Ухвала суду № 56614359, 21.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 р.Справа № 589/5744/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.02.2016р. по справі №589/5744/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду із адміністративним позовом до Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якому просила:

- визнати неправомірними дій відповідача, щодо переведення пенсії ОСОБА_1 за вислугою років на пенсію за віком та обчислення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік, та скасувати розпорядження управління Пенсійного фонду України в м.Шостці та Шосткинському районі Сумської області № 144365 від 16.09.2015 року в частині перерахунку пенсії за віком з урахуванням пенсії за вислугою років із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Шостці та Шосткинському районі Сумської області призначити та обчислити пенсію за віком ОСОБА_1, з 07.09.2015 року, відповідно до вимог ст.ст. 26, 27, 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи із показника середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2012-2014 роки, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 01.08.1977 року працювала на посаді медсестри медичних установ м.Шостка, тому, маючи необхідний стаж за вислугою років, у вересні 2006 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років як медичному працівнику. 20.09.2006 року позивач звільнилась з займаної посади медсестри загальної практики - сімейної медицини відділення загальної практики сімейної медицини при поліклініці Шосткинської ЦРЛ, оскільки згідно ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. 22.09.2006 року відповідачем призначено пенсію за вислугу років. Проте, вирішивши працювати далі, позивач подала заяву про відмову від призначеної пенсії та з 25.09.2006 року знову була прийнята на посаду медсестри загальної практики сімейної медицини відділення загальної практики сімейної медицини при поліклініці Шосткинської ЦРЛ. Позивач встигла отримати пенсію за 3 дні, після чого відмовилась від неї. 04.09.2015 року позивачу виповнилось 57 років, тобто настав вік, за яким виникло право на пенсію за віком на підставі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Продовжуючи працювати, позивач зібрала всі необхідні документи для призначення пенсії за віком і 07.09.2015 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Трудовий стаж на час звернення склав 38 років 0 міс 18 днів, згідно трудової книжки. Але при цьому відповідач не призначив пенсію за віком, а провів переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком і провів перерахунок пенсії за віком з урахуванням пенсії за вислугою років та при цьому врахував заробіток за періоди страхового стажу, зазначеного ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2007 рік. 26.11.2015 р. позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економ України за 2014 рік. Відповідач у відповіді від 03.12.2015 р. за №13331/02-12 зазначив, що при переведенні з одного виду пенсії на інший, враховується заробітна плата за періоди страхового стажу зазначеного в ч. 1 ст.40 вказаного Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії. Для обчислення пенсії відповідач врахував заробітну плату згідно довідки про заробітну плату за період з 01.05.1991 року по 30.04.1996 року, виданої Шосткинською ЦРЛ, та за період з 01.07.2000 року по 30.09.2006 року за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передував року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2005 рік (735,57 грн). Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року №327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення» з 01.05.2012 року проведено осучаснення заробітної плати по пенсіях з датою звернення за призначенням до 01.01.2008 року застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік (1197,91 грн). Тому, відповідач вважає, що при переході на пенсію за віком з 07.09.2015 року правомірно застосовано показник середньої заробітної плати за 2007 рік. Не погодившись із відповіддю відповідача, позивач повторно 07.12.2015 року звернулась із заявою про застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2014 рік. Відповідач у відповіді від 15.12.2015 р. за № 90/21-1 повторно повідомив про застосування показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії. Не погодившись із вказаними діями відповідача, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.02.2016 року позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Сумській області щодо переведення пенсії позивачу за вислугою років на пенсію за віком та обчислення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік, та скасувати розпорядження управління Пенсійного фонду України в м.Шостці та Шосткинському районі Сумської області №144365 від 16.09.2015 року в частині перерахунку пенсії за віком з урахуванням пенсії за вислугою років із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік.

Зобов'язано Шосткинське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Сумській

області призначити та обчислити пенсію за віком позивачу, з 07.09.2015 року, відповідно до вимог ст.ст. 26, 27, 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи із показника середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2012-2014 роки, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.02.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилково висновку про те, що позивач при переведенні з одногу виду пенсії на інший має право на обчислення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком. Таким чином, оскільки позивач вже перебував на обліку та отримував пенсію за вислугою років, після повторного звернення за призначенням пенсії відповідачем було правомірно здійснене переведення з одного виду пенсії на інший (за віком), та як наслідок, обґрунтовано застосовано при її обчисленні показник середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік, а саме 1197, 91 грн.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду залишити без змін.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу просив розглянути справу без його участі.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач з 01.08.1977 року працювала на посаді медсестри медичних установ м.Шостка, тому, маючи необхідний стаж за вислугою років, у вересні 2006 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років як медичному працівнику.

20.09.2006 року позивач звільнилась з займаної посади медсестри загальної практики - сімейної медицини відділення загальної практики сімейної медицини при поліклініці Шосткинської ЦРЛ, оскільки згідно ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

22.09.2006 року відповідачем призначено пенсію за вислугу років.

Проте, вирішивши працювати далі, позивач подала заяву про відмову від призначеної пенсії та з 25.09.2006 року знову була прийнята на посаду медсестри загальної практики сімейної медицини відділення загальної практики сімейної медицини при поліклініці Шосткинської ЦРЛ. Позивач встигла отримати пенсію за 3 дні, після чого відмовилась від неї.

