Ухвала суду № 56617078, 17.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/5407/15 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Ганечко О.М.

суддів: Коротких А.Ю.,Хрімлі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду 15.01.16 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного Управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного Управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду 15.01.16 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у власності позивача перебуває автомобіль Лексус 2013 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 4608 куб. см., придбаний у 2013 році та зареєстрований 07.06.2013.

29.09.2015 відповідачем направлено запит начальнику Черкаського центру ДАІ про надання реєстраційних карток автомобілів.

Відповідно до наданого витягу з електронної бази даних Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області, власником автомобіля Лексус, 2013 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1, з об'ємом циліндрів двигуна 4608 куб. см., є громадянка ОСОБА_2

Надалі, ДПІ у м. Черкасах, у відповідності до підпункту 267.6.2. п. 267.6. статті 267 Податкового кодексу України, позивачу винесене податкове повідомлення - рішення від 29.10.2015 № 15459-17, про визначення грошового зобов'язання з транспортного податку в сумі 25000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність дій відповідача, з огляду на таке.

Статтею 10 Податкового Кодексу України, визначено, що податок на майно, в склад якого, відповідно до п. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 ПКУ, входить транспортний податок, належить до місцевих податків.

Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання, відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 ПКУ, Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад.

Пунктом 12.3 статті 12 ПКУ, визначено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно пункту 24 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до Податкового кодексу України.

Крім того, норми п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ, передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПКУ, стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» прийнято 28.12.2014, яким з 01.01.2015 введено транспортний податок, тобто закон прийнято до початку нового бюджетного періоду та за шість місяців до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року), отже доводи позивача, що застосування норм згадуваного Закону є передчасним є необґрунтованими.

Відповідно до п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні, згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що, відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до п. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України, базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування, відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно п. 267.4 ст. 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування, відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпунктів 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПКУ, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

На виконання зазначених статей, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №15459-17 від 29.10.15 року.

З огляду на наведені правові норми та враховуючи, що у власності позивача перебуває автомобіль, який є об'єктом оподаткування транспортним податком, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що Черкаським окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання апелянта на підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України є помилковим.

За змістом вищевказаної норми, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Водночас, у даному випадку мала місце не зміна податку, а запровадження нового виду податку.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 р. № 71-VIII, запроваджено цей податок, неконституційним не визнавався, а відтак підлягає застосуванню.

Також колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта про те, що податкове повідомлення - рішення №15459-17 від 29.10.15 року складене з порушенням строків виготовлення та вручення, оскільки, даний факт не впливає на обов'язок позивача сплачувати податок, та зумовлено тим, що відповідач отримав від Начальника Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговуванням м. Черкаси, Черкаського та Чигиринського районів відповіді на запит, де й було надано копії реєстраційних карток на транспортні засоби, вказані в запиті, лише 30.09.15 року.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана вірна правова оцінка, на підставі чинного законодавства України.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду 15.01.16 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

Судді: Хрімлі О.Г.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.