Постанова № 56614077, 14.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Головуючий I інстанції - Власенко Д.О.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 березня 2016 рокусправа № 804/14842/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В.

при секретарі судового засідання: Федосєєвій Ю.В.,

за участі представників апелянта ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у справі № 804/14842/15 за позовом ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олексіївни про визнання незаконною постанови та зобов'язання вчинити певні дії, третя особа: Приватне підприємство «Пектораль»,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконною постанову відповідача про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 18.09.2015 року;

- зобов'язати відповідача на підставі наданих 18.09.2015 року документів, зареєструвати право власності Приватного підприємства «Пектораль» на нерухоме майно: ларьок будівельної бригади № 2, літера «Д», загальною площею 43,4 кв. м., по АДРЕСА_1; будівля складу, загальною площею 24,4 кв. м., по АДРЕСА_3 альтанка 1, літ. «Л», загальною площею 5,6 кв. м., альтанка 2, літ. «И», загальною площею 5,9 кв. м., альтанка 3, літ. «К», загальною площею 5,9 кв. м., винний льох, літ. «В», загальною площею 14,1 кв. м., будиночок б/о, кухня, літ. «А», загальною площею 107,5 кв. м., будиночок охорони, літ. «Б», загальною площею 7,5 кв. м., більярдна (будиночок зони відпочинку), літ. «Д», загальною площею 170,7 кв. м., навіс, літ. «Е», загальною площею 51,9 кв. м., навіс для мангалу, літ. «Г», загальною площею 29,7 кв. м., навіс шашличної, літ. «Ж», загальною площею 4,3 кв. м., туалет, літ. «З», загальною площею 2,7 кв. м., спорудження І - танцмайданчик, загальною площею 97,3 кв. м., спорудження ІУ - берегова лінія, загальною площею 241,5 кв. м., спорудження УІ - тротуари, загальною площею 139,1 кв. м., спорудження УІІ - басейн питної води, яке розташоване у АДРЕСА_2

- зобов'язати відповідача посвідчити договір купівлі-продажу на вищевказане нерухоме майно укладений між ОСОБА_6 та ПП «Пектораль».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_5, який не брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи своє право на подання апеляційної скарги, зазначив, що у 2003 році за договором купівлі-продажу, укладеним в простій письмовій формі, придбав зазначене вище майно у ПП «Пектораль» і з того часу володіє та користується ним, несе витрати на його ремонт та утримання. Крім того, з 2011 року відбуваються судові спори щодо визнання за ним права власності на це майно, а з 12 вересня 2011 року на два з трьох вказаних об'єктів за ним зареєстровано право власності, на підтвердження чого надав витяги про державну реєстрацію прав. (а.с. 101, 102).

Колегія суддів погоджується з такими доводами апелянта і вважає, що оскаржуваним судовим рішенням вирішені питання про права та інтереси апелянта, які стосуються вищезазначеного майна, а тому ОСОБА_5 має право на оскарження вказаного судового рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу майна від 19 травня 2000 року, укладеному між КСП ім. Карла Маркса та ПП «Пектораль», вказаним КСП продано ПП «Пектораль» будівлю складу (інвентаризаційний № 2011), що знаходиться по АДРЕСА_3

19 квітня 2002 року загальними зборами співвласників вказаного КСП прийнято рішення про укладання договору купівлі-продажу майна (основні засоби) на загальну суму 460 585, 00 грн., а відповідно до договору купівлі-продажу основних засобів від 19 квітня 2002 року, укладеному у простій письмовій формі, КСП ім. Карла Маркса продало ПП «Пектораль» майно, а саме: ларьок будівельної бригади № 2 літ. Д, загальною площею 43,4 кв. м., що розташований по АДРЕСА_1 більярдної (будиночок зони відпочинку) літ. Д, загальною площею 170,7 кв. м., споруджень ІV - берегова лінія загальною площею 241,5 кв. м., які розташовані у АДРЕСА_2. (а.с. 16-18).

Докази належності станом на 2000-2002 роки вказаного майна КСП ім. Карла Маркса на праві спільної часткової власності особами, які беруть участь у справі, суду не надавались і в матеріалах справи відсутні.

У квітні 2002 року ПП «Пектораль» переоформила в МБТІ технічну документацію на будівлю магазину (ларьок будівельної бригади № 2) літ. Д, загальною площею 43,4 кв. м., що розташований по АДРЕСА_1

Відповідно до актів робочої комісії про прийняття завершеного будівництва прийнято в експлуатацію побудовані ПП «Пектораль» протягом 2003 року будівлі, споруди та приміщення, а саме: альтанку 1 літ. «Л», загальною площею 5,6 кв. м., альтанку 2, літ. «И», загальною площею 5,9 кв. м., альтанку 3, літ. «К», загальною площею 5,9 кв. м., винний льох, літ. «В», загальною площею 14,1 кв. м., будиночок б/о, кухня, літ. «А», загальною площею 107,5 кв. м., будиночок охорони, літ. «Б», загальною площею 7,5 кв. м., навіс, літ.«Е», загальною площею 51,9 кв. м., навіс для мангалу, літ. «Г», загальною площею 29,7 кв. м., навіс шашличної, літ. «Ж», загальною площею 4,3 кв. м., туалет, літ. «З», загальною площею 2,7 кв. м., спорудження VІ - тротуари, загальною площею 139,1 кв. м., спорудження VІІ - басейн питної води, які знаходяться у АДРЕСА_2. При цьому головою робочої комісії в актах вказаний директор ПП «Пектораль» ОСОБА_3, а членами комісії - головні інженер-будівельник, енергетик та майстер-будівельник. Акти засвідчені печаткою ПП «Пектораль». (а.с. 40-50).

12 листопада 2003 року між ОСОБА_5 12 листопада 2003 року та ПП «Пектораль» було укладено договір купівлі-продажу (основних засобів) № 83, згідно якого останній продав громадянину ОСОБА_5 нерухоме майно, а саме: ларьок будівельної бригади № 2, літ. «Д» загальною площею 43,4 кв.м., по АДРЕСА_1 будівлю складу, загальною площею 24,4 кв.м. по АДРЕСА_3; альтанку 1, літ. «Л», загальною площею 5,6 кв.м.; альтанку 2, літ. «И», загальною площею 5,9 кв.м.; альтанку 3, літ «К», загальною площею 5,9 кв.м.; винний льох, літ «В», загальною площею 14,1 кв.м.; будиночок б/о, кухня, літ. «А», загальною площею 107,5 кв.м.; будиночок охорони, літ. «Б», загальною площею 7,5 кв.м.; більярдна (будиночок зони відпочинку), літ. «Д», загальною площею 170,7 кв.м.; навіс, літ. «Е», загальною площею 51,9 кв.м.; навіс для мангалу, літ. «Г», загальною площею 29,7 кв.м.; навіс шашличної, літ «Ж», загальною площею 4,3 кв.м.; туалет, літ. «З», загальною площею 2,7 кв.м.; спорудження І - танцмайданчик, загальною площею 97,3 кв.м.; спорудження ІУ-берегова лінія, загальною площею 241,5 кв.м.; спорудження VІ-тротуари, загальною площею 193,1 кв.м.; спорудження VІІ-басейн питної води, які знаходяться на території «бази відпочинку» по АДРЕСА_4 (а.с. 91-93).

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2011 року, яке набрало законної сили 4 липня 2011 року, задоволено позов ОСОБА_5, визнано дійним договір купівлі-продажу від 12 листопада 2003 року № 83 та визнано право власності ОСОБА_5 на вказані в договорі об'єкти майна. (а.с. 107-113).

На підставі вказаного судового рішення 12 вересня 2011 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на ларьок бригади № 2 по вулиці АДРЕСА_1 та нежитлове вбудоване приміщення будівлі складу по АДРЕСА_3 Нікопольського району Дніпропетровської області. (а.с. 101, 102).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2015 року, задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_6, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2011 року скасовано, а в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено. (а.с. 114-121).

18 вересня 2015 року ОСОБА_6 та Приватне підприємство «Пектораль» звернулись до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Г.О. з метою посвідчити договір купівлі-продажу нерухомого майна та провести реєстраційні дії щодо цього.

Постановою приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Г.О. від 18.09.2015 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (а.с. 10).

Позивач вважає дану постанову протиправною, оскільки ПП «Пектораль» є законним власником вищезазначеного нерухомого майна, а тому має право розпоряджатися ним та укладати відносно нього договір купівлі-продажу.

При вирішенні справи по суті колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, в редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». (далі - Закон № 1952-IV).

Згідно пункту 1 частини 2 статті 9 Закону № 1952-IV в редакції станом на час прийняття відповідачем оскаржуваної постанови державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 9 Закону № 1952-IV у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

За приписами частини 2 тієї ж статті нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону, якими визначені такі повноваження державного реєстратора, як ведення реєстраційних справ щодо об'єктів нерухомого майна та видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону, зокрема, фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.

Таким чином, станом на 18 вересня 2015 року нотаріуси не мали повноважень щодо здійснення державної реєстрації первісного права власності, ведення реєстраційних справ та видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, у зв'язку з чим суд першої інстанції незаконно прийняв рішення про зобов'язання відповідача зареєструвати за ПП «Пектораль» право власності на нерухоме майно.

При цьому безпідставними є посилання суду першої інстанції на положення абзацу 3 частини 5 статті 3 та на частину 9 статті 15 Закону № 1952-IV, оскільки в них передбачені повноваження нотаріуса щодо здійснення реєстрації прав на нерухоме майно, які виникли в результаті вчинення саме певної нотаріальної дії, а не щодо реєстрації права власності на нерухоме майно вперше з інших підстав ніж вчинення нотаріальної дії.

Пункт же 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868), який був чинним на час виникнення спірних відносин, містить імперативний припис, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Наявність таких випадків позивачем в позові не заявлялась і судом ці випадки відповідно не встановлювались.

Також колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин і положення Порядку № 868 щодо можливості одночасного проведення державної реєстрації як речового права, що є похідним від права власності, так і самого права власності на таке майно, з огляду на наступне.

Так, задовольняючи позов, суд першої інстанції помилково ототожнив речове право на нерухоме майно, що є похідним від права власності, та право власності на нерухоме майно, що виникає в результаті вчинення певної нотаріальної дії, назвавши останнє «похідне право власності».

Колегія суддів зауважує, що ні Цивільний Кодекс України, ні Закон № 1952, ні Порядок № 868 не містять поняття «похідне право власності», оскільки право власності на нерухоме майно завжди є первинним, а всі інші речові права - похідними від права власності у зв'язку з тим, що завжди право власності на майно належить одній особі, а інша особа може мати на це майно (річ) обмежене за змістом речове право.

Перелік похідних речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації, визначений окремо від права власності на нерухоме майно в пункті 2 частини 1 статті 4 Закону № 1952, відповідно до якого такими правами є право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що право власності, яке виникає в результаті вчинення нотаріальної дії, зокрема, договору купівлі-продажу нерухомого майна тотожне похідному речовому праву на нерухоме майно, а тому може реєструватись нотаріусом як державним реєстратором одночасно із правом власності на таке майно, що заявляється вперше, суперечить нормам Цивільного Кодексу України, Закону № 1952 та Порядку № 868.

Колегія суддів також вважає необхідним зазначити про помилковість висновків суду першої інстанції щодо набуття ПП «Пектораль» права власності на вказане вище майно відповідно до вимог абзацу 2 частини 2 статті 331 Цивільного Кодексу України у зв'язку з прийняттям цього майна в експлуатацію, оскільки згідно абзацу 3 частини 2 вказаної статті якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно ж до п. 1 частини 1 статті 4 Закону № 1952 обов'язковій державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно.

Таким чином, право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації, а не з моменту прийняття такого майна до експлуатації, як помилково вважав суд першої інстанції.

Відсутність у ПП «Пектораль» зареєстрованого права власності на вищевказане нерухоме майно підтверджується також рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2015 року, в яких зазначено про вказане. (а.с. 114-121).

