Рішення № 56612863, 15.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.03.2016Справа №910/2239/16Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/2239/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-монтажна компанія Ай.Бі.Тек», м. Київ,

до публічного акціонерного товариства «Київський меблевий комбінат», м. Київ,

про стягнення 8 283,74 грн.,

за участю представників:

позивача - Орлов Є.Ю. (довіреність від 22.02.2016 № 02); Павлюк І.І. (довіреність від 10.02.2016 № 01);

відповідача - Корнєйчик О.А. (довіреність від 22.02.2016 № 1).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-монтажна компанія Ай.Бі.Тек» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Київський меблевий комбінат» (далі - Комбінат): 7 201,50 грн. боргу за договором від 01.10.2014 № ПКМ-315/7 про надання послуг з технічного обслуговування (далі - Договір); 920,21 грн. пені; 62,74 грн. 3% річних; 99,29 грн. втрат від інфляції, а всього 8 283,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2016 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 25.02.2016.

23.02.2016 позивач подав суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

23.02.2016 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що послуги не надавалися, а акт було підписано керівництвом Комбінату помилково.

У судовому засіданні 23.02.2016 було оголошено перерву до 15.03.2016 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

15.03.2016 позивач подав суду письмові заперечення на відзив, в яких Товариство заперечило проти доводів Комбінату.

15.03.2016 відповідач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, зокрема, пояснення голови правління Комбінату, в яких Кулик Т.М. зазначила, що підписала акт відповідно до довгострокового Договору; про укладення усної угоди щодо оплати послуг тільки за період фактично виконаних робіт по серпень місяць не знала.

Представники позивача у судовому засіданні 15.03.2016 надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.

У судовому засіданні 15.03.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2014 Комбінатом (замовник) та Товариством (виконавець) було укладено Договір, за умовами якого:

- замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання у відповідності з умовами Договору надавати замовнику протягом дії договору послуги з щомісячного технічного обслуговування систем (пункт 1.1 Договору);

- вартість надання виконавцем замовнику послуг за один повний місяць становить - 7 201,50 грн., в тому числі ПДВ - 1 200,25 грн. (пункт 2.1 Договору);

- оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником щомісячно в поточному місяці, за послуги надані в попередньому місяці, на підставі акта виконаних робіт виконавця протягом п'яти робочих днів з дня отримання замовником підписаного акта виконаних робіт. Виконавець зобов'язаний щомісячно не пізніше 5-го числа кожного місяця надавати замовнику акт виконаних робіт на підписання та оплату послуг, наданих виконавцем у попередньому місяці (пункт 2.7 Договору);

- Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє по 31.12.2014 (пункт 9.1 Договору);

- Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про розірвання Договору за 30 календарних днів, до закінчення поточного календарного року (пункт 9.2 Договору);

- Договір може бути розірваний за згодою сторін, за ініціативи однієї із сторін та за умови письмового попередження другої сторони за один місяць до дати розірвання Договору. При цьому, замовник зобов'язаний оплатити фактично виконані виконавцем і прийняті замовником роботи, після отримання виконавцем від замовника письмового попередження (за умови його наявності) (пункт 9.3 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - директором Озерянком Володимиром Олександровичем, який діяв на підставі статуту, та від відповідача - головою правління Кулик Тетяною Миколаївною, яка діяла на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, додатковою угодою до Договору сторони дійшли згоди та вирішили на підставі пункту 9.3 Договору розірвати його з 13.12.2015.

Отже, Договір розірвано сторонами з 13.12.2015.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач надавав послуги відповідачу, які ним були частково оплачені на суму 43 209 грн.

Разом з тим, Комбінатом не було оплачено надані Товариством послуги на суму 7 201,50 грн.

Факт надання послуг позивачем відповідачу на суму 7 201,50 грн., підтверджується актом надання послуг від 30.09.2015 № 218 на суму 7 201,50 грн., який підписано повноважними представниками сторін і скріплено печатками без зауважень зі сторони замовника.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що вказаний акт було підписано помилково.

Разом з тим, жодного документального підтвердження того, що послуги по суті позивачем відповідачу за актом не були надані суду не представлено.

Крім того, позивач надсилав на адресу відповідача листи (від 11.12.2015 № 129/15; від 24.12.2015 № 142/15) з вимогами погасити борг, які були залишені відповідачем без відповіді та належного реагування.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Подані Комбінатом пояснення та документи в заперечення позовних вимог не спростовують факт надання Товариством послуг.

Що ж до посилань відповідача на усний правочин та надання послуг у вересні 2015 року не за Договором, то документального підтвердження та належного обґрунтування Комбінат, викладеним обставинам, також суду не надав.

Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги у сумі 7 201,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 99,29 грн. втрат від інфляції, 62,74 грн. 3% річних і 920,21 грн. пені. Позивач визначає період прострочення з 07.10.2015 по 20.01.2016.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК Україна) і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за порушення замовника (з вини замовника) строків виконання своїх грошових зобов'язань, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент порушення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відсутність запису в журналі обслуговування не спростовує факту надання послуг оскільки журналом володіє і веде сам відповідач.

Пояснення директора відповідача є неспроможними оскільки Акт підписаний без застережень і без подальшої відмови від підпису.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київський меблевий комбінат» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 82; ідентифікаційний код: 05516151) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-монтажна компанія Ай.Бі.Тек» (01023, м. Київ, вул. Еспланадна, 2; ідентифікаційний код: 37242013): 7 201 (сім тисяч двісті одну) грн. 50 коп. боргу; 920 (дев'ятсот двадцять) грн. 21 коп. пені; 62 (шістдесят дві) грн. 74 коп. 3 % річних; 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 29 коп. втрат від інфляції та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 22.03.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук