Ухвала суду № 56608296, 14.03.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №654/3012/15-ц Головуючий в І інстанції: Ширінська О.Х. Номер провадження: 22-ц/791/523/16 Доповідач: Вейтас І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

ГоловуючогоВейтас І.В.,Суддів:Радченка С.В., Склярської І.В.,секретар -Гуров Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 грудня 2015 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» звернулось до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що між публічним акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_5 був укладений комплексний договір №2/1157297, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 52 000грн., зі сплатою 11,00 % річних, на строк до 05.06.2016 року включно.

На підставі договору відступлення прав вимоги за №03/14-111 від 31.03.2014 та додатку №1 до нього товариство з обмеженою відповідальністю «Купер Прайс» набуло прав кредитора відносно вказаного кредитного договору.

Відповідно до договору купівлі-продажу права вимоги № 14/УБК-14 від 02.04.2014 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Купер Прайс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія», первісний кредитор відступив за плату, а новий кредитор набув право вимоги, належне первісному кредиторові відповідно до Контракту, укладеного між «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_5.

В зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 своїх зобов'язань по поверненню кредитних коштів, станом на 11.08.2014 року її заборгованість складає 43 819,26 грн., а також штрафні санкції, визначені законом та договором, які станом на 13.08.2015 року становлять 18 768,03 грн., всього 62 587,29 грн., які позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 грудня 2015 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_5 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» заборгованість у розмірі 62587,29 гривень, судовий збір 625,87 гривень, всього 63 213 гривень.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі вказують, що позивачем не доведено право ТОВ «Українська боргова компанія» надавати фінансові послуги, не доведено, що боржник ОСОБА_5 була письмово повідомлена про зміну кредитора у зобов'язанні, та посилаючись, що договір уступки вимоги є недійсним правочином, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, вказує, що позивач не надає відповідачу фінансових послуг, тому його діяльність не потребує ліцензуванню, зазначає, що боржник не виконує свої зобов'язання за кредитним договором ні первісному кредиторові ні новому, та просить рішення суду залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 05 березня 2013 року між публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_5 було укладено комплексний договір № 2/1157297 за умовами якого банк надав позичальнику 52000 гривень, на 36 місяців з 06.03.2013 року до 05.03.2016 року (включно) зі сплатою 11% річних (а.с.5-10).

Зазначеним кредитним договором, а саме п. 1.1. було передбачено обов'язок ОСОБА_5 здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом, відповідно до графіку погашення заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача за кредитними договором станом на 2 квітня 2014 року сума заборгованості ОСОБА_5 становила 43819,26 гривень.

Поданий позивачем до матеріалів справи розрахунок заборгованості по кредиту відповідач жодними доказами не спростував.

31 березня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Купер Прайс» та публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» уклали договір відступлення прав вимоги №03/14-ІІІ, за яким публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» відступило товариству з обмеженою відповідальністю «Купер Прайс» право вимоги за договорами визначеними в реєстрі прав вимог, в тому числі і за договором від 05 березня 2013 року № 2/1157297 боржник ОСОБА_5 (а.с.17-21).

02 квітня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Купер Прайс» та товариство з обмежено відповідальністю «Українська боргова компанія» уклали договір відступлення прав вимоги №14/УБК-14, за яким товариство з обмеженою відповідальністю «Купер Прайс» відступило товариству з обмежено відповідальністю «Українська боргова компанія» право вимоги за договорами визначеними в реєстрі прав вимог, в тому числі і за договором від 05 березня 2013 року № 2/1157297 - боржник ОСОБА_5 (а.с.12-16).

Доводи апеляційної скарги, про те, що позивач не має права вимоги до відповідача, в зв'язку з відсутністю ліцензії на надання фінансових послуг, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи між сторонами було укладено договір відступлення права вимоги.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору відступлення права вимоги (цесії), визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, у тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Разом з тим розділ І книги п'ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Отже висновок суду про законність вимог позивача є обґрунтований і доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Судом першої інстанції також правильно вказано, що відповідачем не доведено факт сплати кредиту першому кредитору.

Розрахунок заборгованості відповідачем жодними доказами не спростований.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що при встановлені фактичних обставин справи судом першої інстанції не порушено норми процесуального права, а при ухваленні судового рішення правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.В.Вейтас

Судді: С.В.Радченко

І.В.Склярська