Постанова № 56617433, 22.03.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7001/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом приватного підприємства “Атаман-Фрут” до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2015/000071/2 від 12.11.2015р., визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00110 від 12.11.2015 р., –

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Атаман-Фрут» до Одеської митниці Державної фіскальної служби, в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № 500060006/2015/000071/2 від 12.11.2015р.; визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00110 від 12.11.2015р.; стягнути судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.10.2015 р. між фірмою INTERFRESH EXPORT S.L.U. (Іспанія) та ПП «Атаман-Фрут» укладено зовнішньоекономічний контракт №117/15, відповідно до умов якого фірмою INTERFRESH EXPORT S.L.U. згідно специфікації №1 від 03.11.2015р. та інвойсу № 2015-157 від 04.11.2015р. на умовах поставки СРТ-Одеса поставлено ПП «Атаман-Фрут» товар (хурма свіжа, сорт Persimon (вага брутто: 21480 кг, вага нетто: 19250 кг) на загальну суму 13475,00 евро, де 0,70 евро за 1 кг (в тому числі транспортні витрати відповідно до умов поставки СРТ-Одеса).

Позивач вказав, з метою митного оформлення товару та для підтвердження його митної вартості подано перелік документів, передбачений ч.2 ст.53 МК України, однак посадовими особами митного органу безпідставно прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00110 від 12.11.2015р., рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2015/000071/2 від 12.11.2015р. Позивач вважає, що, відмовляючи останньому у прийнятті митної декларації та митному оформленні товару за заявленою митною вартістю та складаючи картку відмови у прийнятті митної декларації, відповідач допустив чисельні порушення чинного законодавства. Не погодившись з висновками відповідача про наявність розбіжностей в поданих позивачем для митного оформлення документах, вважаючи картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування заявленої митної вартості протиправними, такими, що не ґрунтуються на вимогах митного законодавства, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Позивач та відповідач явку представників до судового засідання не забезпечили, повідомлені належним чином та завчасно. В матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження (вх. № 5705/16 від 10.03.2016 р.).

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, у зв’язку з відсутністю перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, та відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

26.10.2015 р. між фірмою INTERFRESH EXPORT S.L.U. (Іспанія) (Постачальник) та ПП «Атаман-Фрут» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №117/15, відповідно до п.1 якого постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, вказаний у специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного контракту, в порядку та на умовах, передбачених контрактом (а.с. 20-32).

Згідно п.п.2.1-2.3 контракту загальна сума контракту дорівнює вартості товару, що постачається на умовах контракту та складає 400000 евро. Покупець зобов’язаний оплатити вартість лише тієї кількості товару, яку він замовив згідно замовлень. Ціна товару зазначається у специфікаціях на товар, а також в інвойсах на оплату по кожній окремій партії товару.

Фірмою INTERFRESH EXPORT S.L.U. згідно специфікації №1 від 03.11.2015р. та інвойсу № 2015-157 від 04.11.2015р. на умовах поставки СРТ-Одеса поставлено ПП «Атаман-Фрут» товар (хурма свіжа, сорт Persimon (вага брутто: 21480 кг, вага нетто: 19250 кг) на загальну суму 13475,00 евро, де 0,70 евро за 1 кг (в тому числі транспортні витрати відповідно до умов поставки СРТ-Одеса).

Так, на виконання контракту №117/15 від 26.10.2015р. на умовах СРТ-Одеса на митну територію України поставлено товар на загальну суму 13475,00 евро. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ПП «Атаман-Фрут» для здійснення митного оформлення товару «хурма свіжа, сорт Persimon» до митного поста «Одеса-Порт» Одеської митниці Державної фіскальної служби подано електронну митну декларацію №500060006/2015/010569, в якій митну вартість товару, що імпортується, визначено за основним методом – за ціною контракту (а.с. 12).

Для підтвердження митної вартості товарів до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією №500060006/2015/010569 подано:

міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 0001728 від 04.11.2015р.;

рахунок-фактуру (інвойс) №2015-157 від 04.11.2015р.;

доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 03.11.2015р.;

зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 117/15 від 26.10.2015р.;

договір про надання послуг митного брокера №4/14 від 10.05.2014р.;

інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, фітосанітарного, радіологічного контролю товару № 2730 від 04.11.2015р.;

сертифікат з перевезення (переміщення) товару форми ЕUR.1 № А0700604 S.D. від 04.11.2015р.;

інші некласифіковані документи (лист INTERFRESH EXPORT S.L.U. від 11.11.2015р.);

