Ухвала суду № 56609613, 18.03.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/4718/15-к Головуючий у І інстанції Ковальова Т. Г. Провадження № 11-кп/795/192/2016 Категорія - ст.121 ч. 2 КК України Доповідач Воронцова С. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів - Короїда Ю.М., Карнауха А.С.,

при секретарі - Батицькій О.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, які зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12015270180001413 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 грудня 2015 року, щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, розлученого, який має на утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

З участю учасників кримінального провадження:

прокурора Шпак М.В.,

потерпілої ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 грудня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України з призначенням покарання у виді семи років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь комунально-лікувального профілактичного закладу «Ніжинська центральна міська лікарня ім. Миколи Галицького» 6610 гривень 72 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 491 гривню 04 копійки процесуальних витрат за проведення експертизи.

Питання речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Захисник ОСОБА_2 не погодився з вироком суду та звернувся з апеляційною скаргою в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, в якій просить вирок місцевого суду скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 закрити на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК України, в звязку з відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості його підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Доводи своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в ході розгляду даного кримінального провадження не здобуто доказів про наявність умислу у ОСОБА_3 на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що потягли смерть потерпілої. Погоджується, що подія кримінального правопорушення встановлена, однак кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України вважає безпідставною. Вказує на те, що здобуті під час кримінального провадження докази не вказують на наявність прямого умислу у ОСОБА_3 на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень своїй матері ОСОБА_5. Звертає увагу на той факт, що потерпіла ОСОБА_4, свідок ОСОБА_6 підтвердили показання його підзахисного в тій частині, що загибла прийшла додому у стані алкогольного спяніння та зі слідами тілесних ушкоджень, а свідок ОСОБА_7 бачив обвинуваченого 19 серпня 2015 року з чистими руками, а потерпіла навпаки сиділа в коридорі на полу. На підставі здобутого у судовому засіданні, вважає, що органом досудового слідства та прокурором так і не було доведено, що саме ОСОБА_3 наніс тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть ОСОБА_5, оскільки сам факт наявності таких тілесних ушкоджень не вказує на те, що їх спричинив саме син померлої. Окрім іншого вказує на те, що оскільки в даному кримінальному провадженні не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_3 в суді і вичерпані можливості для їх отримання, то кримінальне провадження щодо останнього підлягає закриттю.

Як встановив суд, 18 серпня 2015 року близько 20-00 год. ОСОБА_3 разом зі своєю матірю ОСОБА_5 знаходився в приміщенні квартири АДРЕСА_1, де між ними на ґрунті тривалих неприязних відносин виникла сварка, в ході якої ОСОБА_3, маючи умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, доводячи свої злочинні дії до кінця, умисно наніс останній множинні удари кулаками та ногами в область голови та тулубу, чим спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді закритої внутрішньочерепної травми, множинних синців ділянки обличчя, крововиливів в мякі тканини волосяної частини голови, субарахноїдального крововиливу, забою речовини головного мозку, субдуральної гематоми лівої півкулі головного мозку, що є причинно-наслідковим звязком з настанням смерті.

23 серпня 2015 року ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень померла в реанімаційному відділенні комунально-лікувального профілактичного закладу «Ніжинська центральна міська лікарня ім. Миколи Галицького». Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_5 став набряк набухання тканини головного мозку, який виник в результаті закритої внутрішньочерепної травми.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_2, який підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 в звязку відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, обвинуваченого ОСОБА_3, який стверджуючи про свою не винуватість , підтримав апеляційну скаргу свого захисника про скасування вироку суду та закриття кримінального провадження, при цьому заявив про допущенні на стадії досудового розслідування та в суді його прав, потерпілу ОСОБА_4, яка підтримала апеляційну скаргу захисника, вважаючи що її племінник до смерті її сестри не причетний, міркування прокурора, який частково погодився з поданою апеляційною скаргою, вважав вирок суду першої інстанції не законним з огляду на численні порушення вимог кримінального процесуального закону в тому числі права на захист обвинуваченого, та просив його скасувати з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції в іншому складі суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Разом з тим, в порядку частини другої статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Пункт 6 частини першої статті 407 КПК України визначає, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду в разі, якщо суд припустився істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Частиною 1 статті 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з п. с) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

Так, з матеріалів кримінального провадження, журналу судового засідання та звукозапису судового засідання вбачається, що на початку судового розгляду обвинувачений звернувся до суду з клопотанням про відмову від призначеного йому захисника ОСОБА_2, оскільки останній не належним чином виконує свої обовязки щодо його захисту, не надає йому необхідної юридичної допомоги та не має часу на спілкування зі своїм підзахисним. Під час апеляційного перегляду обвинувачений даний факт підтвердив, зазначивши про те, що він не отримав належної допомоги з боку захисника.

