Постанова № 56617789, 17.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 р. Справа № 816/4656/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - ОСОБА_1, відповідача - Пилипенко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2015р. по справі № 816/4656/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області), в якому просить суд:

- визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 23.07.2015 року № 0050181701/11252, № 0050211701/11253, № 0050342204/11257, № 0050322204/11259;

- визнати нечинними та скасувати рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій № 0050141701/11255 від 23 липня 2015 року, № 0062991701/519 від 11 вересня 2015 року;

- судові витрати, пов'язані з розглядом справи покласти на відповідача.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області від 23 липня 2015 року № 0050181701/11252.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області від 23 липня 2015 року № 0050211701/11253.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області від 23 липня 2015 року № 0050342204/11257.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області від 23 липня 2015 року № 0050322204/11259 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 5000,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11 вересня 2015 року № 0062991701/519 та 23 липня 2015 року № 0050141701/11255.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Кременчуцької об'єднаної державна податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39780421) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1285 (одну тисячу двісті вісімдесят п'ять) гривень 31 (тридцять одну) копійку.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року по справі № 816/4656/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилаючись на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі, зазначає, що позивачем допущено порушення правил формування витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, що призвело до заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб та негативно вплинуло на визначення розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Стверджує, що ФОП ОСОБА_3 було порушено порядок ведення касових операцій та вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу та у судовому за засіданні просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зокрема, зазначає, що контролюючий орган протиправно ставить йому у вину завищення витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, та як наслідок - заниження суми податку на доходи фізичних осіб та зобов'язань зі сплати єдиного внеску, а відтак визначення суми недоїмки з податку на прибуток фізичних осіб, штрафних санкцій та застосування штрафу за несвоєчасне нарахування єдиного внеску вважає безпідставним. Крім того, вказує на відсутність порушень, пов'язаних з визначенням грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені податковим агентом, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, та зазначає, що контролюючий орган вказані порушення пов'язує з використанням ФОП ОСОБА_3 праці фізичних осіб, трудові відносини з якими документально не оформлені, проте жодних доказів на підтвердження цих доводів відповідач не надає, а відтак, висновки Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області є упередженими та необґрунтованими. З приводу порушень щодо реалізації алкогольних напоїв за цінами, нижче законодавчо встановлених, не заперечує, проте не погоджується з розміром застосованих штрафних (фінансових) санкцій. Наявність порушення Порядку ведення касових операцій заперечує, вказує на те, що випадки неоприбуткування (несвоєчасного оприбуткування) готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у Книгах обліку розрахункових операцій не мали місця в його господарській діяльності.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню, з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), зареєстрований як фізична особа-підприємець 23 червня 1999 pоку, номер запису про реєстрацію 25850170000012472 та перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області з 26 червня 1999 року та є платником податку на додану вартість (т. 1, а.с. 100, 103-105).

В період з 04 червня 2015 року по 24 червня 2015 року працівниками Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 02 липня 2015 року № 802/16-03-17-0110/НОМЕР_1 (т 1, а.с. 17-60), яким зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пунктів 177.2, 177.4 статті 177, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у періоді, що перевірявся, на 74877,51 грн., в тому числі: у 2012 році на 5436,07 грн., у 2013 році на 29613,37 грн., у 2014 році на 39828,07 грн.;

- підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176, пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 5256,51 грн.;

- пункту 4 частини першої статті 4, пункту 1 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що стало наслідком заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 102661,49 грн., в тому числі: за 2012 рік - на 12575,44 грн., за 2013 рік - на 55219,81 грн., за 2014 рік - на 34866,24 грн.;

- абз. 2 пункту 1 частини першої статті 4, пункту 1 частини другої статті 6, абз. 1 пункту 1 частини першої статті 7, пунктів 5, 7 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що стало наслідком заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 14686,21 грн., в тому числі: за 2012 рік - на 13296,04 грн., за 2013 рік - на 1390,17 грн.;

- пункту 1, 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";

- пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні;

- статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

На підставі акта перевірки від 02 липня 2015 року № 802/16-03-17-0110/НОМЕР_1 Кременчуцькою ОДПІ винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року № 0050181701/11252 (т. 1, а.с. 61), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на загальну суму 93596,89 грн., в тому числі: за основним платежем 74877,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18719,38 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року № 0050211701/11253 (т. 1, а.с. 63), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати" на загальну суму 8849,79 грн., в тому числі: за основним платежем 52256,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3593,88 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року № 0050342204/11257 (т. 1, а.с. 70), яким на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в розмірі 4590,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року № 00500322204/11259 (т. 1, а.с. 69), яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" у розмірі 10000,00 грн.;

- рішення від 23 липня 2015 року № 0050141701/11255 (т 1, а.с. 65) про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 7343,10 грн.;

- рішення від 11 вересня 2015 року № 0062991701/519 (т 1, а.с. 67) про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 9151,61 грн.

За наслідками закінчення процедури адміністративного оскарження винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень неузгодженими залишились грошові зобов'язання, визначені рішеннями про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 липня 2015 року № 0050141701/11255 та від 11 вересня 2015 року № 0062991701/519 та податковими повідомленнями-рішеннями від 23 липня 2015 року № 0050181701/11252, № 0050211701/11253, № 0050342204/11257, № 00500322204/11259.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та рішеннями про застосування штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2015 року № 0050181701/11252, № 0050211701/11253, № 0050342204/11257 та рішень про застосування штрафних санкцій від 23 липня 2015 року № 0050141701/11255 та від 11 вересня 2015 року № 0062991701/519, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаних податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Разом з тим, приймаючи рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року № 00500322204/11259 в частині застосування штрафних ( фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 5000,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_3 в періоді, охопленому перевіркою, допущено порушення статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв". Зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (в редакції, чинній на дату допущення вищевказаного правопорушення), у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів в розмірі 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень, а тому вважає, що до позивача належить застосувати штраф у розмірі 5000,00 грн., в той час коли контролюючим органом застосовано штрафні санкції в розмірі 10000,00 грн. .

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року № 00500322204/11259 в частині застосування штрафних ( фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 5000,00 грн. та погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення іншої частини позовних вимог позивача з наступних підстав.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) спірних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року № 00500322204/11259 прийнято Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області на підставі висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", що не заперечується сторонами.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України регулюються Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Відповідно до частини десятої статті 18 Закону прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 957 від 30.10.2008 р. "Про встановлення розміру мінімальних оптово - відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва", із відповідними змінами від 11.06.2014 р. № 177.

Відповідно до ст. 113 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами ст. 19 Податкового кодексу України, органи доходів і зборів виконують таку функцію як забезпечення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.

Пунктом 11 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу XX "Перехідні положення" ПК України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.

Як встановлено судовим розглядом, на день прийняття рішення від 23 липня 2015 року № 00500322204/11259 абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР діяв в редакції Закону України від 12.08.2014 року № 1638-УІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо посилення контролю за обігом підакцизних товарів та уточнення окремих податкових норм".

Підпунктом 9 ч. 2 Розділу І вказаного Закону вносилися зміни до ст. 17 Закону №481/95-ВР щодо збільшення розміру фінансових санкцій. Так, в абзаці 13 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР цифри "5000" замінено цифрами "10000", а отже розмір мінімальної санкції збільшено з п'яти до десяти тисяч гривень.

Таким чином, на дату прийняття оскарженого позивачем рішення абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Таким чином, враховуючи реалізацію позивачем алкогольних напоїв за ціною, яка нижча за встановлену мінімальну роздрібну ціну, що є підставою для застосування до позивача штрафу відповідно до ст. 17 Закону № 481/95-ВР, колегія суддів вважає правомірним застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 10000 грн. за податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 23 липня 2015 року № 00500322204/11259.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року № 00500322204/11259 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 10000 грн. є правомірним, а висновки суду щодо скасування його в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 5000 грн. - помилковими.

Надаючи оцінку рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 липня 2015 року № 0050141701/11255, від 11 вересня 2015 року № 0062991701/519 та податковому повідомленню-рішенню від 23 липня 2015 року № 0050181701/11252, колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що контролюючий орган посилається на неправильність визначення позивачем витрат за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року через відсутність документального підтвердження пов'язаності понесених витрат на оплату праці, нарахування на заробітну плату та інші витрати (послуги оренди приміщень, комунальних послуг, податки та збори тощо) з одержанням доходу від надання маркетингових послуг, інформаційних послуг, послуг з просування товару, консультаційних послуг, послуг за розміщення на торгівельному обладнанні рекламних матеріалів, послуг з дослідження кон'юктури ринку, послуг з передпродажної підготовки, послуг з забезпечення наявності продукції та інших подібних послуг. На переконання контролюючого органа, позивач мав визначати чистий оподатковуваний дохід від надання маркетингових, інформаційних та інших подібних послуг з урахуванням безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів витрат, а витрати, понесені на оплату комунальних послуг, послуг оренди приміщень та податків і зборів потрібно було визначити та задекларувати витратами, які безпосередньо пов'язані з доходом від реалізації товарів.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIIІ від 28.12.2014 року встановлено, що особи, з яких удержується податок на доходи фізичних осіб, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування збору є доходи, визначені п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Разом з тим, слід вказати, що відповідно до п. 164.1 ст.164 Податкового кодексу України, базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

У свою чергу, за визначенням п.177.2 ст.177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Як встановлено пунктом 178.3 статті 178 ПК України, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Перелік витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, закріплений у статті 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що розмір сукупного оподатковуваного доходу платника податків залежить від суми витрат, документально підтверджених та пов'язаних з провадженням господарської діяльності такого платника.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності понесених витрат позивачем надано копії квитанцій по сплаті єдиного соціального внеску, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, трудові договори між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, щодо підтвердження наявності у ФОП ОСОБА_3 найманих працівників. А також на підтвердження здійснення відповідних видів господарської діяльності позивачем надано копії актів виконаних робіт, квитанції сплати збору на розвиток винарства та хмелярства, докази сплати комунальних послуг та оренди приміщення.

Отже, позивачем надані всі первинні документи, які підтверджують реальність витрат під час здійснення своєї господарської діяльності з метою отримання прибутку Крім того, колегія суддів вказує на те, що реальність відповідних витрат не ставилась під сумнів відповідачем як під час проведення перевірки, так і у ході судового розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує факту понесення позивачем витрат, проте не визнає пов'язаність зазначених витрат з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_3. Крім цього, відповідачем не зазначено які саме витрати не підлягають визнанню витратами, що пов'язані з господарською діяльністю платника податків та які саме документи відсутні/не надавались до перевірки або є не належним чином оформленими та на підставі яких відомостей контролюючим органом сформовано висновок про завищення позивачем витрат за період, що перевірявся.

Дослідивши копії податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2012-2014 роки та розрахунків податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих позивачем від провадження господарської діяльності, колегія суддів вказує на відсутність порушень норм чинного законодавства та завищення витрат ФОП ОСОБА_3, що б спричинило заниження оподаткованого доходу, та відповідно, заниження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено безпідставність заниження відповідачем сум витрат позивача, пов'язаних з господарською діяльністю, та неправомірність застосування штрафу за несвоєчасне нарахування єдиного внеску. Таким чином, висновок про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 липня 2015 року № 0050141701/11255, від 11 вересня 2015 року № 0062991701/519 та податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року № 0050181701/11252.

Щодо обґрунтованості податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 23 липня 2015 року № 0050211701/11253, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту акта перевірки встановлено, що під час перевірки Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області вибірковим методом перевірено фіскальні чеки та виявлено факт перебування у трудових відносинах з позивачем касирів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, трудові відносини з якими ФОП ОСОБА_3 документально не оформлені.

У відповідності до пункту 127.1. статті 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій. та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

На підставі положень пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України відповідачем встановлено заниження ФОП ОСОБА_3 податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на 5256,51 грн..

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення став здійснений ревізором теоретичний розрахунок розміру податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, який ґрунтується на законодавчо встановленому розмірі мінімальної заробітної плати вищевказаних осіб за 2012 рік та січень 2013 року.

Не погоджуючись з правомірністю винесення Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року № 0050211701/11253, колегія суддів вказує на відсутність жодних доказів фактичного перебування громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в трудових відносинах з позивачем, відомостей щодо розміру заробітної плати таких працівників, а також тривалості періоду, протягом якого зазначені особи фактично здійснювали обов'язки касирів у магазині ФОП ОСОБА_3. Крім цього, судовим розглядом встановлено, що під час проведення перевірки ревізором копіювання документів на підтвердження висновків акта перевірки не забезпечено.

Проте, позивачем зазначено, що вищевказані особи відсутні серед найманих працівників, які перебувають в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 та з якими укладено трудові договори.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними збільшення ФОП ОСОБА_3 податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року № 0050342204/11257, яким на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції в сумі 4590,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Абзацом 3 пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачено, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Абзацом третім статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки факти неоприбуткування (несвоєчасне оприбуткування) готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книгах обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків на загальну суму 918,00 грн..

Так, фахівцями контролюючого органу констатовано факт несвоєчасного відображення в розділі ІІ Книги обліку розрахункових операцій № 1603010000 готівкових коштів, що надійшли на підставі фіскального звітного чеку № 832 від 14 січня 2013 року в сумі 77,70 грн., в розділі ІІ Книги обліку розрахункових операцій № 1603009738 готівкових коштів, що надійшли на підставі фіскального звітного чеку № 1411 від 30 серпня 2014 року в сумі 119,10 грн. та невідображення в розділі ІІ Книги обліку розрахункових операцій № 1603010758 готівкових коштів, що надійшли на підставі фіскальних звітних чеків № 506 від 09 лютого 2014 року в сумі 115,00 грн., № 585 від 29 квітня 2014 року в сумі 65,75 грн., № 586 від 30 квітня 2014 року в сумі 43,35 грн., № 725 від 16 вересня 2014 року в сумі 5,90 грн., № 726 від 17 вересня 2014 року в сумі 207,20 грн..

Разом із тим, доводи відповідача про неоприбуткування та несвоєчасне оприбуткування позивачем готівкових коштів протягом охопленого перевіркою періоду в повному обсязі спростовуються залученими позивачем до матеріалів справи копіями книг обліку розрахункових операцій (т. 2, а.с. 3-19).

Натомість, контролюючий орган в ході проведення перевірки факти неоприбуткування або несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів позивачем не задокументував, копіювання документів не забезпечив, а відтак, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2015 року № 0050181701/11252, № 0050211701/11253, № 0050342204/11257, рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11 вересня 2015 року № 0062991701/519 та 23 липня 2015 року № 0050141701/11255.

При цьому, колегія суддів зазначає, що заявлені позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 23 липня 2015 року № 0050322204/11259 є необґрунтованими, у зв`язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню в цій частині, а тому не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державна податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області від 23 липня 2015 року № 0050322204/11259 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 5000,00 грн.,

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року по справі №816/4656/15 в частині скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державна податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області від 23 липня 2015 року № 0050322204/11259 про застосування штрафних( фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 10000 не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року № 0050322204/11259 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 5000,00 грн., внаслідок допущених порушень підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

При відкритті провадження у справі за клопотанням відповідача сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 наведеної статті (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VІІІ)встановлено, що розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду встановлено на рівні 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено на 2015 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня 2015 року - 1218 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позовна заява була подана до суду 26.11.2015 року і розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання цієї позовної заяви, становив 1335 грн. 31 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, за подання адміністративного позову відповідно до задоволених вимог сплаті підлягає 1235,31 грн.

Отже, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року, становить 1358,85 грн..

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути судовий збір за подання адміністративного позову у зазначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у зазначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2015р. по справі № 816/4656/15 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2015 року №0050332204/11259 та стягнення з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрат зі сплати судового збору.

В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області від 23.07.2015 року №0050332204/11259 відмовити.

Стягнути судовий збір за подання адміністративного позову 1235( одна тисяча двісті тридцять п'ять) грн. 31( тридцять одна) коп. за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області (вул. Красіна, 76, м. Кременчук, Полтавська область, 39617, код ЄДРПОУ 3978421) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1).

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року по справі № 816/4656/15 залишити без змін.

Стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1358 (одна тисяча п'ятдесят вісім ) грн. 85 (вісімдесят п'ять) коп. за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Красіна, 76, м. Кременчук, Полтавська область, 39617, код ЄДРПОУ 3978421) на користь Державного бюджету України (отримувач -УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк : ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Перцова Т.С. Дюкарєва С.В. Повний текст постанови виготовлений 22.03.2016 р.