В зв'язку з досягненням віку, який згідно положень ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" дає право на отримання пенсії за віком, позивач 07.09.2015 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Трудовий стаж на час звернення склав 38 років 0 міс 18 днів, згідно трудової книжки.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, відповідач не призначив пенсію за віком, а провів переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком і провів перерахунок пенсії за віком з урахуванням пенсії за вислугою років та при цьому врахував заробіток за періоди страхового стажу, зазначеного ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2007 рік.

26.11.2015 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економ України за 2014 рік.

Листом від 03.12.2015 р. за №13331/02-12 відповідач зазначив, що при переведенні з одного виду пенсії на інший, враховується заробітна плата за періоди страхового стажу зазначеного в ч. 1 ст.40 вказаного Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії. Для обчислення пенсії відповідач врахував заробітну плату згідно довідки про заробітну плату за період з 01.05.1991 року по 30.04.1996 року, виданої Шосткинською ЦРЛ, та за період з 01.07.2000 року по 30.09.2006 року за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передувала року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2005 рік (735,57 грн). Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року №327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення» з 01.05.2012 року проведено осучаснення заробітної плати по пенсіях з датою звернення за призначенням до 01.01.2008 року застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік (1197,91 грн). Тому, відповідач вважає, що при переході на пенсію за віком з 07.09.2015 року правомірно застосовано показник середньої заробітної плати за 2007 рік.

Не погодившись із отриманою відповіддюа, позивач повторно 07.12.2015 року звернулась із заявою про застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2014 рік.

Листом від 15.12.2015 р. за № 90/21-1 відповідач повторно повідомив про застосування показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії. Таким чином, відповідач вважає, що пенсія призначена і виплачується згідно норм чинного законодавства, за 2007 рік.

Позивач не погодившись із вказаними діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що перед переведенням пенсіонера з одного виду пенсії на іншій, пенсіонер повинен отримувати один із видів пенсії, проте позивачу виплата пенсії була припинена ще у 2006 році, а рішення про відновлення її виплати відсутнє. Таким чином, оскільки позивач просила саме призначити їй пенсію у 2015 році, а не перевести на іншу, то застосування відповідачем положень ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є посилковим. Враховуючи викладене, суд дійшов виснвоку, що відповідач повинен враховувати положення ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме для визначення розміру пенсії враховується середня заробітна плата (дохід), з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто дії відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати за 2007 рік при обчисленні пенсії позивача є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері пенсійного забезпечення.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Абзацом 2 преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення.

Як передбачено ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право вибору пенсійних виплат і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по вислугу років, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається одна із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до частини 2 цієї статті, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Переведення з одного виду пенсії на інший виконується в порядку, передбаченому частиною третьої статті 45 вищезгаданого Закону. Як зазначено в нормі цієї статті, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить, що тільки за бажанням пенсіонера при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Як було встановлено під час розгляду справи, звертаючись із заявою про призначення пенсії, позивач не просила призначити пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а навпаки наполягала на застосуванні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як і не просила здійснити переведення з пенсії за вислугою років на пенсію за віком.

Оскільки позивач не надавав згоду на врахування зарплати із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, тому у відповідача не було підстав застосовувати показник середньої заробітної плати за 2007 рік.

При цьому колегія суддів зазначає, що при розрахунку пенсії за вислугою років за Законом України "Про пенсійне забезпечення", яку отримував позивач до переведення на пенсію за віком, взагалі не застосовується показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Крім того, колегія суддів виходить з того, що в частині 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені статтею 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), в той час як у спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим Законом (призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким пенсія за вислугу років не передбачена), тому положення ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних правовідносин взагалі не підлягають застосуванню.

В даному випадку пенсія призначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Колегія суддів зазначає, що вказана правова позиція узгоджується також із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною за наслідком перегляду в касаційному порядку справ вказаної категорії (ухвали від 01.12.2013 р. у справі № К/800/38624/13, від 02.04.2014 р. у справі № К/800/45035/13, від 16.01.2014 р. у справі № К/800/1384/13).

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про зобов'язання відповідача провести нарахування позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості доводів щодо відсутності у позивача права на перерахунок пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.02.2016р. по справі №589/5744/15-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З приводу розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 14.07.2011 року № 3674-VI.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2015 року 1218 грн. 00 коп.

З 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір".

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано: фізичною особою слід сплатити 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (487,20 грн.)

Таким чином розмір судового збору, що підлягає сплаті, становить 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 92 коп.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір", апелянт не віднесений до осіб, звільнених від сплати судового збору, а тому судовий збір повинен бути сплачений на загальних умовах.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, звертаючись із апеляційною скаргою, не надав доказів сплати судового збору, проте надав клопотання, в якому просив відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення по даній справі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016 року клопотання відповідача задоволено та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом рішення у даній справі.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.2 ст. 88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь апелянта, суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України вищевказаної суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 88, 94, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.02.2016р. по справі №589/5744/15-а за позовом ОСОБА_1 до Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (вул. Депутатьська, 1, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, 41107, код ЄДРПОУ 37512104) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, МФО 851011, код СДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 92 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Водолажська Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 22.03.2016 р.