Ухвала суду № 56615854, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Київ К/800/15334/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року

у справі № 2а/1770/876/2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «EVRACKON»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

третя особа Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «EVRACKON» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «EVRACKON») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) третьої особи Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.10.2014 року скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку представництва «Товариства з обмеженою відповідальністю «Азеркорпу-Аутобан» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року, за результатами якої складено акт від 21.08.2010 року № 12337/985/26607596.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» щодо завищення податкового кредиту за березень 2010 року на 825 476,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.08.2010 року № 000652344/0/23-318, яким представництву «Товариства з обмеженою відповідальністю «Азеркорпу-Аутобан» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 2 152 508,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1 076 254,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження контролюючим органом скарги платника податків залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін. Крім того, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.09.2010 року № 000652344/1/23-318, від 08.12.2010 року № 000652344/2/23-318.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Статтею 188 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що імпорт це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь - яких митних обмежень.

Відповідно до статті 189 МК України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; сплати податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом;

У відповідності до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 вказаного Закону «Про податок на додану вартість» з метою оподаткування до імпорту також прирівнюється: ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Підпунктом 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Згідно з підпунктом 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, за нормою якої, для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі контракту від 28.10.2009 року № Е-579/28.10.2009, який передбачає безоплатну поставку товару без передачі права власності, через відправника «ENERJI SISTEM INSSAAT VEIS MAKINALARI» відповідно до вантажно-митної декларації ввезено автогудронатор марки AS-MAK-SAN серії № 013587 на базі вантажного автомобіля марки Mercedes Benz моделі 3029В, з дизельним двигуном М 6374 куб.см, встановленою термоцистерною М12000 куб.см, з встановленим розпилювачем та двома підігрівачами бітуму, 2009 року виготовлення.

Згідно з контрактом від 01.10.2009 року № ЕVER-1/01.10.2009, який передбачає безоплатну поставку товару без передачі права власності, через відправника «MM EVEREST Gmbh» ввезено маховик дизельного двигуна вантажного автомобіля марки Mersedes-Benz, та інші комплектуючі.

Також, контрактом від 25.02.2010 року, який передбачає безоплатну поставку товару без передачі права власності, через відправника «Joseph Vodela AG» ввезено асфальтоукладник марки VOGEL типу 07.19/SUPER 1900-2.

Контрактом від 16.02.2010 року № 04/10, передбачено безоплатну поставку тонкостінну водонепроникну гофровану трубу без передачі права власності.

Згідно з контрактом від 17.02.2010 року № 01/10-АА, який передбачає безоплатну поставку товару без передачі права власності, відповідно до вантажно-митної декларації ввезено стальні стійки для опалубки гранітної будівельної конструкції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що отримані товарно-матеріальні цінності оприбутковані по бухгалтерському обліку представництва ТОВ «Азеркорпу-Аутобан», що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 152, журналом проводок за період 01.01.2008 року - 31.03.2011 року. Крім того, на вказані основні засоби представництвом нараховувалась амортизація, що відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 131.

Представництвом ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» сплачено податок на додану вартість за вказаними контрактами на Рівненській митниці при розмитненні товарно-матеріальних цінностей та відображено платником податку в рядку 12.1 декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року в сумі 825 476,00 грн.

Відтак, з урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування платником податків даних податкового обліку за спірними господарськими операціями.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун