Постанова № 56613549, 17.03.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2016 року Справа № 904/7821/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Саланжій Т.Ю.

представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2015 року у справі № 904/7821/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж", м. Вишневе, Київська обл.

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-Автоматизація", м. Київ

відповідача-2 Приватного підприємства "Теюл Імпекс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 138 721,27 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2015 року у справі № 904/7821/15 (суддя Панна С.П) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-Автоматизація" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж" 1427,89 грн. курсової різниці, переплаченої покупцем у зв'язку зі збільшенням курсу євро до гривні внаслідок прострочення постачальника, 415, 39 грн. інфляційних втрат, 259,90 грн. пені, 13, 38грн. 3% річних, 400, 00 грн. витрат на послуги адвоката, 42, 03 грн. судового збору.

В решті позовних вимог та вимог до відповідача-2 відмовлено.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем-1 умов договору №78154 від 18.11.2014 року в частині своєчасного виконання зобов'язання щодо поставки товару, що призвело до збільшення вартості товару у зв'язку з збільшенням курсу євро до гривні.

Суд дійшов висновку, що переплата позивача за поставлений товар становить 1 427,89 грн., а не 87 927,00 грн., як зазначив позивач.

Стягуючи пеню, суд послався на п.5.2 договору. Інфляційні та 3% річних стягнуто судом відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо відповідача-2, суд зазначив на те, що у справі відсутні докази надання згоди ТОВ "КСК-Автоматизація" на передачу прав і обов'язків третій особі за договором поруки, що вимагається п.9.1 договору поставки №78154 від 18.11.2014 року. Тому зобов'язання відповідача-2 перед позивачем відсутні.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи щодо строку виконання відповідачем-1 поставки товару, неналежну оцінку умов договору.

Просить рішення господарського суду від 12.11.2015 року скасувати, стягнути солідарно з ПП "Теюл Імпекс" та ТОВ "КСК- Автоматизація" на користь ТОВ "Нафтогазмонтаж" 138 721,27 грн., з яких: 87 927,00 грн. як суму курсової різниці, переплаченої покупцем у зв'язку зі збільшенням курсу євро до гривні внаслідок прострочення постачальника, 24 893,15 грн. інфляційне збільшення суми боргу, 24 636,42 грн. пені (подвійної облікової ставки НБУ), 1 264,70 грн. 3% річних.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 спростовує доводи скаржника, просить залишити скаргу без задоволення.

Відповідач-2 відзив на апеляційну скаргу не надав. У судове засідання на 12 год. 10 хв. 17.03.2016 року представник Приватного підприємства "Теюл Імпекс" викликався за телефоном, який зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.179-180).

Відповідно до телефонограми (а.с.181) за відомим суду номером зв'язок з відповідачем-2 відсутній.

Всі судові документи, які були направлені ПП "Теюл Імпекс" за адресою: Запорізьке шосе, буд.60, оф.156, м.Дніпропетровськ, повертались з відміткою УДППЗ "Укрпошта" –"за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач-2 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу суду 29.01.2016 року з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Абзацом 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року за №18 визначено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши представників сторін (з урахуванням попереднього судового засідання) колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення слід скасувати, в задоволенні позову відмовити з наступних підстав:

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 18.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КСК-Автоматизація", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж", як покупцем, укладено договір поставки № 78154, за умовами п. 1.1 якого постачальник поставляє, а покупець приймає і оплачує обладнання імпортного виробництва, в асортименті та кількостях, що зазначені у специфікаціях.

Поставки здійснюються відповідно до специфікацій (додатків) товару, що поставляється, які складаються на підставі замовлень покупця, узгоджуються і затверджуються сторонами, і є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст.526 Цивільного кодексу Україні та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено зобов'язання покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість договору складається з суми всіх підписаних додатків (специфікацій) до цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору ціна товару і термін дії ціни зазначається в додатках до даного договору.

Оплата за товар, що поставляється по даному договору, здійснюється покупцем національною валютою України - гривнею шляхом безготівкового перерахування грошових коштів покупця на поточний рахунок постачальника у наступному порядку:

1-й етап: передоплата в розмірі 50% вартості товару зазначеної у додатках протягом 3-х банківських днів від дати виставлення рахунку;

2-й етап: остаточний розрахунок в розмірі 50% вартості товару, зазначеної у додатках протягом 3-х банківських днів від дати письмового повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження, направленого факсимільним зв'язком по телефону, вказаному у цьому договорі. Відвантаження товару здійснюється після зарахування на поточний рахунок постачальника 100% оплати за товар (п. 2.4 договору).

Пунктом 2.5 договору передбачено, що оскільки товар, що поставляється за даним договором, є імпортним, ціна товару розраховується на підставі обмінного курсу гривні до Євро, встановленого Національним Банком України на день формування ціни і в разі зміни курсу Євро по відношенню до гривні від моменту формування ціни (вказується у кожному додатку окремо) до моменту виставлення рахунку на оплату більш, ніж на 3%, вартість товару, що підлягає оплаті, перераховується.

Пунктом 2.5 договору сторони визначили формулу розрахунку вартості товару.

Відповідно до додатку №1 від 18.11.2014 року до договору поставки (специфікація №1) сторони погодили, що загальна вартість товару, що поставляється за даною специфікацією, становить 294 767,1 грн. з ПДВ. Розрахунковий курс складає 19,069121 грн. за один Євро станом на 18.11.2014 року. Термін дії поставки товару – 70 днів. Термін дії ціни – до 21.11.2014 року (а.с.13).

Відповідно до ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно аналізу положень чинного в Україні законодавства, курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів.

За змістом ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто, положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Частиною 2 статті 524 Цивільного Кодексу України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно до п.8.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 згідно з частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п. 2.7 договору оплата здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури, що виставляється постачальником.

Датою поставки вважається дата передачі товару постачальником покупцю, що підтверджується видатковою накладною з підписами уповноважених осіб обох сторін (п. 3.4 договору).

Відповідно до рахунку-фактури № КС-5759/78154/1 від 26.11.2014 року (а. с. 15) та платіжного доручення від 26.11.2014 року (а.с.105) позивач здійснив відповідачу-1 передоплату в сумі 147 383,55 грн.

Остаточний розрахунок в розмірі 50% вартості товару згідно умов договору повинен бути здійснений позивачем протягом 3-х банківських днів від дати письмового повідомлення продавця про готовність товару до відвантаження.

З матеріалів справи вбачається, що таке повідомлення було надіслано відповідачем-1 позивачу 19.02.2015 року (а.с.106).

Рахунок на оплату залишку вартості товару виставлено 16.02.2015 року (а.с.16).

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України та аналогічних положень ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

- припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

- зміна умов зобов'язання;

- сплата неустойки;

- відшкодування збитків та моральної шкоди. (ст.611 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що пунктом 2.5 договору поставки закріплено право відповідача-1 здійснити розрахунок ціни товару на момент відвантаження і виставлення рахунку на оплату другого етапу, висновок судового рішення про завищення постачальником вартості товару є помилковим.

Слід також звернути увагу, що позивач погодився з перерахованою відповідно до курсу Євро ціною товару та сплатив її в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням на а.с.18.

Отже, згідно положень специфікації №1 до договору, дати проведення оплати позивачем першого етапу вартості товару, строк виконання зобов'язання з поставки слід розрахувати наступним чином: 26.11.2014 року +70 днів = 05.02.2015 року.

Повідомлення відповідача-1 про готовність поставки датовано 19.02.2015 року.

Колегія суддів дійшла висновку, що ціна товару визначена відповідачем-1 правомірно, відповідно до п.2.5 договору та положень ст.533 Цивільного кодексу України – на день виставлення рахунку на остаточну оплату товару.

Встановивши, що відповідач-1 порушив строки поставки товару, суд першої інстанції помилково визначив правову природу вказаної позивачем суми переплати, безпідставно застосував до правовідносин сторін за договором поставки вимоги ст.625 Цивільного кодексу України, яка передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Таке зобов'язання у відповідача-1 перед позивачем відсутнє.

Отже, підстави для висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "КСК-Автоматизація" умов договору поставки в частині зміни вартості товару, відсутні.

Апеляційна скарга доведена позивачем, його доводи про невідповідність оскаржуваного судового рішення нормам матеріального та процесуального права є обгрунтованими.

Тому апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення скасувати. За недоведеності позову в задоволенні вимог позивача слід відмовити. Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж".

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2015 року у справі № 904/7821/15 скасувати.

В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному обсязі 21.03.2016 року.