Постанова № 56609831, 15.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 березня 2016 рокусправа № 804/6699/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №35» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 р. у справі № 804/6699/15 за позовом Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №35» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №35", в якому просила стягнути податковий борг з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, на загальну суму 2425523,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що за Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація № 35" рахується узгоджений податковий борг з податку на додану вартість, що виник внаслідок несплати у встановлені законом строки сум грошового зобов'язання, а відтак, підлягає примусовому стягненню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація №35", на користь бюджету податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 2425523,51 грн.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована наявністю узгодженого податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 2425523,51 грн., не сплаченого у добровільному порядку, та відсутністю належних та допустимих доказів спростування такого боргу платником податків.

Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація №35", не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваного рішення та порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом належним чином не досліджено питання оплати платником податків грошових зобов'язань та не перевірено факт оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості, внаслідок чого стягнуто суму боргу, яка фактично сплачена платником.

Також вказує, що стягненню боргу у відповідності до вимог Податкового кодексу України (стаття 59) передує направлення контролюючим органом податкової вимоги. По податковим вимогам №1/114 від 08.11.2001 року та №2/341 від 20.12.2002 року, надісланим податковим органом в порядку Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачем податковий борг було погашено в повному обсязі, протилежного позивачем доведено не було. Податкових вимог на виконання норм ст.59 Податкового кодексу України відповідачу не направлялось, а відтак у позивача були відсутні підстави для звернення до суду за стягненням податкового боргу.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване та відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Щодо тверджень відповідача про відсутність у податкового органу передумов для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, позивач зазначає, що податковий борг підприємства виник у 2002 році та не переривався. З огляду на те, що п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України встановлено, що у випадку якщо після направлення податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається, а відтак дії податкового органу щодо звернення до суду за стягненням податкового боргу є обґрунтованими.

Щодо посилань відповідача на відсутність за ним податкового боргу минулих років та своєчасну сплату самостійно задекларованих зобов'язань з податку на додану вартість, позивач зазначає, що податковий борг виник у відповідача ще у 2002 році, і платіжні доручення 2014-2015 року в порядку п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України направлялись на погашення саме минулої заборгованості, тоді як податковий борг теперішніх періодів залишався непогашеним.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав в повному обсязі.

Позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника позивача.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація №35" зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 12.10.2000 р. та перебуває на обліку в Криворізькій центральній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області як платник податків та інших обов'язкових платежів з 24.01.1994 р.

Податковий орган вказує, що за відповідачем рахується заборгованість з податку на додану вартість на загальну суму 2425523,51 грн., в т.ч. податкові зобов'язання - 1767740,00 грн., штрафні санкції - 343881,50 грн., пеня - 313902,01 грн., що виникла 22.07.2014 р. внаслідок несплати податкових зобов'язань, визначених:

- уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 22.07.2014 р. №9042304558; уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 25.07.2014 р. №9042869652; податковими деклараціями з податку на додану вартість від 17.07.2014 р. №9040998499; від 20.08.2014 р. №9048359334; від 19.09.2014 р. №9053950048; від 20.10.2014 р. №9060568300; від 20.11.2014 р. №9067676658; від 22.12.2014 р. №9073941819; від 21.02.2015 р. №9020249743; від 20.03.2015 р. №9044800414; від 20.04.2015 р. №9073769176 на загальну суму 1767740,00 грн.;

- податковим повідомленням-рішенням від 20.10.2014 р. №0000472301, винесеного на підставі Акту камеральної перевірки з питання дотримання строків сплати податкового зобов'язання з ПДВ від 18.06.2012 р. №784/220/20247412, яким встановлено порушення абз.1 п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачені самостійно визначені грошові зобов'язання з ПДВ, відповідальність за що передбачена п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України на суму у розмірі 343881,50 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем вказаної заборгованості з податку на додану вартість на загальну суму 2425523,51 грн., вона підлягає стягненню у судовому порядку за рахунок коштів, що наявні на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявністю за відповідачем узгодженого податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 2425523,51 грн., не сплаченого у добровільному порядку. Суд зазначив, що податковий борг, що виник у 2002 році, погашався податковим органом за рахунок платіжних доручень 2014-2015 років в порядку п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, тоді як податкові зобов'язання за поточний період залишались непогашеними.

Із таким висновком колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до підпунктів 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків, зокрема, зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

За приписами п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що платіжні доручення, спрямовані відповідачем на сплату зобов'язань спірного періоду (липень-листопад 2014 року, січень 2015 року) на загальну суму 1434171 грн., податковий орган спрямував на погашення зобов'язань з ПДВ за минули роки (№9082406535 за листопад 2013 року, №9074475013 за жовтень 2013 року, №9066107694 за вересень 2013 року, №9056018590 за серпень 2013 року). Однак, згідно наданих відповідачем документів, вказані декларації минулих років є погашеними своєчасно та повністю, доказом чого є наступні платіжні доручення.

Так, на підтвердження сплати сум з податку на додану вартість за серпень 2013 рік надано платіжне доручення №4953 від 12 вересня 2013 року про сплату 20000,00 грн., платіжне доручення №4955 від 13 вересня 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №4960 від 16 вересня 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №4976 від 17 вересня 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5010 від 18 вересня 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5018 від 19 вересня 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5023 від 20 вересня 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5053 від 24 вересня 2013 року про сплату 80000,00 грн., платіжне доручення №5044 від 24 вересня 2013 року про сплату 50000,00 грн., платіжне доручення №5061 від 25 вересня 2013 року про сплату 50000,00 грн., платіжне доручення №5070 від 26 вересня 2013 року про сплату 50000,00 грн., платіжне доручення №5082 від 27 вересня 2013 року про сплату 40000,00 грн., платіжне доручення №483 від 30 вересня 2013 року про сплату 33282,00 грн.

На підтвердження сплати сум з податку на додану вартість за вересень 2013 рік надано платіжне доручення №5114 від 04 жовтня 2013 року про сплату 15000,00 грн., платіжне доручення №5132 від 10 жовтня 2013 року про сплату 20000,00 грн., платіжне доручення №5152 від 11 жовтня 2013 року про сплату 20000,00 грн., платіжне доручення №5159 від 14 жовтня 2013 року про сплату 20000,00 грн., платіжне доручення №5169 від 15 жовтня 2013 року про сплату 20000,00 грн., платіжне доручення №5205 від 16 жовтня 2013 року про сплату 20000,00 грн., платіжне доручення №5210 від 17 жовтня 2013 року про сплату 20000,00 грн., платіжне доручення №5212 від 18 жовтня 2013 року про сплату 20000,00 грн., платіжне доручення №5229 від 21 жовтня 2013 року про сплату 38000,00 грн., платіжне доручення №5242 від 22 жовтня 2013 року про сплату 38000,00 грн., платіжне доручення №5251 від 23 жовтня 2013 року про сплату 38000,00 грн., платіжне доручення №5262 від 24 жовтня 2013 року про сплату 38000,00 грн., платіжне доручення №5276 від 25 жовтня 2013 року про сплату 38000,00 грн., платіжне доручення №5291 від 28 жовтня 2013 року про сплату 38000,00 грн., платіжне доручення №5305 від 29 жовтня 2013 року про сплату 38000,00 грн., платіжне доручення №53236 від 30 жовтня 2013 року про сплату 38000,00 грн., платіжне доручення №5327 від 31 жовтня 2013 року про сплату 40000,00 грн.

На підтвердження сплати сум з податку на додану вартість за жовтень 2013 рік надано платіжне доручення №543 від 11 листопада 2013 року про сплату 13470,60 грн., платіжне доручення №5383 від 15 листопада 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5393 від 18 листопада 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5403 від 19 листопада 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5425 від 20 листопада 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5435 від 21 листопада 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5448 від 22 листопада 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5456 від 25 листопада 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5460 від 25 листопада 2013 року про сплату 10000,00 грн., платіжне доручення №5463 від 26 листопада 2013 року про сплату 62000,00 грн., платіжне доручення №5472 від 27 листопада 2013 року про сплату 62000,00 грн., платіжне доручення №5484 від 28 листопада 2013 року про сплату 62000,00 грн., платіжне доручення №567 від 29 листопада 2013 року про сплату 63984,00 грн.

На підтвердження сплати сум з податку на додану вартість за листопад 2013 рік надано платіжне доручення №5556 від 10 грудня 2013 року про сплату 10000,00 грн., платіжне доручення №5572 від 10 жовтня 2013 року про сплату 20000,00 грн., платіжне доручення №5152 від 12 грудня 2013 року про сплату 20000,00 грн., платіжне доручення №5356 від 16 грудня 2013 року про сплату 40000,00 грн., платіжне доручення №5609 від 18 грудня 2013 року про сплату 40000,00 грн., платіжне доручення №5613 від 18 грудня 2013 року про сплату 40000,00 грн., платіжне доручення №5617 від 19 грудня 2013 року про сплату 50000,00 грн., платіжне доручення №5621 від 20 грудня року про сплату 50000,00 грн., платіжне доручення №5628 від 23 грудня 2013 року про сплату 50000,00 грн., платіжне доручення №5636 від 24 грудня 2013 року про сплату 50000,00 грн., платіжне доручення №5641 від 25 грудня 2013 року про сплату 50000,00 грн., платіжне доручення №5262 від 24 жовтня 2013 року про сплату 38000,00 грн., платіжне доручення №5660 від 26 грудня 2013 року про сплату 50000,00 грн., платіжне доручення №5674 від 27 грудня 2013 року про сплату 50000,00 грн., платіжне доручення №5687 від 30 грудня 2013 року про сплату 30718,00 грн.

Згідно частин 1,2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем, як суб'єктом владних повноважень, не спростовано посилання відповідача на сплату останнім суми заборгованості, заявленої до стягнення, податковий орган не зазначив про неналежність наданих платником податків платіжних доручень як доказу сплати відповідних узгоджених грошових зобов'язань. Про погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення за рахунок грошових сум, які були сплачені відповідачем відповідно до наведених платіжних доручень, позивач не зазначив.

Крім того, у відповідності до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Так, факт своєчасної сплати за зобов'язаннями попередніх податкових періодів, на погашення яких, згідно пояснень позивача, направлялись суми, перераховані відповідачем у спірний період, встановлено у судових рішеннях між тими самими сторонами. Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2014 року по справі №804/13023/13-а у задоволенні адміністративного позову про стягнення богу у сумі 3689445,27 грн. відмовлено та встановлено відсутність податкового боргу у КП «Житлово-експлуатаційна організація №35» станом на вересень 2013 року. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 року назване рішення залишено без змін та набрало законної сили.

Також, у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі №804/10265/14 за позовом Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції до КП «Житлово-експлуатаційна організація №35» про стягнення податкового боргу у сумі 1968168,78 грн., який утворився станом на червень 2014 року, у задоволенні позову податковому органу було відмолено.

Податкові періоди, що розглядались у зазначених вище адміністративних справах, передували спірному, а відтак, позивач не міг зараховувати грошові кошти за деклараціями минулих років, по яким відсутній податковий борг.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що податкові вимоги №1/114 від 08.11.2001 року та другу №2/341 від 20.12.2002 року направлялись відповідачеві на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який припинив дію з 01.01.2011 року та не регулює правовідносини, що виникли між сторонами у зв'язку зі сплатою нового податкового боргу, який утворився після 01.01.2011 року та регулюється нормами Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 18 березня 2014 року у справі К/9991/20004/12.

Також необхідно звернути увагу на те, згідно матеріалів справи Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація №14" належить до сфери управління Криворізької міської ради.

Статтею 96 Податкового кодексу України передбачено порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

Згідно п. 96.1 ст. 96 Податкового кодексу України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

- виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;

- затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно (п. 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України).

Таким чином обов'язок податкового органу звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство, виникає у разі отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог або не отримання відповіді, однак в будь-якому випадку за умови що сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, не покриває суму його податкового боргу або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

У спірних правовідносинах позивачем, який виходить із наявності у відповідача податкового боргу, не надано доказів дотримання порядку погашення податкового боргу комунальних підприємств, встановленого статтею 96 Податкового кодексу України, зокрема відсутні докази продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства та недостатності суми коштів, отриманих від такого продажу, для покриття суми податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів і звернення до Криворізької міської ради, до сфери управління якої належить Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація №35" з відповідним поданням в порядку п. 96.1 ст. 96 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 25 вересня 2014 року у справі № К/800/32649/13.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що правові підстави для задоволення заявленого податковим органом адміністративного позову про стягнення із юридичної особи-платника податків сум податкового боргу відсутні, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому вимоги апеляційної скарги відповідача підлягають задоволенню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 р. у справі № 804/6699/15 - скасуванню.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №35" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 р. у справі № 804/6699/15 - скасувати.

У задоволенні позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Постанову складено повному обсязі 21.03.2016р.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун