Постанова № 56613699, 17.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2016 р. Справа№ 910/26655/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Мартинюк С.М.

від відповідача - Павлюк В.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення Господарського суду м. Києва від 24.11.2015 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Експрес Страхування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «УОСК» про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення прийнято з порушення норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 3211,32 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, апеляційна скарга для розгляду була передана колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2016 апелянту відновлено строк для подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду в складі колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В. на 11.02.2016.

В судовому засіданні 11.02.2016 по справі було оголошено перерву до 17.03.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, правомірним та законним, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В призначене судове засідання 17.03.2016 представники сторін з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

31.01.2015 по Столичному шосе, 101 у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки "Porsche", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, транспортним засобом марки "Toyota", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 та транспортним засобом марки "Opel", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5

Дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.02.2015 у справі № 752/2071/15-п ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

18.01.2014 між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави від № 202.14.2213260 (далі - Договір), зa яким був застрахований транспортний засіб марки "Toyota", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2015 страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про подію (дорожньо-транспортну пригоду) та із заявою № б/н, у якій просив виплатити страхове відшкодування для відновлення автомобіля на розрахунковий рахунок СТО.

Актом огляду транспортного засобу від 03.02.2015 р. та від 16.03.2015 (додатковий) визначено перелік та характер пошкоджень транспортного засобу "Toyota", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до Звіту № 1109/1 суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "ЄроАсистанс", складеного 27.03.2015, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Toyota", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 10057,14 грн.

Відповідно до рахунку-фактури ТОВ "Автосаміт на Столичному" № 2015000520 від 09.02.2015, № 2015001099 від 17.03.2015, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки "Toyota", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 7 797,71 грн.

16.02.2015 та 23.03.2015 позивач здійснив виплату страхового відшкодування, що підтверджується платіжними дорученнями № 19579 від 16.02.2015 на суму 4211,32 грн. та № 20879 від 23.03.2015 на суму 3586,39 грн., усього на суму 7797,71 грн.

Зважаючи на зазначене, позивач звернувся із позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги правом на відшкодування останнім в порядку регресу, коштів сплачених за відновлювальний ремонт автомобіля, пошкодження якого відбулася в результаті протиправних дій їх страхувальника.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, обґрунтовує це тим, що у нього є обов`язок щодо виплати позивачу лише суми в розмірі 3211,32 грн. (з урахуванням франшизи), а інша сума позову є такою, що не доведена позивачем як спричинення шкоди саме внаслідок ДТП, що мало місце 31.01.2015.

Колегія суддів, вивчивши доводи апеляційної скарги, докази, надані представником позивача на підтвердження заявлених вимог, прийшла до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної особи - ОСОБА_5 станом на час ДТП 31.01.2015 була застрахована за полісом № АІ/4164367, укладеним із ПАТ "Українська охоронно - страхова компанія".

Відповідно до приписів статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно із рахунку-фактури ТОВ "Автосаміт на Столичному" № 2015000520 від 09.02.2015, № 2015001099 від 17.03.2015, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки "Toyota", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 7 797,71 грн.

Відповідно до страхового акту № 3.15.157-1 від 16.02.2015 вирішено провести виплату страхового відшкодування у розмірі 4211,32 грн.

Відповідно до страхового акту № 3.15.157-2 від 23.03.2015. вирішено провести виплату страхового відшкодування у розмірі 3586,39 грн.

Апелянт, заперечуючи проти задоволених позовних вимог, в апеляційній скарзі зазначає про те, що СТО складалось 2 акти виконаних робіт: № 2015001809 від 20.03.2015 та № 2015003517 від 18.05.2015 і при цьому працівниками СТО за другим актом проводились ремонті роботи тих частин машини, що за довідкою ДПС не були пошкоджені в ДТП 31.01.2015.

Проте, колегія суддів не погоджується із такими твердженнями апелянт, виходячи з наступного.

Відповідно до довідки інспектора ДПС ГУ МВС України в м. Києві, 31.01.2015 в результаті ДТП був пошкоджений автомобіль марки «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: 2 - оє правих дверей, заднє праве крило.

Згідно акту виконаних робіт від 20.03.2015 працівниками СТО були виконані роботи щодо дверей передніх правих, дверей задніх правих, крило заднє праве.

А згідно акту виконаних робіт від 18.05.2015, були виконані роботи щодо ремонту заднього правого крила, дверей передніх правих та крило переднє праве.

Тобто, працівниками СТО виконувались ремонті роботи щодо саме тих частин машини, що були пошкоджені в результаті ДТП, що мало місце 31.01.2015 та були зафіксовані у відповідному протоколі інспектора ДПС.

В той же час, зазначення апелянтом про те, що СТО виконувало роботи щодо бамперу, молдингу даху та ліхтаря заднього правого, які не були пошкоджені в результаті ДТП 31.01.2015, не відповідає дійсним обставинами справи, оскільки по-перше, відповідно до акту виконаних робіт жодних ремонтних робіт щодо бамперу чи ліхтаря заднього правого не проводилось, було здійснено лише їх зняття та встановлення, що є необхідною дією для ремонту та фарбування пошкоджених деталей автомобіля (крило, двері).

Молдинг даху - це накладна опукла планка з поперечними перетинами (декор), а не певний вид ремонтних робіт, який відповідно до вказаного акту також лише знімався та встановлювався для можливості проведення ремонтних робіт пошкоджених деталей автомобіля.

Отже, з урахуванням всього зазначеного, СТО були здійснені саме ті ремонтні роботи, саме щодо тих частин автомобіля, що були пошкоджені саме в ДТП 31.01.2015.

Крім того, як вбачається з вказаних актів пробіг автомобіля марки «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 20.03.2015 та на 18.05.2015 становить 10882 км., що спростовує твердження про те, що другий акт виконаних робіт за травень 2015 був здійснений за результатами іншого ДТП, яке не стосується дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 31.01.2015.

Щодо твердження апелянта, що працівниками СТО здійснювалось двічі фарбування передніх та задніх дверей, суд апеляційної інстанції зазначає, що знову ж таки, згідно із наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт, 20.03.2015 відбувалось фарбування дверей задніх правих та дверей передніх правих, а згідно акту виконаних робіт від 18.05.2015, відбувалось фарбування крила заднього правого та переднього правого.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Судом першої інстанції вірно було встановлено, і це підтверджується наявними матеріалами справи, що позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі, то до нього у відповідності до приписів ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страховика цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_5 автомобіля «Opel Astra», державний реєстраційний номер НОМЕР_8.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2015 позивач звернувся до відповідача з заявою вих. № 1218/15.157 від 13.03.2015 про виплату страхового відшкодування у розмірі 4211,32 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 6797,71 грн. у судовому порядку.

Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування страховик набуває права зворотної вимоги до страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як передбачено полісом № АІ/4164367, розмір франшизи становить 1000,00 грн., у зв'язку з чим вартість відшкодування, яка повинна бути виплачена відповідачем становить 6797,71 грн. (7797,71 грн. - 1000 грн. = 6797,71 грн.).

Отже, враховуючи вище зазначене, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права, у встановленій формі та порядку, не порушуючи норми чинного законодавства України.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволенні позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" про стягнення шкоди у розмірі 6 797,71 грн., а тому апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 у справі № 910/26655/15- без змін.

Матеріали справи № 910/26655/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко