Рішення № 56612203, 20.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.03.16р. Справа № 904/9163/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Вай", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агея", м. Запоріжжя

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Городилець Турійського району Волинської області

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про визнання договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом від 07.07.2014р. Э/ГР № 07/07-1 недійсним

Головуючий колегії Рудь І.А.

Судді Мартинюк С.В.

Юзіков С.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_7 керівник; ОСОБА_8 , дов. № б/н від 06.01.16р.;

від відповідача: ОСОБА_9, дов. № 199 від 10.02.15р.;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: ОСОБА_10, дов. № 594 від 23.04.15р.;

від третьої особи-4: не з'явився;

за участю: Шпилько І.І.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрі Вай" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.07.2014р. Э/ГР №07/07-1, який укладений між ТОВ "Фрі Вай" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_12.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що спірний договір та документи, складені на його виконання, підписані відстороненим від виконання посадових обов'язків директором ТОВ "Фрі Вай" Шпилько І.І. з прикладенням втраченої печатки підприємства позивача з метою привласнення грошових коштів позивача та введення в оману щодо фактичних обставин іншої дійсної господарської операції. Тобто договір від 07.07.2014р. Э/ГР № 07/07-1 та укладена на його виконання заявка від 11.07.2014р. Э/ГР № 110714-3, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними, що є підставою для визнання спірного договору недійсним. У додаткових обґрунтуваннях позовних вимог без дати, наданих до суду 25.11.2015р., та додаткових обґрунтуваннях від 03.02.2016р., позивач зазначив, що спірний договір перевезення вантажів укладений внаслідок зловмисної домовленості представника ТОВ „Фрі Вай" Шпилько І.І., який відсторонений від виконання посадових обов'язків директора ТОВ "Фрі Вай" з 06.08.2014р., та його матері ФОП ОСОБА_1 з метою привласнення грошових коштів позивача та введення в оману щодо фактичних обставин іншої дійсної господарської операції, що є додатковою підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Справа розглядається за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Агея"; Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2; Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3; Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов зазначив, що на підставі договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.07.2014р. Э/ГР №07/07-1 складено заявку №Э/ГР №110714-3 від 11.07.2014р., відповідно до якої здійснено товарно-експедиторське перевезення за маршрутом м. Бяла Равська Польща до м. Дніпропетровська Україна. Відповідачем зобов'язання за договором виконанні в повному обсязі, про що свідчить підписаний обома сторонами акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № ОУ-0000006 від 16.07.2014р. на суму 16 330 грн. 00 коп. Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015р. по справі №904/1302/15 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ТОВ "Фрі Вай" про стягнення заборгованості за вказаним перевезенням, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2015р., позовні вимоги задоволені. Тобто, судовим рішенням, що набрало чинності, встановлений факт неналежного виконання позивачем зобов'язань за спірним договором. Просив в позові відмовити.

Третя особа-1 (ТОВ „Агея)" явку свого повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечила. 25.11.2015р. на адресу суду електронною поштою надійшли додаткові письмові пояснення ТОВ „Агея" від 25.11.2015р. № 2511/15-1, в яких третя особа-1 зазначила, що дійсно договір-заявку 3/Д №100714-1 від 10.07.2014р. та акт № ОУ- 00234 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.08.2014р. укладено з ФОП ОСОБА_3, а не з ТОВ "Фрі Вай"; відповідно до вказаного договору-заявки 3/Д №100714-1 від 10.07.2014р. здійснено перевезення вантажу по маршруту м. Бяла - Равська (Польша) - Дніпропетровськ (Україна) автомобілем Вольво НОМЕР_1, дата завантаження - 11.07.2014р., дата відвантаження - 15-16.07.2014р. Копії договору-заявки 3/Д №100714-1 від 10.07.2014р. та акту № ОУ - 00234 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.08.2014р., а також рахунку-фактури № СФ 000023 від 14.07.2014р., які додані позивачем до позовної заяви, що була надіслана ТОВ "Агея", дійсно є копіями вказаних документів. Вирішення питання про задоволення позовних вимог ТОВ „Фрі Вай" залишило на розсуд суду.

Третя особа-2 (ФОП ОСОБА_2) явку свого повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечила та не надала витребувані судом документи.

Третя особа-3 (ФОП ОСОБА_3) надала письмові пояснення без дати, що надійшли до суду 26.11.2015р., та письмові пояснення від 17.02.2016р. № 9, в яких підтвердила викладені у позовній заяві обставини та зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Крім того, пояснила, що 10.07.2014р. між нею та замовником перевезення у міжнародному сполученні ТОВ « Агея» укладено договір-заявку 3/Д № 100714-1, за яким вона зобов'язалась як експедитор організувати перевезення вантажу «яблуко» по маршруту м. Бяла - Равська (Польша) - Дніпропетровськ (Україна). На виконання цього договору нею залучено до організації і забезпечення цього перевезення іншого експедитора - ФОП ОСОБА_4, з яким укладено договір - заявку П/ГР № 100714-2 від 10.07.2014р. У свою чергу, ФОП ОСОБА_4 розшукав перевізника - ФОП ОСОБА_2 та уклав з ним договір - заявку П/ГР № 100714-3 від 10.07.2014р про перевезення вантажу «яблуко» по маршруту м. Бяла - Равська (Польша) -Дніпропетровськ (Україна). Перевезення здійснено автомобілем Вольво НОМЕР_1, дата завантаження - 11.07.2014, дата відвантаження -16.07.2014р. Ці угоди виконані повністю всіма сторонами даного правочину з організації та супроводу перевезення вантажу у міжнародному сполученні - замовник перевезення у міжнародному сполученні ТОВ «Агея» отримав зазначений ним товар «яблуко» у вказаний термін за визначеним маршрутом та повністю розрахувався за організацію та експедирування перевезення цього вантажу. Згідно з платіжними дорученнями № 32 від 15.07.2014р. на суму 3000 грн. та № 36 від 18.07.2014р. на суму 14500 грн. здійснено оплату за ці послуги з експедирування, відповідно до даних доручень - отримувач - ФОП ОСОБА_3, платник - ТОВ «Агея». Згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00234 від 16.07.2014р. дана господарська операція прийнята замовником - ТОВ « Агея». Згідно договору-заявки П/ГР №100714-2 від 10.07.2014р. третя особа-3 розрахувалась з експедитором 2 - ОСОБА_4, що підтверджується видатковими касовими ордерами №№02/07 від 15.07.2014р., 06/07 від 18.07.2014р., 07/07 від 19.07.2014р. При цьому, третя особа-3 зауважила, що ні ТОВ «Фрі Вай», ні ФОП ОСОБА_1, вона, як експедитор по даному господарському правочину, не притягувала, а ні в якості спів-експедитора, а ні в якості будь-якої іншої особи, тому ніякого відношення до здійснення даної господарської операції вони не мали. На підтвердження пояснень, зокрема, надала докази про відсутність розрахунків із ТОВ „Фрі Вай" та ФОП ОСОБА_1 Вважає, що спірні договір та заявку виготовлено з метою приховування інших операцій та/або з метою введення в оману інших осіб.

Третя особа-4 (ФОП ОСОБА_4) явку свого повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечила, надала письмові пояснення від 23.11.2015р., від 23.12.2015р. та додаткові письмові пояснення від 14.03.2016р., в яких підтвердила обставини, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях третьої особи-2. Крім того, вказує, що згідно міжнародної товарно-транспортної накладної А № 027285 та акту здачі приймання робіт (надання послуг) № ОУ-00234 від 04.08.2014р. перевезення вантажу було здійснено саме по маршруту м. Бяла-Равська (Польща) - Дніпропетровськ (Україна) автомобілем Вольво НОМЕР_1, проходження вантажу на митному контролі з 12.07.2014р. по 14.07.2014р., дата відвантаження 15-16.07.2014р., замовник вантажу ТОВ «Агея», експедитори ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, перевізник ФОП ОСОБА_2 В той же час, спірна угода, що є предметом спору, відповідно до укладеної на її виконання заявки Э/ГР №110714-3 від 11.07.2014р. визначала маршрут перевезення: Груец, Польща - Дніпропетровськ, Україна, дата та час завантаження 11.07.2014р., дата та час відвантаження 15-16.07.2014р., марка та номер автомобіля Вольво НОМЕР_1, водій ОСОБА_2. Тобто спірною заявкою визначено інший маршрут перевезення вантажу. Додатково зазначив, що виконував розрахунки із перевізником ОСОБА_2 шляхом грошового переказу через термінал ПАТ КБ „Приватбанк" на картку оформлену на ім'я ОСОБА_15 за реквізитами, що повідомив йому перевізник ОСОБА_2 Вважає, що договір Э/ГР № 07/07-1 від 07.07.2014р. та заявка Э/ГР №110714-3 від 11.07.2014р., інші «документи» додані до нього відповідачем, у тому числі «документи» з «перевезення», «укладені» між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_16, а саме: договір про транспортне перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародних сполученнях П/ГР №100714-03 від 10.06.2014р., заявка П/ГР №110714-3 від 10.07.2014р., акт наданих послуг від 10.07.2014р., рахунок - фактура № 11/14 від 16.07.2014р., не відповідають дійсності, тобто є фіктивними, оскільки штучно вироблені замість дійсної господарської операції, що відбувалась та виконувалась за участю третьої особи-4.

В порядку ст. 30 ГПК України, за клопотанням відповідача від 23.12.2015р., в судовому засіданні 03.02.2016р. були відібрані пояснення колишнього директора ТОВ «Фрі Вай» Шпилько І.І., який також надав до матеріалів справи письмові пояснення від 30.12.2015р. № 30/1215/01 та пояснив, що працював директором ТОВ „Фрі Вай" з 09.10.2013р. по 06.08.2014р., до його посадових обов'язків входило ведення фінансово-господарської діяльності підприємства. На початку травня 2014р. він проводив переговори про співпрацю із компанією ТОВ „Агея" та пропонував їм надання експедиційних послуг по доставці вантажу з Польщі. За результатами переговорів сторони дійшли домовленості про укладання договору на перевезення, але перед самим його укладанням засновник ТОВ „Фрі Вай" ОСОБА_14 попросив укласти договір не від імені ТОВ „Фрі Вай", а від імені ФОП ОСОБА_3 (його матері), мотивуючи це тим, що необхідно показати роботу та обороти ФОП ОСОБА_3 При цьому, переговорами з ТОВ „Агея", отриманням від них заявок, пошуком транспорту та контролем виконання послуг по перевезенню вантажів повинен був займатися Шпилько І.І.. Він уклав договір із ТОВ „Агея" від імені ФОП ОСОБА_3, але саму ОСОБА_3 ніколи не бачив, оскільки підписані нею документи (договір, заявки) привозив її син - засновник ТОВ „Фрі Вай" ОСОБА_7 Одночасно, Шпилько І.І. був укладений договір між ТОВ „Фрі Вай" та ФОП ОСОБА_3 про надання експедиційних послуг. 10.07.2014р. він отримав заявку від ТОВ „Агея" на перевезення вантажу з м. Бяла-Равська (Польща) - Дніпропетровськ (Україна), потім місце завантаження було змінене спочатку на Груец, а потім на Едвардув. Ним було долучено до пошуку автотранспорту ФОП ОСОБА_1, з якою у ТОВ „Фрі Вай" був укладений договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.07.2014р. Э/ГР №07/07-1. ФОП ОСОБА_1 знайшла перевізника ФОП ОСОБА_16, якою було виконано перевезення вантажу за маршрутом Едвардув (Польща) - Дніпропетровськ (Україна). Таким чином, ланцюжок договірних відносин за вказаним перевезенням виглядає наступним чином: замовник: ТОВ „Агея" - експедитор-1: ФОП ОСОБА_3 - експедитор-2: ТОВ „Фрі Вай" - експедитор-3: ФОП ОСОБА_1 - перевізник: ФОП ОСОБА_16 На підтвердження пояснень надав копію відповіді ТОВ „Агея" від 29.12.2015р. № 2912/15-1 на запит від 24.12.2015р. № 24/12/2015-1, в якому директор ТОВ „Агея" підтвердив, що за всіма питаннями, що стосувались укладання договору З/Д № 16/05-1 від 16.05.2014р. із ФОП ОСОБА_3 та його умов співробітники ТОВ „Агея" спілкувались із представником ФОП ОСОБА_3 - Шпилько І.І., який приймав та контролював виконання всіх заявок з перевезення вантажів ТОВ „Агея", в тому числі й заявку З/Д 100714-1 від 10.07.2014р.

15.12.2015р. електронною поштою, 17.12.2015р. та 18.12.2015р. на адресу суду позивачем подані клопотання від 04.04.2015р., від 18.12.2015р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_16. Клопотання мотивоване тим, що заявка на спірне перевезення укладена між ФОП ОСОБА_17 та ОСОБА_2, в той час як згідно із товарно-транспортною накладною CMR, що підтверджує виконання вказаного перевезення, перевізником зазначена ФОП ОСОБА_16 Позивач вважає, що вказана особа може надати пояснення щодо обставин виконання перевезення та договірних відносин із відповідачем.

23.12.2015р. та 03.02.2016р. позивачем на адресу суду подані клопотання від 23.12.2015р. про витребування у відповідача платіжних документів на підтвердження виконання спірного договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.07.2014р. Э/ГР №07/07-1.

23.12.2015р. позивачем на адресу суду подане клопотання про витребування для огляду господарської справи № 904/1302/15.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015р. вирішено розглядати справу № 904/9163/15 колегіально.

Розпорядженням керівника апарату суду від 24.12.2015р. № 1243 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи № 904/9163/15 та згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 24.12.15р. визначений склад колегії: головуючий суддя - Рудь І.А., судді Мартинюк С.В., Юзіков С.Г.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.15р. справу прийнято до розгляду в колегіальному складі.

15.03.2016р. електронною поштою до суду надійшли додаткові письмові пояснення третьої особи-3 від 14.03.2016р., в яких ФОП ОСОБА_3 просить суд зобов'язати відповідача надати до суду оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії (для приєднання до матеріалів справи) договору, заявки, акту виконаних робіт (послуг), укладених між відповідачем та ФОП ОСОБА_3 та платіжних документів, що свідчать про укладання та виконання договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.07.2014р. Э/ГР №07/07-1, претензії та дійсності картки рахунку контрагента ОСОБА_3 за „1 полугодие 2014г".

В судовому засіданні 15.03.2016р. позивачем подано клопотання від 15.03.2016р., в якому просить суд зобов'язати відповідача надати до суду оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії (для приєднання до матеріалів справи) платіжних документів на підтвердження виконання спірного договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.07.2014р. Э/ГР №07/07-1 та укладеної на його виконання заявки від 11.07.2014р. Э/ГР № 110714-3; зобов'язати відповідача надати до суду оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії (для приєднання до матеріалів справи) договору, заявки, акту виконаних робіт (послуг), укладених між відповідачем та ФОП ОСОБА_3 та платіжних документів, що свідчать про укладання та виконання договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.07.2014р. Э/ГР №07/07-1, претензії та дійсності картки рахунку контрагента ОСОБА_3 за „1 полугодие 2014г".

В судовому засіданні 15.03.2016р. позивачем подано клопотання від 15.03.2016р. про витребування у Заводського районного суду м. Дніпродзержинська матеріалів кримінальної справи № 12014040800001949 для огляду і врахування у даній справі. Клопотання вмотивоване наявністю в матеріалах кримінальної справи оригіналів договору-заявки П/ГР № 100714-3 від 10.07.2014р., укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4, ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська по справі № 208/1214/14-к та інших документів, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

В судовому засіданні 15.03.2016р. представник позивача заявив, що відмовляється від поданих раніше клопотань про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_16, у зв'язку із неможливістю надання документів на його обґрунтування, витребуваних судом.

В судове засідання 15.03.2016р. представники третьої особи-1, третьої особи-2, третьої особи-4 не з'явились.

Колегія суддів відзначає, що третя особа-1 та третя особа-4 про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи. При цьому, суд враховує клопотання третьої особи-4 про розгляд справи без участі ФОП ОСОБА_4, викладені у письмових поясненнях від 23.11.2015р. та від 23.12.2015р.

За вказаних обставин відсутність представників третьої особи-1 та третьої особи-4 у судовому засіданні не є перешкодою у розгляді справи.

Крім того, на адресу суду повернулися ухвали, що направлялися на адресу третьої особи-2 із відміткою відділення поштового зв'язку: „Повернуто за закінченням строку зберігання".

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи-2, оскільки позовна заява з доданими до неї документами і ухвали суду направлялися за юридичною адресою, яка значаться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.10.2015р. Згідно статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-3, оцінивши надані докази в їх сукупності, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначає позивач, 07.07.2014р. між Товариством з обмеженою відповідністю "Фрі Вай" в особі директора Шпилько І.І., діючого на підставі Статуту (експедитор-1) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_18 (експедитор-2) укладений договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом Э/ГР №07/07-1 (надалі - договір).

Згідно п.1.1. договору предметом цього договору є порядок взаємовідносин, які виникають між експедитором-1 та експедитором-2, при здійсненні автомобільних перевезень вантажів у міжнародному сполученні.

За п.1.2. договору перевезення здійснюються на підставі Заявок, які є невід'ємною частиною договору. Підписана повноважними представниками сторін та засвідчена відтиском печатки заявка підтверджує факт прийняття сторонами всіх умов даного договору в кожному конкретному випадку. Копія заявки, передана факсимільним зв'язком, має юридичну силу нарівні з оригіналом.

Відповідно до п.1.3. договору Заявка повинна містити найменування вантажу, його кількість (об'єм), тоннаж, точні габарити при негабаритних та великовагових перевезеннях, характер упаковки, пункт завантаження та розвантаження, маршрут прямування, час, дату подачі транспорту під завантаження, вартість перевезення, строки доставки, а також інші умови перевезення, визначені сторонами як істотні.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що вартість послуг з перевезення вантажів визначається на договірній основі, сума послуги вказується в рахунку або заявці.

Згідно п.2.2. договору факт виконання перевезення оформлюється актом виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками експедитора-1 та експедитора -2, засвідчується відтиском печатки на підставі підтверджуючих перевезення документів.

Договір вступає в силу з моменту його укладення сторонами та діє до 31.12.2013р. Всі зміни, доповнення до цього договору оформлюються в письмовій формі. Факсові копії договору, додатків, заявок та інших документів мають юридичну силу нарівні з оригіналом. Розірвання договору допускається по взаємній згоді сторін, в односторонньому порядку - за умови відсутності не виконаних зобов'язань сторін та оформлюється в письмовій формі. Якщо по закінченню строку дії цього договору жодна із сторін не виявить бажання його розірвати, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік (п.5.1. договору).

На підставі договору сторонами складено заявку Э/ГР №110714-3 від 11.07.2014р. про транспортне експедирування за маршрутом м. Бяла Равська, Польща - м. Дніпропетровськ, Україна, автомобілем Вольво НОМЕР_1 дата вивантаження 15-16.07.2014р., сума фрахту - 16 330 грн. 00 коп.

Позивач ставить під сумнів реальність укладання оспорюваного договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.07.2014р. Э/ГР №07/07-1 та документів, складених на його виконання, оскільки вони були підписані відстороненим від виконання посадових обов'язків директором ТОВ "Фрі Вай" Шпилько І.І. з прикладенням втраченої печатки підприємства позивача з метою привласнення грошових коштів позивача та введення в оману щодо фактичних обставин іншої дійсної господарської операції. Тобто договір від 07.07.2014р. Э/ГР № 07/07-1 та укладена на його виконання заявка від 11.07.2014р. Э/ГР № 110714-3, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними. Крім того, як на підставу визнання спірного договору недійсним позивач посилається також на те, що, на його думку, спірний договір перевезення вантажів укладений внаслідок зловмисної домовленості представника ТОВ „Фрі Вай" Шпилько І.І., який відсторонений від виконання посадових обов'язків директора ТОВ "Фрі Вай" з 06.08.2014р., та його матері ФОП ОСОБА_1 з метою привласнення грошових коштів підприємства позивача та введення в оману щодо фактичних обставин іншої дійсної господарської операції.

Позивач зауважує, що перевезення, про яке йдеться у заявці від 11.07.2014р. Э/ГР № 110714-3, складеної на виконання умов оспорюваного договору, насправді здійснене перевізником ФОП ОСОБА_2 на виконання договору-заявки П/ГР № 100714-3 від 10.07.2014р., укладеної із експедитором ФОП ОСОБА_4, що діяв на виконання договору-заявки П/ГР № 100714-2 від 10.07.2014р., укладеної із експедитором ФОП ОСОБА_3, яка, у свою чергу, діяла на виконання договору-заявки № 100714-1 від 10.07.2014р., складеної на виконання умов договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 16.05.2014р. З/Д №16/05-1, укладеного із замовником ТОВ „Агея". Тобто, перевезення вантажу «яблуко» за замовленням ТОВ „Агея" з 11.07.2014р. по 16.07.2014р. по маршруту м. Бяла - Равська (Польша) - Дніпропетровськ (Україна) автомобілем Вольво НОМЕР_1 перевізником ФОП ОСОБА_2 дійсно відбулося, але без участі ТОВ „Фрі Вай" та ФОП ОСОБА_1

В обґрунтування вкладених у позовній заяві обставин позивач посилається на наявність складених між вказаними експедиторами та замовником відповідних договорів-заявок та актів приймання-передачі наданих послуг, виставляння замовнику та сплата ним відповідного рахунку за виконане перевезення, доказами розрахунків між експедиторами за надані послуги тощо.

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти позовних вимог та зазначає, що оспорюваний договір укладений сторонами відповідно до вимог чинного законодавства, складена на його виконання заявка №Э/ГР №110714-3 від 11.07.2014р., виконана у повному обсязі, про що свідчить підписаний обома сторонами акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № ОУ-0000006 від 16.07.2014р. на суму 16 330 грн. 00 коп. Факт належного виконання спірного договору з боку ФОП ОСОБА_1 також підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015р. по справі №904/1302/15 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ТОВ "Фрі Вай" про стягнення заборгованості за вказаним перевезенням, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2015р., яким позовні вимоги задоволені. Таким чином, судовим рішенням, що набрало чинності, встановлений факт неналежного виконання ТОВ „Фрі Вай" зобов'язань за спірним договором та стягнуто з позивача заборгованість за надані послуги з організації перевезення вантажу за маршрутом м. Бяла Равська, Польща - м. Дніпропетровськ, Україна, автомобілем Вольво НОМЕР_1 дата вивантаження 15-16.07.2014р., сума фрахту - 16 330 грн. 00 коп., згідно заявки №Э/ГР №110714-3 від 11.07.2014р.

Отже, предметом розгляду даної справи є визнання на підставі ст. 215 ЦК України недійсним договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.07.2014р. Э/ГР №07/07-1, з підстав недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, а також з підстав зловмисної домовленості між сторонами, що за приписами ч.1 ст. 232 Цивільного кодексу України має правовим наслідком недійсність правочину, яка визнається судом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умова договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зобов'язання, що виникають із договору транспортного експедирування як різновиду транспортних договорів унормовані Главою 65 Цивільного кодексу України.

Поняття договору транспортного експедирування визначено статтею 929 цього Кодексу, відповідно до якої за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. п. 1, 2, 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

У даному випадку позивач посилається на те, що сторони, укладаючи спірний договір, не мали на меті реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а діяли з метою привласнення грошових коштів ТОВ „Фрі Вай" та введення в оману щодо фактичних обставин іншої дійсної господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що вказані посилання позивача спростовуються фактами, встановленими рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015р. у справі № 904/1302/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_18 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Вай" про стягнення заборгованості за договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2015р.

Відповідно до заявленого позивачем клопотання від 23.12.2015р. суд листом від 26.01.2016р. витребував у судді Петрової В.І. справу № 904/1302/15, матеріали якої досліджені колегією суддів.

Так, вказаними судовими рішеннями встановлені факти існування договірних відносин між ТОВ „Фрі Вай" та ФОП ОСОБА_1 на підставі договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.07.2014р. Э/ГР №07/07-1, належне виконання ФОП ОСОБА_1 умов вказаного договору та укладеної на його виконання заявки від 11.07.2014р. Э/ГР № 110714-3, а також факт несвоєчасних та не у повному обсязі розрахунків ТОВ „Фрі Вай" із ФОП ОСОБА_1 за наданні останнім послуги експедирування, що стало підставою для нарахування ФОП ОСОБА_1 понесених нею інфляційних втрат, 3% річних та стягнення заборгованості у судовому порядку.

Зокрема, Дніпропетровській апеляційний суд у своїй постанові від 01.10.2015р. по справі № 904/1302/15 зазначив, що посилання ТОВ „Фрі Вай" на кримінальну справу №208/2026/15-к є безпідставним, оскільки за його твердженням у кримінальній справі №208/2026/15-к вирішується питання привласнення грошових коштів ТОВ „Фрі Вай", але не стосується спростування факту надання послуг за договором Э/ГР№07/07-1. Суд враховує те, що ТОВ „Фрі Вай" не довів, що Шпилько І.І., перебуваючи на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Вай", не мав права підписувати договір Э/ГР №07/07-1 від 07.07.2014р., заявку Э/ГР №110714-3 від 11.07.2014р. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000006 від 16.07.2014р., в той час як факт надання послуг, їх вартість та стан взаєморозрахунків доведено позивачем в порядку ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, спірний договір виконувався сторонами, та твердження позивача про його укладання сторонами без спрямування на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Водночас, посилаючись на зловмисну домовленість, позивач виходив з того, що договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.07.2014р. Э/ГР №07/07-1 з боку ТОВ „Фрі Вай" підписаний відстороненим від виконання посадових обов'язків директором ТОВ "Фрі Вай" Шпилько І.І. з прикладенням втраченої печатки підприємства позивача з метою привласнення грошових коштів позивача, приховування складу кримінального правопорушення, вчиненого Шпилько І.І. за звинуваченням у розкраданні грошових коштів ТОВ „Фрі Вай" із використанням реквізитів його матері ФОП ОСОБА_1, на рахунку якої опинились грошові кошти ТОВ „Фрі Вай" без підтверджуючих документів; укладання оспорюваного договору, на думку позивача, має головною ціллю руйнування звинувачення по кримінальній справі, порушеної проти Шпилько І.І. органами по боротьбі з економічною злочинністю м. Дніпродзержинська, яка на цей час є предметом судового розгляду по справі № 208/2026/15-к у Заводському районному суді м. Дніпродзержинська, а також введення в оману щодо фактичних обставин іншої дійсної господарської операції.

Колегія суддів критично оцінює вказані посилання позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Зловмисна домовленість в розумінні ст. 232 ЦК України означає саме навмисні дії представника, які полягають в усвідомленні ним того, що він вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для довірителя наслідків та бажає (або свідомо допускає) їх настання.

Як роз'яснено у п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України, зазначаючи у п. 22 постанови пленуму ВСУ від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" про те, що для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Як встановлено судом, позивачем до матеріалів справи не надано належних доказів на підтвердження існування умислу представника ТОВ „Фрі Вай" Шпилько І.І. на вчинення дій при укладенні спірного договору всупереч інтересам довірителя, а також настання несприятливих для ТОВ „Фрі Вай" наслідків саме через укладання між сторонами оспорюваного правочину.

Отже, доводи позивача про зловмисну домовленість між сторонами, внаслідок якої укладений спірний договір, під час судового розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем не наведено жодних обґрунтувань наявності підстав, передбачених ст. 215 ЦК України, з якими закон пов'язує недійсність правочину, а також наявності зловмисної домовленості між сторонами, що за приписами ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України має наслідком недійсність оспорюваного правочину, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Решта посилань позивача в обґрунтування позовних вимог, а також доводи, викладені третіми особами у письмових поясненнях, спростовуються матеріалами справи або не впливають та не спростовують вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону.

За встановлених обставин, заявлені позивачем та третьою особою-3 клопотання про витребування у відповідача оригіналів (для огляду) та належним чином засвідчених копій (для приєднання до матеріалів справи) договору, заявки, акту виконаних робіт (послуг), укладених між відповідачем та ФОП ОСОБА_3, та платіжних документів, які свідчать про укладання та виконання договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.07.2014р. Э/ГР №07/07-1, претензії та дійсності картки рахунку контрагента ОСОБА_3 за „1 полугодие 2014г", а також подане позивачем у судовому засіданні 15.03.2016р. клопотання про витребування у Заводського районного суду м. Дніпродзержинська матеріалів кримінальної справи № 12014040800001949 для огляду і врахування у даній справі, відхиляються колегією суддів за недоцільністю та безпідставністю.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Головуючий колегії І.А. Рудь

Суддя С.В. Мартинюк

Суддя С.Г. Юзіков

Повне рішення складено - 21.03.16р.