Постанова № 56614128, 15.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року № 876/8574/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Гользбергер А.П.

представника відповідача - Холявка І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

03.07.2015 УПСП у формі ТОВ «Інвар» (далі - позивач, Товариство) звернулося в суд із адміністративним позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.06.2015 №№ 0000372202, 0000392202, 0000382202.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався про помилковість висновків викладених у акті перевірки про нереальність господарських операцій з ТОВ «Антека», оскільки у Товариства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 позов задоволено повністю.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що під час проведення перевірки ТОВ «Антека» було встановлено, що вказане підприємство не володіє необхідними ресурсами для здійснення господарської діяльності, на ньому працює лише одна особа, а його видом діяльності є діяльність у сфері реклами. Вказує апелянт і на те, що позивачем не надано жодних доказів прийняття товару по кількості та якості, а із наданих ТТН вбачається, що товар приймався в с. Муроване, коли на видаткових накладних стоїть штам про прийняття товару на складі у м. Львові.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про його дату, час та місце, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено у його відсутності.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити повністю.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань господарських взаєморозрахунків з ТОВ «Антека» за грудень 2015 року - січень 2015 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) від вказаного вище контрагента, результати якої оформлені актом від 25.05.2015 № 379/22-02/20787143.

Згідно висновків цього акта, під час перевірки встановлено порушення позивачем:

1) пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 129 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 23979 грн, у т.ч. за 2014 рік на 23979 грн;

2) пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого ТОВ «Агентство економічної безпеки «Ефорт» завищено суму податкового зобов'язання всього на суму 71313,16 грн в т.ч.: за червень 2012 на суму 69483,00 грн, за липень 2012 на суму 1830,16 грн за рахунок проведення взаєморозрахунків з ДТГО «Львівська залізниця», завищено суму податкового кредиту за травень 2012 на суму 70551,68 грн за рахунок проведення взаєморозрахунків з ПП "ОС Сапсан";

3) пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого встановлено зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 19998 грн та заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 75015,88 грн в т.ч. за: січень 2015 року на суму 75015,88 грн.

На підставі цього акта перевірки, відповідачем 12.06.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) № 0000372202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 35968,50 грн, у т.ч.: 23979 грн основний платіж, 11989,5 грн штрафні санкції;

2) № 0000382202, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 19998 грн;

3) № 0000392202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 120523,82 грн, у т.ч.: 75015,88 грн основний платіж, 37507,94 грн штрафні санкції.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «Антека» підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту з ПДВ та витрат з податку на прибуток підприємств мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Антека» позивачем надано: договір поставки; видаткові та податкові накладні; ТТН; банківські виписки; журнал реєстрації довіреностей.

Однак, вказані вище документи не підтверджують реальність спірних господарських операцій, з огляду на таке.

10.11.2014 між ТОВ «Антека» (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір № 10/11 (а.с. 54-57), згідно умов якого, Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця товар на умовах поставки EXW (Франко завод), місце поставки склад Постачальника (п. 2.1 Договору). Сторони вправі на протязі дії цього договору змінювати базис поставки конкретної партії товару на базис поставки СРТ або інший за попередньою домовленістю. Сторони у специфікації на поставку партії товару на умовах, відмінних від базису поставки визначеного у п. 2.1 Договору, вказують визначену сторонами умову поставки відповідно до вимог Інкотермс 2010 та назву місця поставки товару.

Вказаний вище термін EXW (Франко завод) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження.

Оскільки у наданій позивачем специфікації (а.с. 71), сторони не визначили інших умов постачання, обов'язок транспортування товару від ТОВ «Антека» був покладений на позивача.

Як вбачається із наданої позивачем товарно-транспортної накладної від 01.12.2014 № 000001 перевезення товару здійснював на замовлення позивача ФОП ОСОБА_3, з яким позивачем не надано доказів укладення договору про надання транспортних послуг, як і доказів проведення оплати таких послуг. Крім цього, з цієї ТТН вбачається, що водієм, який здійснював перевезення товару був начальник складу ОСОБА_4, який також зазначений і у видатковій накладній, як одержувач товару (а.с. 70).

Також слід зазначити, що згідно вказаної вище ТТН, перевезення ТМЦ здійснювалось з вул. Навроцького, 4 у м. Львів в с. Муроване Пустомитівського району, хоча згідно наданих самим позивачем видаткової накладної від 01.12.2014 № 22/12 та специфікації до неї, оприбуткування товару здійснювалось на складі позивача у м. Львові по вул. Кульпарківській, 93а (а.с. 71). При цьому, у видаткові накладній від 01.12.2012 № 22/12 (а.с. 70) не зазначено такого обов'язкового реквізиту, як місце складення, що свідчить про невідповідність такої вимогам ст. 9 Закону № 996-ХIV.

Крім цього, позивач надавши договір оренди нерухомого майна в с. Муроване, не надав доказів того, що такий договір реально виконується, зокрема, здійснюється орендна плата.

Відповідно до п. 4.3 Договору, Постачальник зобов'язується не пізніше п'яти днів до дати планової поставки товару повідомити Покупця щодо місця та часу відвантаження товару засобами зв'язку (ел.пошта, факсимільний зв'язок тощо). Проте, позивачем у процесі судового розгляду таких доказів не надано.

Не можуть бути прийняті до уваги і надані позивачем докази, як на підтвердження подальшої реалізації товару, оскільки з цих документів не вбачається, що вони стосуються товару, який придбаний саме у ТОВ «Антека», а не у будь-якого іншого суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене, надані позивачем документи не підтверджують реальність господарських операцій з придбання ТМЦ у ТОВ «Антека», а відтак винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасованими бути не можуть.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити повністю.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2015 року у справі № 813/3419/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі складена та підписана 21.03.2016.