Рішення № 56622470, 02.04.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7187/14-ц

Провадження № 2/752/678/15

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2015 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Мирошниченко О.В., при секретарі Бурлака Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНКОМСТРАХ», про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року позивач ПАТ «ПРОСТО-страхування» звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 32 050 гривень 84 копійки, а також судовий збір.

В подальшому представником позивача подано уточнену позовну заяву, в які просив стягнути на користь ПАТ «ПРОСТО - страхування» з ОСОБА_1 затрати по виплаті страхового відшкодування в розмір 510 гривень, з Товариства додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» затрати по виплаті страхового відшкодування в розмір 31 540 гривень 84 копійок, а також стягнути з відповідачів витрати по оплаті судового збору в розмірі 320 гривень 51 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15 січня 2013 року АТ «ПРОСТО страхування» та ОСОБА_2 уклали договір страхування № АТК 223809.

08 травня 2013 року в м. Києві на вулиці Ревуцького М. Кравчука в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були відповідач ОСОБА_1, який керував автомобілем «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 та ОСОБА_2, який керував автомобілем «Nissan TIIDA» д.н.з. НОМЕР_2.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 17.06.2013 року, відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

З метою визначення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля «Nissan TIIDA» д.н.з. НОМЕР_2, позивачем було проведено його огляд, що підтверджується відповідним актом, було складено звіт.

Згідно із Звітом №7956/71635 від 27 травня 2013 року вартість відновлюваного ремонту «Nissan TIIDA» д.н.з. НОМЕР_2 в результаті пошкодження в вищевказаній ДТП складає 34 361 гривень 84 копійок.

11 червня 2013 року співробітниками АТ «ПРОСТО - страхування» було складено розрахунок страхового відшкодування № 71635, що належить до виплати страхувальнику у розмірі 32 050 гривень 84 копійок.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода визнана АТ «ПРОСТО - страхування», про що 11 червня 2013 року складено Страховий акт № 71635.

Відповідно до платіжного доручення № 17424 від 18 червня 2013 року АТ «ПРОСТО - страхування» виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування за ремонт автомобіля «Nissan TIIDA» д.н.з. НОМЕР_2 в розмірі 32 050 гривень 84 копійки.

Таким чином , фактичні витрати страхової компанії, пов'язані з страховим випадком складають 32 050 гривень 84 копійки.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, до суду надіслав клопотання про розгляд справи у його відсутність за наявними доказами, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 повторно не з'явився, про день, час та місце судового засідання була повідомлена судом у встановленому ст. ст. 74, 76 ЦПК України порядку. Судові повістки повернулись до суду без вручення адресату у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Представники відповідачів ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ПАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» у судове засідання не з'явились з невідомих для суду причин.

Дослідивши матеріали справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, дійшов наступних висновків.

Згідно постанови Дарницького районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 України із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень. На даний час постанова суду є такою, що набрала законної сили.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини і постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС/2095572 від 30.04.2013 року вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПАТ СК «Інкомстрах» з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну на одного потерпілого у розмірі 100 гривень. Франшиза становить 0 гривень.

Згідно платіжного доручення № 17424 від 18 червня 2013 року ПАТ «ПРОСТО-страхування» сплатило власнику транспортного засобу «Nissan», р.н. НОМЕР_2 страхове відшкодування у розмірі 32 050 гривні 84 копійки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги(регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В конкретному випадку позивач обґрунтовує розмір шкоди на підставі копії висновку експертного авто-товарознавчого дослідження від 27 травня 2013 року складений судовим експертом авто-товарознавцем ФОП «ОСОБА_4.».

Натомість доказів наявності у ФОП «ОСОБА_4.» відповідного свідоцтва про право на зайняття діяльністю пов'язаною з проведенням експертної оцінки спричиненої шкоди, суду не надано.

Відсутність такого права у ФОП «ОСОБА_4.» було поставлено під сумнів представником позивача, а позивач в свою чергу не надав суду доказів наявності такого права у зазначеного оцінювача.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Позивач наполягав на стягненні майнової шкоди з відповідача ОСОБА_1 та ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», а позовні вимоги до ПАТ СК «Інкомстрах» не пред'являв.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на статтю 1191 ЦК України, як на правову підставу для стягнення з ОСОБА_1 суми майнової шкоди в порядку зворотної вимоги(регрес) виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги(регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Страхова виплата в силу Закону є страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності.

Відповідно до ст.60 ЦПК України обов'язок доказування покладаються на сторін, які посилаються на обставини, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд вважає, що позивач не надаючи повного тексту договору добровільного страхування транспортного засобу та не надаючи доказів наявності права у ФОП «ОСОБА_4.» здійснювати діяльність пов'язану з оцінкою шкоди, реалізував своє диспозитивне право щодо подання доказів і участь у дослідженні таких доказів у той спосіб, який він обрав самостійно.

Виходячи із принципу змагальності сторін закріпленому у ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а тому суд вважає, що позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги до ОСОБА_1 та ПАТ «СК «Альфа-Гарант».

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 Цивільного-процесуального кодексу України.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову.

Судові витрат між сторонами розподілити за правилами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 212-215, 223, 294-296 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволені позов Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНКОМСТРАХ», про відшкодування шкоди в порядку регресу, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя