Постанова № 56617793, 17.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 р. Справа № 553/4235/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 25.12.2015р. по справі № 553/4235/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві

про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 ( далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Ленінського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, УПФУ Ленінського району в м. Полтаві), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення колегіального органу з призначення пенсій Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві № 81 від 21.03.2014 року;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до ч. 6 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» період перебування в частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 10.03.1990 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто 03 роки 00 місяців 00 днів та призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з моменту звернення - з 17.03.2014 року.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 29.10.2014року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Рішення колегіального органу з призначення пенсій Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві № 81 від 21.03.2014 року.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до ч. 6 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" період перебування в частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 10.03.1990 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто 03 роки 00 місяців 00 днів та призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з моменту звернення - з 17.03.2014 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві залишено без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 29.10.2014р. по справі № 553/4235/14-а залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2015 року касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві задоволено частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 29.10.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії скасовано.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі Вищого адміністративного суду від 10.11.2015 року зазначено, що оскільки Закон України «Про прокуратуру (частина шоста статті 50-1) чітко передбачає, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, то необхідно з'ясувати чи займала позивач, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, посаду саме державного службовця, яку займають особи з вищою юридичною освітою. Зазначено, що необхідно врахувати що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Частиною 5 ст. 227 КАС України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Отже, в даному апеляційному провадженні справа розглядається з урахуванням наведених висновків суду касаційної інстанції.

У грудні 2015 року позивачка надала до суду першої інстанції доповнення (уточнення) до позовної заяви щодо перерахунку державної служби, в якій просить суд:

- встановити факт, що має юридичне значення, набуття нею стажу державного службовця на посаді секретаря-друкарки прокуратури Київського району м. Полтави та прокуратури м. Полтави з 11.09.1987 року по 12.08.1993 року, який зараховується до спеціального стажу роботи і дає право на нарахування пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», а саме: 05 років 11 місяців 01 день.;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві зарахувати їй до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до ч. 6 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» період державної служби на посаді секретаря-друкарки прокуратури Київського району м. Полтави та Прокуратури м. Полтави з 11.09.1987 р. по 12.08.1993 р., який зараховується до спеціального стажу роботи і дає право на нарахування пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», а саме: 05 років 11 місяців 01 день.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 25.12.2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Рішення колегіального органу з призначення пенсій Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві № 81 від 21.03.2014 року.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до ч. 6 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» період перебування в частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 10.03.1990 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто 03 роки 00 місяців 00 днів та призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з моменту звернення - з 17.03.2014 року.

Встановлено факт, що має юридичне значення, набуття ОСОБА_1 стажу державного службовця на посаді секретаря-друкарки прокуратури Київського району м. Полтави та прокуратури м. Полтави з 11.09.1987 р. по 12.08.1993 р., який зараховується до спеціального стажу роботи і дає право на нарахування пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», а саме: 05 років 11 місяців 01 день.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до ч. 6 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» період державної служби на посаді секретаря-друкарки прокуратури Київського району м. Полтави та прокуратури м. Полтави з 11.09.1987 р. по 12.08.1993 р., який зараховується до спеціального стажу роботи і дає право на нарахування пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», а саме: 05 років 11 місяців 01 день.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 25.12.2015 року по справі №553/4235/14-а та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначив, що ст. 56 Закону України «Про прокуратуру» передбачений вичерпний перелік посад, які дають право на пенсію за вислугою років. Вказує, що серед зазначеного переліку немає посади «секретар-друкарка органів прокуратури», яку обіймала позивачка з 11.09.1987 року по 12.08.1993 року, що підтверджується записами у трудовій книжці серії ОТ-І № 0867863, виданій 22.11.1984 року. До того ж вказує, що період перебування у відпустці ОСОБА_1 по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років зараховується до стажу роботи на посаді секретаря-друкарки, який в свою чергу, не зараховується до вислуги років, що регламентовано ч.6 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а його апеляційна скарга задоволенню.

В апеляційній скарзі просив розгляд справи провести без участі представника Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві.

Позивачка, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 25.12.2015 року по справі №553/4235/14-а залишити без змін. Стверджує, що їй було не правомірно відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України "Про Прокуратуру", оскільки періоди її роботи на посаді секретаря-друкарки з 11.09.1987 року по 12.08.1993 року мають бути зараховані до стажу роботи державної служби, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Таким чином, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

У надісланому запереченні просила розгляд справи провести без її участі.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, 18.03.2014 року ОСОБА_1 звернулася до управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві з заявою про призначення пенсії (а.с. 27-28).

Рішенням колегіального органу з призначення пенсій Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві №81 від 21 березня 2014 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з відсутністю у неї 21 року 6 місяців необхідного стажу роботи за вислугою років, передбаченого законодавством. До спеціального стажу не зарахований період роботи на посадах секретаря-друкарки та друкарки першої категорії в прокуратурі Київського району м. Полтави та міської прокуратури з 11 вересня 1987 року по 12 серпня 1993 року, оскільки це не передбачено статтею 56 Закону України «Про прокуратуру».

На вимогу позивача в своїх листах Пенсійним фондом України та Управлінням Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві роз'яснено, що позивачу до стажу роботи за вислугою років не зараховано частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, оскільки цей стаж має зараховуватися до стажу роботи на посаді секретаря-друкарки, який в свою чергу, не зараховується до вислуги років згідно з частиною шостою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Не погоджуючись з діями УПФ України Ленінського району в м. Полтаві щодо відмови у призначенні їй пенсії за вислугу років у відповідності до ч. 6 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом про визнання протиправним, скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що період роботи з 11.09.1987 року до 12.08.1993 року на посаді секретаря-друкарки необхідно зарахувати до стажу державної служби, оскільки під час просування по службі позивачка займала посаду, яка відносяться до посад державних службовців, та включити до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі й прокурорсько-слідчі працівники на підставі Закону України «Про прокуратуру».

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII.

Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01 жовтня 2013 році по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців.

Згідно з частиною шостою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Таким чином, до вислуги років, що дає право на пенсію, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" зараховується час роботи на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачка отримала вищу юридичну освіту 10 липня 1990 року, що підтверджується копією диплому серії ТВ-1 № 048877(а.с.140).

Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. N 283( далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1994 р. N 758 «Про доповнення Порядку обчислення стажу державної служби», якою було внесено зміни до Порядку № 283, до стажу державної служби зараховуються всі періоди роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 Порядку обчислення стажу державної служби і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

Відповідно до пункту 4 Порядку, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 ( а.с. 10-15) підтверджено, що позивачка з 11.09.1987 року 10.07.1992 року працювала секретарем-друкаркою, а з 10.07.1992 року по 12.08.1993 року працювала друкаркою першої категорії.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 38 від 31.01.1993 року (втратила чинність 02.02.2000 року) « Про умови оплати праці працівників органів прокуратури», посади секретаря-друкарки та друкарки першої категорії були віднесені до службовців.

Відповідно до стаття 27 Закону Укрїни «Про державну службу», просування по службi державного службовця здiйснюється шляхом зайняття бiльш високої посади на конкурснiй основi, крiм випадкiв, коли iнше встановлено законами України та Кабiнетом Мiнiстрiв України, або шляхом присвоєння державному службовцю бiльш високого рангу.

Отже, просування по службі - це безпосередній перехід з посади службовця на посаду державного службовця в період роботи в державних органах.

Просування по службі позивача підтверджується витягом з трудової книжки ОСОБА_1, відповідно до якої в період з 12.08.1993 року по 06.02.2014 року позивачка працювала в органах прокуратури на посадах державної служби, а отже, враховуючи вищевикладене, має право на зарахування до стажу державної служби періоду роботи на посадах секретаря- друкарки та друкарки першої категорії.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зарахування до вислуги років, що дає право на пенсію, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" час роботи на державній службі ОСОБА_1 в період з 10.07.1990 року по 12.08.1993 року.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи наведені норми, та необґрунтованість відмови УПФУ в Ленінського району в м. Полтаві у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», з метою повного захисту прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зобов`язати Пенсійний орган призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з моменту звернення - з 18.03.2014 року.

Щодо позовних вимог позивача в частині встановлення факту, що має юридичне значення, а саме набуття ОСОБА_1 стажу державного службовця на посадах секретаря-друкарки та друкарки першої категорії, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Вимоги щодо визнання набуття стажу мають розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки стосуються цивільних прав позивача та мають розглядатися в порядку окремого провадження.

Отже, зазначена справа не підлягає розгляду в позовному провадженні в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що провадження у справі в частині встановлення факту, що має юридичне значення, а саме набуття ОСОБА_1 стажу державного службовця на посаді секретаря-друкарки прокуратури Київського району м. Полтави та прокуратури м. Полтави з 11.09.1987 року по 12.08.1993 року, який зараховується до спеціального стажу роботи і дає право на нарахування пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», а саме: 05 років 11 місяців 01 день, підлягає закриттю, оскільки дані вимоги підлягають розгляду в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства та не можуть бути вирішені судом в порядку адміністративного судочинства.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Ленінського районного суму м. Полтави від 25.12.2015 року по справі №553/4235/14-а, не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, внаслідок допущених порушень підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 25.12.2015р. по справі № 553/4235/14-а скасувати.

Закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії в частині встановлення факту, що має юридичне значення, а саме набуття ОСОБА_1 стажу державного службовця на посаді секретаря-друкарки прокуратури Київського району м. Полтави та прокуратури м. Полтави з 11.09.1987 року по 12.08.1993 року, який зараховується до спеціального стажу роботи і дає право на нарахування пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», а саме: 05 років 11 місяців 01 день.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати Рішення колегіального органу з призначення пенсій Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві № 81 від 21.03.2014 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України " Про Прокуратуру" з моменту звернення - з 18.03.2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 22.03.2016 р.