копію митної декларації країни відправлення № 15ЕS00464710047452 від 04.11.2015р. (а.с. 18).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а саме:

1) у копії митної декларації країни відправлення № 15ES00464710047452 від 04.11.2015р. та Сертифікаті походження товару № А 0700604 S.D. від 04.11.2015р. вказано інвойс № ES2015-157, а до митного оформлення товару надано інвойс № 2015-157;

2) у копії митної декларації країни відправлення № 15ES00464710047452 від 04.11.2015р. вказано Сертифікат походження товару форми № ESА 0700704S.D. від 04.11.2015р., а до митного оформлення надано Сертифікат походження товару форми № А 0700604 S.D. від 04.11.2015р. Крім того, у Сертифікаті походження товару № А 0700604 S.D. від 04.11.2015р. є посилання на митну декларацію країни відправлення №15ES00464710047452 від 04.11.2015р., а у митній декларації країни відправлення №15ES00464710047452 від 04.11.2015р. - посилання на Сертифікат походження товару форми № ESА0700604 S.D. від 04.11.2015р., що унеможливлює встановити достовірність наданих документів. Зазначені розбіжності вказані відповідачем у рішенні про коригування митної вартості (а.с. 17).

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що вказані суперечності могли свідчити про заниження заявленої митної вартості товарів. Відповідно до ч. 5 ст.54 Митного кодексу України відповідач витребував у позивача додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Крім того, декларанту повідомлено, що згідно з положеннями ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України він або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларантом на зазначену вимогу електронним повідомленням № 1011 від 12.11.2015р. надано лист виробника товару № 26716, висновок ТПП СИО-а№000801 від 10.11.2015р. При цьому, щодо розбіжностей у копії митної декларації країни відправлення № 15ES00464710047452 від 04.11.2015р. у номерах інвойсу та сертифікату EUR.1, позивач повідомив, що дані розбіжності пояснюються особливостями заповнення цього документа митною службою країни відправника, а саме до номеру документа додається літерний код країни відправлення. Щодо розбіжностей митної декларації країни відправлення № 15ES00464710047452 від 04.11.2015р. у номері сертифікату EUR.1, повідомлено, що дана розбіжність є помилкою агента з митного оформлення постачальника товару при оформлені документів на митниці. На підтвердження цього надано до ВМД лист агента з митного оформлення країни відправника з коригуванням номера сертифіката EUR.1 (а.с. 38-39).

Не приймаючи до уваги наведеного, митний орган дійшов висновку, що наданими додатково документами виявлені розбіжності у документах не усунуто.

В повідомленні Одеської митниці ДФС також зазначено про застосування другорядних методів визначення митної вартості товару, оскільки заявлена декларантом митна вартість за ціною договору не підтверджена документально. У зв'язку з відсутністю у митному органі інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами та інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів та методу визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості, тому митна вартість оцінюваних товарів буде визначена за резервним методом.

З огляду на вищезазначене, митницею здійснено коригування митної вартості товару, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00110 від 12.11.2015 р. та прийнято рішення № 500060006/2015/000071/2 від 12.11.2015р. про коригування митної вартості товару, відповідно до якого визначено митну вартість товару за резервним методом. При цьому, з метою забезпечення повноти оподаткування митницею було проведено аналіз баз даних ПІК «Інспектор -2006» та ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим: по товару № 1 за МД № 100270002/2015/258044 від 14.08.2015р. – 1,75 дол. США за кг нетто, ніж митна вартість заявлена декларантом – 0, 749 дол. США за кг нетто (а.с. 17).

Суд звертає увагу, що на вимогу суду надати документальне підтвердження наведених обставин відповідач не скористався наданим правом, не зважаючи на неодноразове відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів по справі.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані на підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно вимог ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

При цьому, вирішуючи дану справу, суд враховує, що сумніви в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України можуть виникнути у митного органу, як у зв’язку із аналізом наданих декларантом документів, так і на підставі даних ЄАІС ДФС.

Так, відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної митної служби України № 362 від 13.07.2012р., під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ); інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю та інші.

Правомірність використання митним органом бази даних ЄАІС ДФС при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості підтверджується, також, статтями 31, 33, 362 і 363 Митного кодексу України.

Враховуючи вищенаведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що наявність у ЄАС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч.3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд звертає увагу, що державний контроль правильності визначення митної вартості товарів є дискреційним повноваженням митного органу, а проведення митного контролю і митного оформлення здійснюється в тому числі шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості з метою подальшого прийняття рішення відповідно до приписів чинного законодавства.

З наведеного слідує, що законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Тобто, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з підстав, передбачених Митним кодексом України.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Суд звертає увагу, що Митним кодексом України чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган Міндоходів повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Одеською митницею ДФС не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Водночас, суд враховує, що в матеріалах справи наявний лист митного органу міста Валенсії від 12.11.2015р. (а.с.39-40), з якого вбачається, що до номера інвойсу і до номера сертифіката походження товару у митної декларації країни відправлення № 15ES00464710047452 від 04.11.2015р. митницею Валенсії були додані літери ES, оскільки додавання вказаних літер є обов'язковою умовою при складанні документів митним органом при оформлені товару в Іспанії.

Щодо неможливості встановити достовірність документів у зв'язку з наданням до митного оформлення Сертифіката походження товару форми EUR.1 № А 0700604 S.D. від 04.11.2015р., коли у митній декларації країни відправлення № 15ES00464710047452 від 04.11.2015р. вказано Сертифікат походження товару форми EUR.1 № ES А 0700704 S.D. від 04.11.2015р., а у Сертифікаті походження товару форми EUR.1 № А 0700604 S.D. від 04.11.2015р. йде посилання на митну декларацію країни відправлення № 15ES00464710047452 від 04.11.2015р. позивачем вказано, що зазначене не може вважатися розбіжністю, оскільки при підготовці документів, а саме митної декларації країни відправлення через комп'ютерний збій сталася помилка у цифрах. На підтвердження зазначеного позивачем надано лист митного агента з Іспанії, зі змісту якого вбачається, що 04.11.2015р. відправлена вантажівка від експортера INTERFRESH EXPORT S.L.U., реєстраційний номер вантажівки: АН 9597 ХР до України; на день експорту митна декларації країни відправлення містить помилку в цифрах, зокрема, замість EUR.1 № ES А 0700704 S.D. має бути EUR.1 № А 0700604 S.D. (а.с. 41-42).

Разом з тим суд приймає до уваги, що митна декларація країни відправлення № 15ES00464710047452 від 04.11.2015р. містить посилання як на Сертифікат походження товару, так і на Інвойс, де визначено товар, його кількість, вагу, умови постачання, посилання на реквізити Контракту за яким він поставляється, його вартість (а.с.35-36).

Таким чином, дослідивши документи надані декларантом при розмитненні та позивачем в якості письмових доказів, суд приходить до висновку, що подані до митного органу документи давали змогу ідентифікувати поставку, країну походження, ціну поставки, а виявлені під час митного контролю обставини не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності чи неповнота даних, які не дозволяють встановити вартість товару за зовнішньоекономічним контрактом.

Митний орган може відмовити у митному оформлені товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав.

Наявність підстав, передбачених ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, за результатом розгляду справи судом не встановлено.

Враховуючи, що митний орган зобов’язаний вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника, наведення у графі 33 Рішення про коригування повинно містити розбіжності або сумніви у достовірності наданої інформації повинні свідчити саме про невірні числові значення складових митної вартості товарів; спрацювання профілів ризиків та наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари було оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту. Відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та не мають більшого значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Як наслідок, само лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформленої митної декларації з вищим рівнем митної вартості товару – не може вважатись належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України № 826/4003/14 від 11.11.2014 р.; № 810/1376/14 від 09.10.2014 р.; № 826/716/14 від 14.10.2014 р.; № 826/13312/ 13-а від 17.02.2015 р.; листі Міндоходів і зборів України № 10441/7/99-99-10-03-01-14 від 07.05.2014 р. “Щодо судових спорів стосовно визначення (коригування) митної вартості товарів”.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 54 Митного Кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00110, рішення про коригування митної вартості № 500060006/2015/000071/2 від 12.11.2015р., діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Митним кодексом України, рішення не відповідають вимогам Митного кодексу України, відтак підлягають скасуванню.

Таким чином, на підставі ст.ст. 10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними, а вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши докази наявні в матеріалах справи та приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства “Атаман-Фрут” є обґрунтованими, в зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 128, 159-164, 167 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства “Атаман-Фрут” до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2015/000071/2 від 12.11.2015р., визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00110 від 12.11.2015 р.,- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № 500060006/2015/000071/2 від 12.11.2015р.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00110 від 12.11.2015р.

Стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «Атаман-Фрут» (21034, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Карла Маркса, буд. 56, ЄДРПОУ 36384850) судовий збір у розмірі у розмірі 3386,22 грн. (три тисячі триста вісімдесят шість гривень 22 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: Г.П. Самойлюк