Колегія суддів, погоджується з думкою прокурора в тій частині, що відмовляючи у задоволенні даного клопотання обвинуваченого суд першої інстанції допустив порушення його права на захист. Зокрема, пунктом третім частини другої статті 42 КПК України визначено, що обвинувачений окрім іншого, має право на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження, однак, суд першої інстанції дану норму Закону проігнорував та безпідставно відмовив обвинуваченому у задоволенні його клопотання, що призвело до порушення права ОСОБА_3 на захист та постановило під сумнів законність ухваленого за результатами судового розгляду рішення.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений, заперечуючи свою причетність до скоєння інкримінованого йому злочину , заявив що жодних тілесних ушкоджень своїй матері не наносив , при цьому заявив що 18 серпня вона прийшла додому в стані сильного алкогольного спяніння, на ній були сліди побоїв однак не свіжі , про наявність в неї тілесних ушкоджень зазначених в висновку експерта він не знав, вона самостійно піднялась в квартиру яка знаходиться на пятому поверсі будинку , до неї підбіг його малолітній син , вона до нього потягнулась, він відштовхнув матір, оскільки вона була брудна, після чого вона впала на підлогу в коридорі там і пролежала, а наступного дня він її переодягнув та поклав на ліжко, а коли прийшла його тітка то вони викликали швидку допомогу. Просив суд апеляційної інстанції вжити заходів щодо збереження його майна. При цьому наголошував на тому що його затримали 25 серпня 2015 року в той час як він збирався на похоронну церемонію матері, він заперечував проти своє доставки до райвідділу , однак його та сина привезли до слідчого , тривалий час тримали та не надали адвоката.

Будучи допитаним в суді першої інстанції обвинувачений давав інші свідчення. Так, згідно показань обвинуваченого ОСОБА_3, останній вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та показав, що після розлучення з дружиною він проживав вдвох з сином у квартирі по вулиці Корчагіна. Його мати ОСОБА_5 допомагала йому по догляду за дитиною та матеріально, однак проживала за іншою адресою. 18 серпня 2015 року близько 18-19 години мати прийшла до нього в неадекватному стані, на ній був брудний одяг і через це в них виник конфлікт. В результаті конфлікту він штовхнув матір і вона впала на підлогу. Він намагався привести її до тями і тому бив долонями по щоках. Потім він перевдягнув їй штани та поклав на ліжко, а брудний одяг поклав у пральну машинку. Через кілька годин і запросив сусідку ОСОБА_6, яка подивившись на ОСОБА_5, сказала, що остання перебуває в стані алкогольного спяніння. Після цього він зателефонував рідній сестрі матері ОСОБА_4, якій повідомив, що мати перебуває в неадекватному стані. До ранку наступного дня мати пролежала на ліжку, в той же день пізніше приїхала сестра матері та викликала швидку допомогу. Також повідомив, що в цей день до них додому приходив дільничний інспектор , який бачив у якому стані перебувала його мати. Від ОСОБА_4 він дізнався, що його мати перебуває в реанімаційному відділенні. 25 серпня 2015 року до нього приїхали працівники міліції і повідомили про те, що його мати померла в лікарні від нанесених тілесних ушкоджень, того ж дня його було затримано. Категорично заперечив той факт, що наносив ОСОБА_5 будь-які тілесні ушкодження.

Потерпіла ОСОБА_4, в суді апеляційної інстанції заперечувала свої свідчення про те що її племінник обвинувачений ОСОБА_3 наносив тілесні ушкодження її сестрі, а дільничному скаржилась лише на сварки між ними, стверджувала про те що ОСОБА_5 зловживала тривалий час спиртними напоями, гроші які заробляла , працюючи консьєржем в м. Києві всі пропивала. Підтвердила що телефонувала сестрі 18 серпня 2015 року , однак трубку взяв ОСОБА_5, який повідомив що мати прийшла додому в неадекватному стані. Наступного дня вона прийшовши до них в квартиру та побачивши її стан разом з племінником викликала швидку. Зазначає що смерть потерпілої могла статись внаслідок неналежної медичної допомоги, на що не звернули увагу ні слідчий , ні прокурор, ні суд розглядаючи справу. При цьому вказала що в квартирі обвинуваченого зламані дверні замки, зникли документи на квартиру.

Вказані свідчення протирічать показанням наданими нею в суді першої інстанції та на стадії досудового розслідування.

З показань потерпілої ОСОБА_4 в суді першої інстанції вбачається, що 18 серпня 2015 року вона зателефонувала своїй сестрі ОСОБА_5, однак їй відповів ОСОБА_3, який повідомив, що мати прийшла до нього пяна і побита. Наступного дня їй вже зателефонувала сусідка обвинуваченого, коли вона прибула до квартири, то побачила, що її сестра лежить з відкритими очима, на обличчі синці, при цьому вона не розмовляла. Вона з сусідкою викликали швидку, яка забрала ОСОБА_5 до лікарні, її прооперували, але 23 серпня 2015 року вона померла.

Згідно досліджених в апеляційному суді свідчень ОСОБА_4 наданих нею на стадії досудового розслідування, слідує що її сестра постійно скаржилась їй про те що її бє син, вона неодноразово бачила у неї тілесні ушкодження.

Проте, в ході судового розгляду суд першої інстанції допустив порушення під час допиту потерпілої ОСОБА_4, не привівши останню до присяги, та не попередив її про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивих показань.

Так, частиною другою статті 353 КПК України визначено, що допит потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених частинами другою, третьою, пятою-чотирнадцятою статті 352 цього Кодексу. В той же час частиною другою статті 352 КПК України встановлено, що якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий у судовому засіданні приводить його до присяги.

З журналу судового засідання та його звукозапису вбачається, що під час допиту потерпілої суд першої інстанції обмежився лише встановленням її анкетних даних, при цьому, не привівши її до присяги та не попередивши про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань.

З показань свідка ОСОБА_6 наданих в суді першої інстанції вбачається, що 18 серпня 2015 року у другій половині дня вона бачила ОСОБА_5, від якої було чути запах алкоголю та мались синці на шиї. 19 серпня 2015 року в обідній час на прохання ОСОБА_3 вона пішла до нього у квартиру і побачила, що у коридорі на підлозі сидить ОСОБА_5, від якої було чути запах алкоголю, на її питання вона не реагувала. Зазначила, що на її пропозицію викликати швидку допомогу обвинувачений відмовився. Коли вона прийшла до своєї квартири, то відразу ж подзвонила ОСОБА_4 Коли приїхала сестра померлої, то вони викликали швидку допомогу, яка забрала ОСОБА_5 до лікарні, де вона і померла.

З показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що вона не була свідком подій 19 серпня 2015 року, однак повідомила, що бачила потерпілу за день-два до подій 19 серпня 2015 року, остання перебувала в адекватному стані, жодних тілесних ушкоджень на ній вона не бачила, запаху алкоголю від неї не було.

З показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що він перебуває на посаді дільничного інспектора. Напередодні подій 19 серпня 2015 року, 16-17 серпня 2015 року надійшла заява від сестри померлої ОСОБА_5, яка у присутності сусідки підтвердила той факт, що її побив син, однак відмовилась написати заяву. Підтвердив, що у потерпілої були синці. Також підтвердив той факт, що в першій половині дня 19 серпня 2015 року він приходив за адресою проживання обвинуваченого, але вказав, що всередину квартири він не проходив. Двері йому відчинив обвинувачений, у якого не було ушкоджень на руках, та який повідомив йому, що його мати прийшла в нетверезому стані і сидить на підлозі.

Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, в частині того, що потерпіла ОСОБА_4 та свідки ОСОБА_7, ОСОБА_6 підтверджують показання обвинуваченого, що свідчить про те, що ОСОБА_5 прийшла до квартири обвинуваченого вже з тілесними ушкодженнями, колегія суддів вважає, що вони не знайшли свого підтвердження, як під час судового розгляду так і під час апеляційного перегляду, крім того, суперечать показанням вказаних захисником свідків і потерпілої.

Зокрема, обвинувачений стверджував про те, що свідок ОСОБА_6 приходила до нього у квартиру ввечері 18 серпня 2015 року та допомагала підняти ОСОБА_5 і покласти на ліжко. Однак, свідок ОСОБА_6 таких показань не підтвердила та взагалі вказала на те, що у квартиру обвинуваченого прийшла лише в обідній час 19 серпня 2015 року і побачила загиблу у коридорі на підлозі.

Таким чином, показання обвинуваченого про те, що він за допомогою сусідки поклав матір на ліжко, яка лежала там всю ніч, а також те, що він давав їй воду, взагалі не підтверджується жодним доказом у кримінальному провадженні. При цьому, з урахуванням показань свідків, здобутих у судовому засіданні, така версія обвинуваченого взагалі є неспроможною та такою, що не заслуговує на увагу.

Відповідно до висновку судово медичної експертизи за № 207 слідує, що комплекс тілесних ушкоджень виявлених у потерпілої міг виникнути в результаті не менше 12 травматичних впливів та не міг виникнути за обставин на які вказував ОСОБА_3 при допиті в якості підозрюваного. При цьому експерт зазначив що потерпіла могла виконувати цілеспрямовані дії за умови збереження свідомості. Однак даних про те що остання перебувала в свідомості немає. Окрім того, згідно даного висновку ознак спяніння у потерпілої виявлено не було.

Як на стадії досудового розслідування так і в судовому засіданні було достеменно встановлено, що обвинувачений неодноразово наносив своїй матері тілесні ушкодження, про що повідомлялись і правоохоронні органи.(а.п.62-63) Матеріали справи містять дані щодо агресивності поведінки обвинуваченого, так на аркуші 89 міститься звернення заступника міського голови на адресу начальника Ніжинського МВ УМВС від 25.08.2015 року з проханням обрати стосовно ОСОБА_3 запобіжний захід в виді тримання під вартою, так як він має неврівноважений характер, може бути дуже агресивним по відношенню як до оточуючих так і до дитини. Окрім того, в матеріалах кримінального провадження маються данні щодо звернення дружини обвинуваченого ОСОБА_9 в органи міліції по факту її побиття, з приводу чого в до ЄРДР 10.04.2014 року було внесено повідомлення про злочин за ч.1 ст. 125 КК України. (а.п.58-61)

Згідно описової частини судово психіатричної експертизи (а.п.151) слідує наступне, що на засіданні судової психолого психіатричної експертної комісії від 17.09.2015 року ОСОБА_3 пояснив що коли він наносив удари потерпілій, був дуже злим, так як вона чіпала його сина брудними руками.

Аналіз показань обвинуваченого, як на стадії досудового розслідування так і в суді дає підстави колегії суддів вважати про їх непослідовність та суперечливість, що ставить під сумнів їх правдивість.

Отже, з врахуванням досліджених доказів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 наніс ОСОБА_5 множинні удари кулаками та ногами в область голови і тулубу, при чому голова є життєво важливим органом людини, а отже мав усвідомлювати, що може завдати непоправної шкоди здоровю потерпілої та міг припускати настання смерті ОСОБА_5 від своїх дій.

Крім того, суд першої інстанції вірно встановив, що конфлікти між загиблою ОСОБА_5 та обвинуваченим відбувались і раніше, однак остання відмовлялась писати заяву дільничному інспектору, мотивуючи тим, що це її син і вона не може на нього скаржитись. Однак, дільничний, що був допитаний в суді першої інстанції, потерпіла та свідки підтвердили, що ОСОБА_3 неодноразово наносив тілесні ушкодження загиблій матері.

З урахуванням досліджених обставин кримінального провадження та показань допитаних у суді першої інстанції осіб, колегія суддів вважає за необхідне прийняти до уваги і поведінку обвинуваченого, який після спричинення тілесних ушкоджень своїй рідній матері ОСОБА_5, залишив останню в коридорі на підлозі, аж до наступного дня, навіть не намагаючись надати їй допомоги.

При цьому, причина конфлікту між ОСОБА_3 та загиблою, яку озвучив обвинувачений у судовому засіданні, як то зявлення матері у нетверезому стані та звернення до маленької дитини з брудними руками, колегія суддів вважає надуманою, оскільки таке твердження обвинуваченого суперечить показанням свідка ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_4, які зазначили, що ОСОБА_5 була чистою, хоча від неї і відчувався запах алкоголю.

Положеннями частини першої статті 322 КПК України визначено, що судовий розгляд відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку.

З матеріалів кримінального провадження, журналу судового засідання та його звукозапису вбачається, що 26 листопада 2015 року було проведено судові дебати та оголошено перерву у судовому засіданні до 10 години 01 грудня 2015 року , при цьому з мотивацією головуючого з метою дослідження доказів. Однак, у призначений час судове засідання розпочато не було, при цьому, головуючий повідомив, що судове засідання розпочалось із запізненням, в звязку з тим, що в цей час ним розглядались інші провадження, як слідчим суддею. На думку колегії суддів, головуючим у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 було порушено безперервність судового розгляду, як це визначено кримінальним процесуальним законодавством, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Окрім того суд першої інстанції не дотримався вимог закону в частині стягнення коштів, витрачених на лікування ОСОБА_5

Відповідно до частини першої статті 1206 Цивільного Кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину.

При цьому, частиною третьою вищевказаної статті визначено, що в разі якщо лікування проводилося закладом охорони здоровя, що є у державній власності, кошти на відшкодування витрат на лікування, зараховуються до відповідного бюджету.

Комунально-лікувальний профілактичний заклад «Ніжинська центральна міська лікарня ім. Миколи Галицького» є державним закладом охорони здоровя, та перебуває в управлінні Ніжинської міської державної адміністрації та підпорядковується управлінню охорони здоровя облдержадміністрації. Отже, відповідно до вимог діючого законодавства, кошти за лікування потерпілої ОСОБА_5 повинні стягуватися в місцевий бюджет, а не на користь КЛПЗ «Ніжинська центральна міська лікарня ім. Миколи Галицького» , як визначив суд у вироку.

Таким чином, витрати Комунального лікувально профілактичного закладу „Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького на суму 6610 грн. 72 коп., витрачені на лікування ОСОБА_5, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь місцевого бюджету, про що власне і просив прокурор в поданій суду позовній заяві.

Таким чином, колегія суддів вважає що під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді першої інстанції були допущенні такі істотні порушення норм кримінального процесуального закону, які не можливо усунути під час апеляційного перегляду та є підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченого судового рішення з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання в іншому складі суду.

Під час якого належить усунути допущенні порушення норм кримінального процесуального закону, перевірити показання обвинуваченого з приводу порушень його прав та прав його малолітнього сина при його затриманні, в тому числі права на захист, а також при проведенні досудового розслідування, належним чином зясувати питання про наявність у обвинуваченого ОСОБА_3 клопотань та вирішити їх відповідно до діючого законодавства, належним чином перевірити зібрані органом досудового розслідування докази, після чого дати їм аналіз та прийняти законне, мотивоване і обґрунтоване рішення.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції при повторному розгляді справи та постановлені судового рішення, на вимоги Закону України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увязнення у строк покарання яким внесено зміни до ч.5 ст. 72 КК України , згідно яких засудженим до позбавлення волі строк попереднього увязнення зараховується в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, з урахуванням того що ОСОБА_3 утримується під вартою з 25.08.2015 року.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на вимоги ст. 378 КПК України щодо заходів піклування про неповнолітніх , непрацездатних і збереження майна обвинуваченого.

Судом першої інстанції, при постановлені оскаржуваного вироку, окремою ухвалою було вирішене питання про опіку стосовно малолітнього сина обвинуваченого, проте залишене без розгляду питання щодо збереження належного йому майна , зокрема квартири АДРЕСА_2, про що наголошували в суді апеляційної інстанції обвинувачений та потерпіла, стверджуючи про заходи які вживаються невідомими особами щодо заволодіння належного обвинуваченому майна.

З огляду на призначення нового судового розгляду за викладених вище обставин, колегія суддів знаходить за необхідне продовжити до двох місяців строк тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 418, 419,420, 376 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 грудня 2015 року щодо ОСОБА_3 скасувати та призначити новий судовий розгляд матеріалів кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання в іншому складі суду.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 до 17 травня 2016 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_10 ОСОБА_1 ОСОБА_11