Ухвала суду № 56606694, 17.03.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/333/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/202/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Умисне тяжке тілесне ушкодження

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Литовченко Н. О.,

суддів - Борсая В. М., Матуса В. В.,

з участю секретаря судового засідання - Федини Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження №12014200260000730 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_4 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 24 грудня 2015 року, яким

ОСОБА_5, 1982 року березня 9 дня народження, уродженця та зареєстрованого с.Н.Сироватка Сумського району Сумської області, вул.Золота,7 мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,

з участю учасників судового провадження:

прокурора Маслюка О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшли апеляційні скарги захисника ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_4 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 24 грудня 2015 року, в яких:

захисник просить змінити дане судове рішення та призначити ОСОБА_5 покарання, не повязане з ізоляцією від суспільства;

потерпілий просить призначити обвинуваченому більш суворе покарання та його цивільний позов задовольнити повністю, а також виключити з мотивувальної частини вироку посилання на побиття ОСОБА_5 ОСОБА_4;

Даним вироком ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави витрати в сумі 4195грн. на стаціонарне лікування потерпілого, та на користь ОСОБА_4 1701,98грн. матеріальної шкоди та 60000грн. моральної шкоди.

В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого вказує, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував особу винного та обставини, що помякшують покарання, а саме визнання вини та щире каяття, сприяння у розкритті злочину, а також стан здоровя його підзахисного, який отримав опік 85% тіла та вирішується питання про встановлення йому групи інвалідності.

Потерпілий ОСОБА_4 в апеляційній скарзі вказує про відсутність доказів про побиття ним ОСОБА_5, у звязку з чим посилання суду у вироку на такі обставини слід виключити, та вважає призначене обвинуваченому покарання занадто мяким, оскільки вину він визнав лише формально, не вибачився, не відшкодував збитки, у звязку з чим, на його думку, цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди слід задовольнити повністю.

За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винуватим в тому, що 29 липня 2014 року близько 17 години, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, перебували в стані алкогольного спяніння в посадці, розташованій поблизу домоволодіння за місцем мешкання ОСОБА_5 в смт.Низи по вул.Котовського № 25, Сумського району. При цьому ОСОБА_6 почав плигати на належну ОСОБА_5 копицю з сіном, що знаходилася поблизу його присадибної земельної ділянки, розкидавши сіно.

Побачивши це, ОСОБА_5, взявши вила, підійшов до вищевказаних осіб та зробив їм словесне зауваження, попрохавши прибрати за собою. На словесне зауваження ОСОБА_5 ОСОБА_4 не відреагував та вчинив з ним словесну сварку, в ході якої вчинив побиття ОСОБА_5 та той втік до свого домоволодіння.

Того ж дня близько 19 години, ОСОБА_5, бажаючи помститись та маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, почав розшукувати його в смт.Низи Сумського району, та зустрівши його біля магазину, розташованого по вул.Шлях у смт.Низи, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, вчинив його побиття, а саме: стоячи обличчям до ОСОБА_4, наніс йому один удар кулаком правої руки в область обличчя, від чого потерпілий, втративши рівновагу, впав на землю, після чого ОСОБА_5, продовжуючи побиття, почав наносити численні удари носками взутих ніг в область голови та живота ОСОБА_4 Своїми умисними діями ОСОБА_5 заподіяв потерпілому ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння у вигляді сочетаної краніо-абдомінальної травми, тупої травми живота, розриву селезінки, внутрішньочеревної кровотечі, геморагічного шоку ІІІ ст.

Потерпілий та його представник, будучи належним чином повідомлені про день та час судового засідання, до суду не зявилися, заяв про відкладення судового розгляду не подавали, та апеляційний перегляд проведено без іх участі.

Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, обвинуваченого та захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора про законність вироку суду та відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга потерпілого задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам провадження, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні належних та допустимих доказах, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку.

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_4 про те, що не відповідають дійсності викладені у вироку суду фактичні обставини вчинення злочину в частині вчинення ним побиття обвинуваченого.

Так, вказані обставини встановлені органами досудового слідства та зазначені у обвинувальному акті, після чого перевірені судом під час судового слідства.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості обвинуваченого, ОСОБА_5 причиною заподіяння ним тілесних ушкоджень потерпілому вказав попередню сварку та побиття його ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поблизу його домоволодіння в смт.Низи Сумського району.

При цьому потерпілий в судовому засіданні пояснював, що між ними дійсно була сварка, під час якої обвинуваченого вдарив ОСОБА_6, вони разом з ОСОБА_7 вирвали вила з його рук і ОСОБА_5 побіг до дому.

Як вбачається з журналу судового засідання суду першої інстанції від 24.03.2015р., потерпілий просив суд допитати в судовому засіданні ОСОБА_6 та ОСОБА_7, проте після заслуховування судом думки прокурора, захисника та обвинуваченого з приводу заявленого клопотання, потерпілий відмовився від клопотання та просив не викликати цих осіб до суду.

Таким чином, потерпілий погодився з встановленими досудовим слідством та зазначеними в обвинувальному акті обставинами вчинення щодо нього злочину саме в цій частині, та викладені у вироку суду вказані обставини відповідають встановленим в судовому засіданні.

Враховуючи, що від учасників провадження не надходило клопотань про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження в порядку ч.3 ст.404 КПК України, колегія суддів не має можливості надати доказам іншу оцінку, ніж дав суд першої інстанції.

На думку колегії суддів, не вбачається також підстав для задоволення апеляційної скарги потерпілого в частині збільшення стягнення з обвинуваченого коштів на відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

Так, потерпілим заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні, втому числі і про відшкодування моральної шкоди в сумі 70000грн. Судом вказані вимоги задоволені частково, в сумі 60000грн. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що в результаті побиття ОСОБА_5 умисно заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, він переніс значну фізичну біль та нервове потрясіння, переніс хірургічну операцію, перебував на стаціонарному лікуванні, до теперішнього часу не може виконувати важку фізичну роботу, що призвело до суттєвої зміни в його житті, проте позивач та його представник не надали суду відповідних доказів про заподіяння йому моральної шкоди у більшому розмірі. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив суму відшкодування завданої моральної шкоди, яка відповідає засадам розумності та справедливості, визначена з урахуванням майнового стану обвинуваченого, а тому не вбачає підстав для її збільшення.

Крім того, колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги потерпілого про необхідність призначення обвинуваченому більш суворого покарання у звязку з формальним визнанням вини, оскільки як вбачається з журналу судового засідання та вказано у вироку суду, обвинувачений в судовому засіданні вину у вчиненому визнав повністю та розкаявся, просив вибачення у потерпілого.

Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого, обставини, що помякшують покарання, а саме, визнання вини, щире каяття, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, а також наявне у обвинуваченого захворювання, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції він отримав тяжкі опіки тіла.

Так, під час апеляційного перегляду було встановлено, що ОСОБА_5 28 січня 2016 року встановлена перша група інвалідності за загальним захворюванням, за висновком медико-соціальної експертної комісії він потребує постійного стороннього догляду та йому рекомендовано лікування у хірурга, комбустіолога, що передбачає проведення оперативного втручання для відновлення працездатності, що є неможливим в умовах позбавлення волі.

Колегія суддів вважає, що при визначенні міри покарання суд першої інстанції не дотримався вимог ст.65 КК України та призначене ОСОБА_5 покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а тому вирок суду в цій частині відповідно до вимог ч.1 ст.408 КПК України підлягає зміні з помякшенням покарання.

Таким чином, наявність у обвинуваченого першої групи інвалідності є ще однією обставиною, що помякшує покарання, а тому слід визначити ОСОБА_5 покарання у мінімальному розмірі, встановленому санкцією ч.1 ст.121 КК України, та з врахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість його виправлення без відбування покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням, частково задовольнивши, таким чином, апеляційну скаргу захисника.

Керуючись ст.ст.405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Сумського районного суду Сумської області від 24 грудня 2015 року щодо ОСОБА_5 змінити, помякшивши йому покарання та вважати його засудженим за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, поклавши на нього обовязки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

В іншій частині вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 без задоволення.

Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_9. ОСОБА_10.