітники банку у видачі вкладу відмовили, запропонувавши продовжити строк дії договору. 13 березня 2015 року позивач отримав листа від відповідача з пропозицією отримати грошові кошти в касі банку чи в банкоматі у сумі, що не перевищує 150000 грн., між тим позбавлений можливості отримати належні йому грошові кошти у сумі 40000 грн. до терішнього часу. У зв'язку з викладеним в заяві про збільшення позовних вимог просить про стягнення суми вкладу в розмірі 40000 грн., упущену вигоду із розрахунку 26 відсотків депозиту в сумі 6154 грн. 72 коп., втрати внаслідок знецінення коштів у сумі 710 грн. 16 коп., пеню у сумі 2592000 грн., втрати від інфляції в сумі 15274 грн. 29 коп., моральну шкоду в розмірі 10000 грн. Відповідно до умов договору у випадку його дострокового розірвання остаточний розрахунок проводиться у день розірвання договору. Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання, позивач просить стягнути з нього на його користь грошові кошти в зазначеній сумі, а також вартість отриманої ним правової допомоги зі складання позову у сумі 1450 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за договором банківського вкладу у сумі 40000 грн., неустойку в сумі 4000 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове яким позов задовольнити у повному обсязі.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2016 стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» інфляційні витрати у розмірі 3768,40 грн, упущену вигоду у розмірі 6054,80 грн.

Вислухавши доповідача, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень ст.ст. 526, 629, 1058, 1060 ЦК України банк зобов'язаний був повернути позивачу депозит у строки, встановлені договорами банківського вкладу в повному обсязі, а також в тій валюті, в якій гроші були внесені на депозитний рахунок, проте, банк своїх зобов'язань не виконав.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна.

Судом встановлено, що 8 січня 2014 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та позивачем було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) на суму 50000 грн., зі сплатою 25 % річних та з датою повернення вкладу 8 січня 2015 року.

9 лютого 2015 року позивач звернулася з письмовою заявою до банку про видачу депозитних коштів, однак в поверненні таких коштів їй було відмовлено.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах і в порядку, встановлених договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Тобто випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

У п. 6 ст. 2 цього Закону визначено, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунка вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті (ч. 6 ст. 36 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Встановлено, що на підставі постанови правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року №612 "Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17 вересня 2015 року прийнято рішення №171 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ 17 вересня 2015 року", згідно з яким з 18 вересня 2015 року в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» (а.с. 113-114).

Отже, починаючи з 17 вересня 2015 року банк здійснює свою діяльність на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Дана правова позиція викладене Верховним Судом України в постанові № 6-2001цс15 від 20 січня 2016 року, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Разом з тим, суд першої інстанцій зазначене не врахував, не звернув уваги на те, що ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» було з 17 вересня 2015 року віднесено до неплатоспроможних, та на час ухвалення рішення судом першої інстанції розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», що фактично унеможливлює здійснення банком операцій за рахунками власних клієнтів.

Крім того, після запровадження Фондом тимчасової адміністрації відносно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання НБУ банківської ліцензії й переходу до процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і чинним законодавством не передбачено задоволення вимог окремих кредиторів банку поза межами ліквідації банку.

Таким чином, враховуючи, що в силу вищевказаних норм закону не можуть бути задоволені вимоги позивача, яка є вкладником банку, про стягнення суми банківського вкладу у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в частині посилань на незаконність рішення суду.

Відповідно до п. 20 Постанови Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» N 14 від 18 грудня 2009 року у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2015 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: