Ухвала суду № 56625804, 23.03.2016, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа 303/1762/16-ц

2а/303/86/16

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 березня 2016 року м. Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Заболотний А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації обєднань громадян ОСОБА_1 міськрайонного управління юстиції, Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради про скасування реєстраційних дій,-

в с т а н о в и в :

Мукачівська місцева прокуратура звернулася до суду в інтересах держави в особі Управління освіти Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради з позовом до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації обєднань громадян ОСОБА_1 міськрайонного управління юстиції, Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради про скасування реєстраційних дій, яка не відповідає вимогам ст. 106 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 КАС України у позовній заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; 2) імя (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу звязку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 3) імя (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу звязку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; 4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і пятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо; 6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

З місту позовних вимог слідує, що в позові ставиться питання про зобовязання відповідачів внести записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» систему органів у сфері державної реєстрації становлять Міністерство юстиції України та інші субєкти державної реєстрації. Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до повноважень інших субєктів державної реєстрації зокрема належить державна реєстрація та проведення інших реєстраційних дій, а також ведення Єдиного державного реєстру та надання відомостей з нього. Як передбачено ч. 1 ст. 6 зазначеного вище Закону, державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту, відповідає кваліфікаційним вимогам, визначеним Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з субєктом державної реєстрації (крім нотаріусів), та нотаріус. До того ж в ч. 1 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» зазначено , що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, субєкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У звязку з цим суд звертає увагу на наступне. Відповідно до ст. 47 КАС України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (ч. 1 ст. 50 КАС України). При цьому, як передбачено в ч. 3 ст. 50 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є субєкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом, який в силу ст. 48 КАС України має мати адміністративну процесуальну правоздатність, а відтак в цьому випадку статус юридичної особи. В той же час, предявляючи позов до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації обєднань громадян ОСОБА_1 міськрайонного управління юстиції, позивач не обґрунтував наявності статусу в такого статусу юридичної особи, як і підстав предявлення позову до Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради.

Таким чином із врахуванням п. 4 ч. 1 ст. 106 КАС України щодо конкретизації змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів в разі подання позову до декількох відповідачів, позивачем за не викладено зміст позовних вимог, які предявляються щодо кожного з відповідачів.

Додатково суд звертає увагу на наступне. Зі змісту предявленого позову вбачається, що до суду з позовом звернулася Мукачівська місцева прокуратура. В той же час, за змістом ст. 60 КАС України саме прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді. Аналогічно відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» до компетенції прокурора входить право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Таким чином, як КАС України, так і Закон України «Про прокуратуру» надають право звернутися до суду з адміністративним позовом саме прокурору, а не прокуратурі, як є в цьому випадку, що також свідчить про невідповідність позову вимогам КАС України.

Також суд звертає увагу на таке. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у звязку із чим прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обовязок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави чи суспільних інтересів. Таким органом відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. З огляду на це прокурор не повинен підміняти зазначені органи і зокрема органи місцевого самоврядування, хоча законом не заборонено прокурору звертатися за захистом законних інтересів держави і в особі органів місцевого самоврядування, як є у цьому випадку.

У звязку з цим, Мукачівська місцева прокуратура, звертаючись до суду в інтересах держави в особі Управління освіти Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради з позовом жодним чином не обґрунтувала неможливість самостійного звернення до адміністративного суду безпосередньо Управлінням освіти Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради.

Вирішуючи питання про звільнення та відстрочення від сплати судового збору суд виходить наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 106 КАС України до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Як передбачено ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Так ч. 2 ст. 87 ЦПК України регламентовано відсильну норму, за якою розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. При цьому законом передбачено право суду, а не обовязок щодо звільнення від сплати судового збору. У звязку з цим, суд звертає увагу на те, що оскільки ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, повязані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

У той же час імунітет прокурора при розподілі судових витрат також може викликати сумнів щодо дотримання права на справедливий судовий розгляд. Незважаючи на те, що подібний привілей може бути виправданий міркуваннями охорони правопорядку, його використання не допустимо, якщо це призводить до нерівноправного становища сторони в судочинстві стосовно прокурора, а тому відмова заявникам, на користь яких ухвалено рішення, у стягненні судових витрат з прокурора, який звернувся до них з позовом, було визнано Європейським судом з прав людини порушенням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у справі «Станкевич проти Польщі» (Stankiewicz v. Poland), N 46917/99, ЕСПЧ 2006-VI). До того ж відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року з 01.09.2015 року, органи прокуратури виключено з платників, що звільняються від сплати судового збору.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для відстрочення (звільнення) від сплати судового збору, а відтак в задоволенні такого клопотання слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З змісту предявленого позову, позивач просить зобовязати відповідачів внести запис як про скасування реєстрації дій, так і про скасування державної реєстрації тобто заявляє дві самостійні вимоги немайнового характеру.

Згідно з Законом України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви щодо вимог немайнового характеру суб'єктом владних повноважень встановлюється в 1 розмірі мінімальної заробітної плати, що становить 1378,00 грн. та зараховується на р/р 31215206700003, отримувач Державний бюджет м. Мукачево, код за ЄДРПОУ 37958089, банк отримувача ГУДКСУ у Закарпатській області, код банку отримувача 812016, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу - судовий збір). Таким чином не сплачений судовий збір за вимоги немайнового характеру в розмірі 2756,00 грн., який необхідно сплатити.

Також слід вказати, що ч. 3 ст. 106 КАС України встановлено, що субєкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобовязаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, як доказ надіслання сторонам копії позовної та доданих до неї документів долучено копії фіскальних чеків від 17.03.2016 року. Разом з тим, зазначені фіскальні чеки не свідчать про надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення сторонам копій позовної заяви та доданих до неї документів, оскільки в останній значиться поштова відмітка «лист реком.» без вказівки на повідомлення.

До того ж, як про це інформує Вищий Адміністративний суд України в листі від 16.11.2011 року № 2091/11/13-11, що абзацом двадцять сьомим п. 2 Правил надання послуг поштового звязку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового звязку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). З аналізу зазначеної норми вбачається, що розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням, є доказом надання (оплати) послуг поштового звязку, проте він не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача. Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового звязку заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового звязку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. З огляду на викладене та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 106 КАС України належним доказом надіслання субєктом владних повноважень відповідачу і третім особам у справі копії позовної заяви та доданих до неї документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом. Крім того, будь-яким іншим доказом може бути письмове підтвердження відповідача (розписка, штамп про отримання, тощо), або третіх осіб про отримання позовної заяви та доданих до неї документів.

Таким чином, з фіскальних чеків неможливо встановити, яка саме поштова кореспонденція направлялась сторонам, та чи дійсно відправленим документом є власне копія позовної заяви з доданими документами, оригінал якої подано суду.

Відповідно до ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулась із позовною заявою.

Керуючись ст.ст.106, 108 КАС України, суддя,-

у х в а л и в :

В задоволенні клопотання про звільнення (відсточення) від сплати судового збору відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації обєднань громадян ОСОБА_1 міськрайонного управління юстиції, Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради про скасування реєстраційних дій - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків вказаних у мотивувальній частині цієї ухвали до 29 березня 2016 року і розяснити, що коли у встановлений строк не буде усунено недоліки, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду через цей суд протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя А.М.Заболотний