Більше того, з 12 вересня 2011 року до теперішнього часу право власності на ларьок будівельної бригади № 2 по вулиці АДРЕСА_1 та нежитлове вбудоване приміщення будівлі складу по АДРЕСА_3 Нікопольського району Дніпропетровської області зареєстровано за ОСОБА_5 (а.с. 101, 102), що виключало можливість прийняття рішення про зобов'язання відповідача зареєструвати право власності на вказані об'єкти за іншою особою. Проте вказані обставини судом першої інстанції не встановлювались та не досліджувались.

Крім того, щодо прийняття завершених об'єктів будівництва до експлуатації та належності самих актів робочої комісії про прийняття завершеного будівництва до експлуатації колегія суддів зазначає наступне.

На час складання актів про прийняття об'єктів закінченого будівництва до експлуатації (2003 рік) вказані правовідносини регулювались Державними будівельними нормами України А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затвердженими наказом Держкоммістобудування від 05.10.1994 року № 48. (втратили чинність на підставі наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики № 191 від 18.10.2004).

Порядок введення в експлуатацію об'єктів, які не є державною власністю, передбачений розділом 3 вказаних ДБН і полягає в наступному.

Закінчені будівництвом і підготовлені до експлуатації відповідно до затвердженого проекту об'єкти приймаються в експлуатацію за рішенням державних технічних комісій.

Державні технічні комісії призначаються районними, районними міста Києва, Севастопольською міською державними адміністраціями та виконавчими органами міст обласного підпорядкування.

До складу державних технічних комісій включаються представники забудовника (замовника), проектувальника, підрядника (при здійсненні будівництва підрядним способом), місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду та державного пожежного нагляду, виконавчого органу відповідних місцевих Рад, а на підконтрольних об'єктах Державної екологічної інспекції, Держнаглядохоронпраці, Державної інспекції з енергозбереження додатково включаються представники цих органів.

Головою державної технічної комісії призначається представник органу, який призначив комісію.

Акт державної технічної комісії затверджується органом, який призначив цю комісію. Підписаний та затверджений акт державної технічної комісії є підставою для включення даних про його введення в державну статистичну звітність, а також для оформлення права власності на збудований об'єкт.

З огляду на вказані положення колегія суддів зазначає, що надані ПП «Пектораль» акти не відповідають вимогам зазначених Державних будівельних норм України, оскільки складені безпосередньо самим підприємством, а не державною технічною комісією, тобто фактично є неофіційними актами внутрішнього користування ПП «Пектораль» і не можуть у зв'язку з цим тягнути за собою будь-які наслідки, зокрема, державну реєстрацію на їх підставі права власності на об'єкти нерухомого майна.

До того ж ПП «Пектораль» не надало суду доказів про наявність дозволів на проведення зазначених будівельних робіт, а також щодо правовстановлюючих документів на земельну ділянку під вказаними об'єктами нерухомого майна.

Проте з технічного паспорту, який виготовлений КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» 11.02.2011 року вбачається, що самовільне зайняття ПП «Пектораль» земельної ділянки під комплексом будівель по вулиці Чкалова, б/н, в селі Олексіївка Нікопольського району Дніпропетровської області складає 1401 кв. метр. (а.с. 27-29).

Вказані обставини в сукупності з відсутністю належних актів прийняття об'єктів нерухомого майна в експлуатацію свідчать, що зазначені об'єкти в розумінні статті 376 Цивільного Кодексу України є самочинним будівництвом, на яке особа, що його здійснила, права власності не набуває.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем як державним реєстратором правомірно відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме, договору купівлі-продажу між позивачем та ПП «Пектораль», оскільки у останнього відсутнє зареєстроване право власності на нерухоме майно, яке є предметом договору купівлі-продажу, а у відповідача станом на 18 вересня 2015 року були відсутні повноваження щодо державної реєстрації за ПП «Пектораль» такого права власності вперше.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової про відмову у задоволенні позову.

Повний текст складений 17 березня 2016 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у справі № 804/14842/15 скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олексіївни про визнання незаконною постанови та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко