Рішення № 56611809, 14.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.СуддівСлободянюк С.В., Левенця Б.Б.,при секретаряхАбдуллаєвій Е.Б., Лознян О.С.за участю: представників позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7,

відповідача Голяченко М.В.,

представника відповідачів ОСОБА_9,

представника третьої особи ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_11 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року

У справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, треті особи приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Змисловська Тетяна Василівна, Голяченко Марія Василівна, Аніскова Надія Анатоліївна, Тіщенко НаталіяМихайлівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко Інна Анатоліївна про визнання договорів недійсними, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року позов задоволено частково. /т. 2 а.с. 145-149/

№ справи 754/12148/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/1652 /2016Головуючий у суді першої інстанції: Саламон О.Б.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині визнання за ОСОБА_12 права власності на спірну квартиру та її витребування, ОСОБА_11 подала апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що суд першої інстанції, визнаючи право власності на спірну квартиру за ОСОБА_12, не застосовуючи положення ст. 228 ЦК України, та не визнаючи правочини щодо спірного майна недійсними, порушив публічний порядок набуття права власності на майно та вимоги ст. 330 ЦК України. Також зазначила, що висновок щодо фальсифікації нотаріального бланку договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного 18.05.2006 р., зроблений судом першої інстанції на припущеннях, оскільки жодної експертизи, в тому числі посмертної почеркознавчої відносно підпису ОСОБА_21 на зазначеному договорі, не проводилось. Зазначила також, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, визнавши за ОСОБА_12 право власності на спірну квартиру як на спадкове майно, порушивши порядок набуття права власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки позивач звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Помилково суд першої інстанції зазначає і про те, що ОСОБА_12 фактично набула прав та обов'язків щодо спірної квартири з моменту звернення з заявою до нотаріуса, що суперечить ст. 182 ЦК України. Також зазначила, що судом першої інстанції зроблено безпідставний висновок щодо відсутності у неї права власності на спірну квартиру, у зв'язку з чим і права її продажу, оскільки в матеріалах справи міститься витяг з єдиного реєстру нерухомого майна станом на 04.06.2014 р. з зазначенням її як власника, вона та інші відповідачі здійснили належним чином зареєстровані правочини, а факт отримання померлою ОСОБА_21 коштів від неї підтверджено банківськими розрахунковими квитанціями у матеріалах справи, дії нотаріусів щодо посвідчення правочинів незаконними не визнавались, а судом першої інстанції таким діям нотаріусів надана оцінка лише на підставі їх пояснень. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просила рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню в частині відмови у визнанні недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 18.05.2006 р., з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог, на підставі наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у віці 51 рік померла ОСОБА_21 /т. 1 а.с.7/, після її смерті відкрилась спадщина - квартира АДРЕСА_1, що належала спадкодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.05.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С.

ОСОБА_12, яка є спадкоємцем за законом, як рідна сестра спадкодавця, 30 квітня 2014 року звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Аніскової Н.А. про прийняття спадщини померлої сестри.

01 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісковою Н.А. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки було виявлено, що вказане спадкове майно зареєстровано за іншою особою, тобто не за спадкодавцем.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 18 травня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голяченко М.В., ОСОБА_21 продала ОСОБА_11 спірну квартиру АДРЕСА_1.

У відповідності до договору купівлі-продажу від 04 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_11, від імені якої діяла ОСОБА_14, та ОСОБА_13, спірна квартира АДРЕСА_1 була продана ОСОБА_13 Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В.

Задовольняючи позовні вимоги в частині витребування квартири з чужого незаконного володіння та визнаючи право власності, суд першої інстанції обґрунтовано керувався вимогами п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України про те, що у разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Встановивши, що на одному і тому ж спеціальному бланку нотаріальних дій серії ВСТ № 510053, викладено два різних договори купівлі-продажу, між різними особами та з приводу різного майна, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голяченко М.В., а договір купівлі-продажу від 18 травня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голяченко М.В., укладений між померлою ОСОБА_21 та ОСОБА_11 (спеціальний бланк нотаріальних дій серії ВСТ № 510053) не був належним чином зареєстрованим ( у відповідності з вимогами ст. 182 ЦК України та норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), спеціальний бланк нотаріальних дій серії ВСТ № 510053 був нею використаний для посвідчення іншого договору купівлі-продажу, а не для договору купівлі-продажу спірного майна, договір купівлі-продажу спірної квартири від 18.05.2006 р., укладений між померлою ОСОБА_21 та ОСОБА_11, останньою не посвідчувався, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння та визнання за ОСОБА_12 права власності на неї.

Однак, задовольняючи вище вказані вимоги, суд першої інстанції відмовив у визнанні недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 18 травня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голяченко М.В., з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження, розпочатого за фактом шахрайських дій щодо спірної квартири, 30.04.2014 р. в рамках якого проведено експертизи: №52/тдд від 24.04.2015 р., якою виявлено, що підпис, прізвище, ініціали «ОСОБА_23» в графі «Продавець» в оригіналі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 18 травня 2006 року, виконані не ОСОБА_21, а іншою особою / т. 3 а.с.123/, №135/тдд від 09.02.2016 р., якою встановлено, що підпис посвідчення, в оригіналі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 18 травня 2006 року, від імені приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голяченко М.В. виконаний не Голяченко М.В., а іншою особою / т. 3 а.с. 132 зворот/, що свідчить про недійсність вказаного договору.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України), відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд першої інстанції, поновлюючи права особи, шляхом застосування ст. 388 ЦК України, не звернув уваги на те, що ОСОБА_12 на момент укладення спірного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 18 травня 2006 року не була власником цього майна, однак на даний час є спадкоємицею померлої ОСОБА_21, яка, як вірно встановлено судом першої інстанції, у встановлений законом шестимісячний строк, 30.04.2014 року звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Аніскової Н.А. про прийняття спадщини, що залишилась після смерті її сестри та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом /т. 1 а.с. 201/.

Таким чином, приймаючи до уваги , що майно вибуло з володіння спадкодавця не з його волі іншим шляхом, а так само вибуло з володіння спадкоємця, не з його волі, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна із чужого незаконного володіння на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги щодо висновків суду першої інстанції про фальсифікацію договору, здійснених на припущеннях, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом першої інстанції ретельно досліджено покази нотаріусів щодо укладення спірних договорів та виявлено невідповідність номерного бланку договору його змісту.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення нотаріального порядку оформлення спадщини ОСОБА_12, колегією суддів також не приймаються до уваги, оскільки ОСОБА_12 вчасно звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після її сестри, однак була позбавлена можливості реалізувати свої майнові права та отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки спірна квартира вибула з володіння спадкодавця поза її волею, тому у видачі свідоцтва на право власності їй було відмовлено / т. 1 а.с.11/, а захист порушених справ спадкоємця полягає саме у визнання за нею права власності в порядку спадкування, як вірно зазначено судом першої інстанції.

Крім того, згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. На підставі ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини. Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Таким чином, оскільки, як установлено судом, спірна квартира була відчужена від імені ОСОБА_21 поза її волею, то вона мала право домагатися відновлення свого права на неї. Прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач з часу її відкриття набув речові права на успадковану квартиру - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав. Право розпорядження зазначеною квартирою виникає в позивача з часу державної реєстрації його права власності на квартиру (ч. 2 ст. 1299 ЦК України). /правова позиція Верховного Суду України за №164цс12 від 23.01.2013 р./

Доводи апеляційної скарги щодо підтвердження отримання ОСОБА_21 коштів від купівлі-продажу квартири банківськими квитанціями, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки в т. 1 на 221-224, на які посилається апелянт, містяться дані щодо наявності грошових коштів на рахунку ОСОБА_21, які не вказують на їх походження, а єдині розрахункові документи, що наявні у матеріалах справи /т. 1 а.с. 89-91/ свідчать про оплату за договором купівлі-продажу спірної квартири №426 ОСОБА_13

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині відмови у визнанні недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 18 травня 2006 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_11 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року - скасувати в частині відмови у визнанні недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 18 травня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голяченко МарієюВасилівною, ухваливши в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 18 травня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голяченко Марією Василівною, зареєстрованим у реєстрі за №1381.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: